П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/845/25
Перша інстанція: суддя Боброва І.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2025 у справі № 487/845/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій щодо адміністративного затримання протиправними, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 ;
- стягнути з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області на користь позивача сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.01.2025 до відповідача звернулась ОСОБА_2 з тим, що її чоловіка ОСОБА_1 було незаконно позбавлено волі працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що нею було подано до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області відповідну заяву від 20.01.2025 про вчинення кримінального правопорушення. Зі слів позивача, який подзвонив на мобільний телефон своєї дружині, останній стало відомо, що 17.01.2025 його до ІНФОРМАЦІЯ_1 доставили працівники Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, а до відповідача його доставили працівники патрульної поліції, які здійснили його адміністративне затримання. 23.01.2025 на адресу Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області було скеровано адвокатський запит щодо надання інформації з приводу адміністративного затримання ОСОБА_1 та надання копії протоколу про адміністративне затримання та матеріалів, які стали підставою для його складення. 30.01.2025 на електронну пошту надійшла відповідь з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 17.01.2025 о 10:15 год було складено протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 170417, однак копії такого протоколу на адвокатський запит надано не було. Таким чином у представника позивача є підстави вважати, що дії працівників Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області щодо адміністративного затримання позивача були протиправними, оскільки здійсненні з порушенням процедури адміністративного затримання. Крім того представник позивача у позові вказав, що причини пропуску строку звернення до суду із позовом є поважними, оскільки дружина позивача звернулася за правовою допомогою 23.01.2025 та ним у той же день було скеровано запит щодо надання інформації з приводу адміністративного затримання ОСОБА_1 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, проте відповідь надійшла 30.01.2025 та копії протоколу про адміністративне затримання так надано і не було.
05.05.2025 від представника відповідача до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, у якій вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що адміністративне затримання ОСОБА_1 було правомірним, оскільки останнім було порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в Україні. Крім того вказала, що під час складання протоколу про адміністративне затримання позивача службовими особами МРУП ГУНП в Миколаївській області були дотриманні норми діючого законодавства, а саме щодо складання протоколу, повідомлення близьких родичів щодо адміністративного затримання особи, роз'яснення прав та залучення захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги затриманому. Зазначила, що від ОСОБА_1 будь-яких заяв та зауважень при затриманні та огляді не надходило, про що свідчить його особистий підпис у протоколі про адміністративне затримання. Зауважила, що відеозапис події, яка мала місце 28.12.2024, не має змоги надати, у зв'язку з тим, що минув строк зберігання відеозаписів з портативних та відео реєстраторів, який складає 30 діб.
07.05.2025 від представника позивача до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що дії працівників МРУП ГУНП в Миколаївській області щодо затримання ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне затримання останнього, були неправомірні, з огляду на таке: по-перше відсутні належні докази щодо надходження до МРУП ГУНП в Миколаївській області звернення від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2024 щодо ухилення ОСОБА_1 від призову, мобілізації та військового обліку, а наданий відповідачем рапорт не є беззаперечним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того у протоколі про адміністративне затримання позивача не вказується про вказаний вище рапорт, що відповідно до вимог КАС України не є допустимим доказом законних підстав адміністративного затримання ОСОБА_1 ; по-друге відповідачем не зазначено належних доказів повідомлення родичів затриманого про його місце перебування; по-третє не надано доказів, що позивачу було роз'яснено права та забезпечено можливість користуватися правничою допомогою; по-четверте відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо мотивів затримання позивача, у самому протоколі не зазначено інформації про те, де, коли та при яких обставинах було затримано останнього. Разом з тим зауважив, що відповідачем не надано доказів того, що старший ДІП СДОП ВП МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 на момент адміністративного затримання позивача входив до складу групи оповіщення, що, також, свідчить про неправомірність дій останнього.
09.05.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення, у яких вона підтримала позицію, викладену у відзиві, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 10.06.2025 у справі № 487/845/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій щодо адміністративного затримання протиправними відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про протиправність адміністративного затримання;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про повідомлення родичів затриманої особи про його місце перебування;
- суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження забезпечення позивачу права на правничу допомогу.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2025 о 10:15 год відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 170417.
Із копії протоколу АЗ № 170417 про адміністративне затримання від 17.01.2025 вбачається, що 17.01.2025 о 10:00 год був затриманий ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та доставлений у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вважаючи адміністративний арешт, як захід провадження у справі про адміністративне правопорушення, протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що службові особи МРУП ГУНП в Миколаївській області під час адміністративного затримання ОСОБА_1 діяли правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закону № 3543-XII), особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 38 Закону № 3543-XII встановлено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наведені положення корелюються з приписи містяться пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зокрема, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Згідно зі статтею 262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративне затримання визначений главою 3 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 (далі - Інструкція № 1376)
Пунктом 1 Інструкції № 1376 визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо його складення є обов'язковим, порушника може бути доставлено до органу поліції.
У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, установлення особи, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів (пункт 3 глави 3 Інструкції № 1376).
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, визначені пунктом 1 частини другої статті 262 КУпАП, проводиться уповноваженими посадовими особами органів поліції (пункт 4 глави 3 Інструкції № 1376).
Протокол про адміністративне затримання (додаток 5) особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, складається згідно зі статтею 261 КУпАП на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне затримання (додаток 6) (пункт 5 глави 3 Інструкції № 1376).
При складанні протоколу про адміністративне затримання в ньому зазначаються, зокрема: у графі «час і мотиви затримання: припинення адміністративного правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення, для розгляду справи тощо» - припинення адміністративного правопорушення; інші заходи впливу; складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов'язковим; забезпечення своєчасного і правомірного розгляду справи (пункт 6 глави 3 Інструкції № 1376).
Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що його здійснює, роз'яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та пунктів 2, 10 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363, під час складання протоколу про адміністративне затримання особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, роз'яснюється її право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги (пункт 7 глави 3 Інструкції № 1376).
Протокол про адміністративне затримання підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого підписати протокол про адміністративне затримання у ньому робиться про це відповідний запис (пункт 8 глави 3 Інструкції № 1376).
Відповідно до частини другої статті 261 КУпАП про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляється її родичам, а на її прохання також власнику відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу.
Про це в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис, зазначаються число, місяць, рік та час, кого повідомлено і в який спосіб.
За неможливості поінформувати родичів та в разі відмови затриманої особи надати інформацію для їх повідомлення про це робиться відповідний запис затриманою особою та посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне затримання, із зазначенням поважних причин (пункт 9 глави 3 Інструкції № 1376).
З матеріалів справи, а саме з протоколу АЗ № 170417 про адміністративне затримання від 17.01.2025, встановлено, що 17.01.2025 о 10:00 год був затриманий ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та доставлений у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
У протоколі зазначено про повідомлення дружини ОСОБА_2 про місце перебування затриманого ОСОБА_1 , про роз'яснення прав та обов'язків ОСОБА_1 , а також інші дані.
У вказаному протоколі також міститься особистий підпис ОСОБА_1 , який також письмово зазначив, що не згодний з протоколом про затримання.
Будь-які інші заяви, скарги та зауваження від ОСОБА_1 у протоколі відсутні.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що родичі позивача, зокрема дружина, були повідомлені про затримання та місце перебування ОСОБА_1 .
Також, зміст протоколу адміністративного затримання позивача свідчить про те, що позивач не мав зауважень до протоколу, в якому безпосередньо були вказані відомості про повідомлення дружини позивача про його затримання та перебування.
Окрім іншого, у наведеному вище протоколі містяться підписи позивача про те, що позивача повідомлено про його права, а також про ознайомлення зі змістом протоколу.
Ба більше, відповідно до копії доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання від 17.01.2025 № 002-140000143 було призначено адвоката Грипачевську О.М. для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вказує, що наведені обставини та відповідні докази спростовують посилання апелянта не неповідомлення його родичів про адміністративне затримання ОСОБА_1 та ознайомлення з правами, зокрема, з правом правничу допомогу.
Окрім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, у копії рапорту старшого інспектора чергового МРУП ГУНП в Миколаївській області Романова О.Ю. на ім'я начальника МРУП ГУНП в Миколаївській області Ващенка І. від 28.12.2024 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 направив звернення № Е984224 від 27.12.2024, яке було зареєстровано ЄО за № 24549 від 28.12.2024 щодо необхідності доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210, 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що згідно з відповіддю Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області на адвокатський запит Є.Каліча, який поданий в інтересах позивача, від 29.01.2025 № 7397-2025 (а.с. 14, т. 1), інформація відносно доставлення ОСОБА_1 надійшла до вказаного підрозділу поліції у електронному вигляді за № Е 984224 від 27.12.2024, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдино інформаційною системою МВС.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2025, в день адміністративного затримання, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що наведені докази у сукупності відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим статтями 73-76 КАС України, та свідчать про наявність підстав в уповноважених осіб відповідача для адміністративного затримання позивача.
За наведеного, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що посадові особи МРУП ГУНП в Миколаївській області під час адміністративного затримання ОСОБА_1 діяли правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2025 у справі № 487/845/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик