П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15675/25
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 02.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 відповідно);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за період з 21.06.2022р. по 31.12.2022р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за період з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що у період з 21.06.2022р. по теперішній час вона проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка у період з 21.06.2022р. по 20.05.2023р. не правильно здійснювала розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 . В лютому 2025 року позивач звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 роки відповідно), з посиланням на те, що при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням військовою частиною протиправно було застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018р. (1762 грн.). Однак, листом №575 від 17.03.2025р. військова частина НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Позивач стверджувала, що з 29.01.2020р., тобто з дня набрання чинності судовим рішенням по справі №826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, згідно якої посадовий оклад, оклад за військове звання при обчисленні грошового забезпечення повинні визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 1 січня календарного року, на тарифний коефіцієнт. А відтак, грошове забезпечення повинно бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022р. в розмірі 2481,00 грн., а на 01.01.2023р. в розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 21.06.2022р. по 19.05.2023р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії) без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 21.06.2022р. по 19.05.2023р., а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 02.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що Постановою №704 чітко унормовано порядок нарахування (застосування розміру прожиткового мінімуму, тарифного розряду, тощо) та складові грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, встановлено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом саме на 01.01.2028р. Після набрання законної сили судовим рішенням по справі №826/6453/18 Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію пункту 4 Постанови №704 в редакції від 29.12.2017р. При цьому, пунктом 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005р. №870, передбачено, що визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. А відтак, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період відповідач правомірно застосував таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, як це передбачено пунктом 4 Постанови КМУ №704 в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ №103.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.06.2022р. по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Грошове забезпечення позивача за період з 21.06.2022р. по 19.05.2023р. розраховувалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.
21.02.2025р. ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 роки відповідно), оскільки грошове забезпечення в період з 21.06.2022р. по 19.05.2023р. виплачені їй в неналежному розмірі, а саме: при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням було застосовано розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018р. в розмірі 1762 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2022 році Законом №1928-ІX станом на 01.01.2022р. в розмірі 2481 грн. та в 2023 році Законом №2710-ІХ станом на 01.01.2023р. в розмірі 2684 грн.
Листом від 17.03.2025р. №575 військова частина НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за 2022-2023 роки виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022 та 2023 роки відповідно), зазначивши, що нарахування спірних виплат здійснювалось військовою частиною відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи, що у період проходження служби грошове забезпечення за період з 21.06.2022р. по 19.05.2023р. нараховувалося та виплачувалося військовою частиною НОМЕР_1 у неповному розмірі ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що з 29.01.2020р., тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Суд зазначив, що розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та не є сталим (постійним), у зв'язку з чим грошове забезпечення військовослужбовців підлягало перерахунку. Таким чином, за висновками суду, відповідачем не правильно здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.06.2022р. по 19.05.2023р.
В той же час, суд звернув увагу, що відповідно до постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, яка набрала чинності з 20.05.2023р., внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Таким чином, з 20.05.2023р. підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023р. відпали.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII вказано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018р. збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, у пункті 6 якої передбачено внесення змін до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.01.2018р. та 01.01.2019р. пункт 4 Постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018р.), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, з 29.01.2020р. - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020р. неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020р. має застосовуватись у наступній редакції:
«Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
З вищевикладеного слідує, що у спірний період (з 21.06.2022р. по 19.05.2023р.) у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Варто зазначити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошове забезпечення позивача за спірний період підлягає перерахунку.
Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук