П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11371/25
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення: 31.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом малого багатопрофільного приватного підприємства «ЕФЕС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
В квітні 2025 року мале багатопрофільне приватне підприємство «ЕФЕС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання укладеного з фірмою «Dunapref SRL» (Румунія) зовнішньоекономічного договору (контракту) №01/2021 від 09.09.2021р. ним було імпортовано на митну територію України товар (щебінь) згідно митних декларацій №25UА500370001181U0 та №25UА500370001182U9 від 24.03.2025р. Товар задекларовано за основним методом визначення вартості товарів - за ціною договору, на підтвердження визначеної митної вартості товариством надані відповідні документи, визначені статтею 53 МК України. Однак, митним органом прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1, якими обрано другорядний метод визначення митної вартості товарів (резервний). Вказані рішення Одеської митниці МБПП «ЕФЕС» вважає незаконними та зазначало, що в них не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь МБПП «ЕФЕС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10898,71 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 31.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову МБПП «ЕФЕС».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що за митними деклараціями (МД) №25UА500370001181U0 та №25UА500370001182U9 від 24.03.2025р. автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов'язкового контролю: 202-1 Проведення часткового огляду з розкриттям до 20% пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації та інших документах, поданих до митного оформлення; 911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей. Зазначені форми контролю є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.
Також, апелянт посилається на те, що Одеською митницею встановлено, що у наданих підприємством документах містяться розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що обґрунтовано в п.33 прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1. На вимогу Митниці декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, розбіжності не спростовано. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями, містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК України, були підставою для прийняття Митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості (метод 2г).
МБПП «ЕФЕС» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Митниці залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що ним надано належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти та достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Жодних консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваних рішень митним органом з декларантом не проводилося. За наведених обставин, позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09 вересня 2021 року між МБПП «ЕФЕС» (покупець) та компанією «Dunapref Cariere SRL», Румунія (продавець) укладено договір №01/2021, за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця будівельний щебінь, кількість характеристики та ціна якого визначаються у Додатках до цього договору.
Згідно п.3.1, п.3.7 Договору товар поставляється на умовах Франко-борт порт Ісакча Румунія. Товар вважається доставленим продавцем і прийнятим покупцем після завантаження барж і підписання вимірювання осадки судна в порту Ісакча представником покупця, за кількістю відповідно до ваги, зазначеної у коносаменті/річковій накладній.
За умовами п.4.1, п.4.2 Договору покупець здійснює 100% передоплату за партію товару шляхом прямого банківського переказу коштів.
Оплата партії товару здійснюється на підставі виставленого продавцем попереднього рахунку-фактури з орієнтовною кількістю і остаточний рахунок-фактура буде виставлений після завантаження барж на основі річкової накладної
Згідно п.6.1, п.6.2 Договору продавець зобов'язаний за власні кошти здійснити митне оформлення партії товару у порту Ісакча, за свої кошти та ресурси виконати завантаження партії товару на судно в порту Ісакча. Покупець зобов'язаний за свої кошти та ресурси доставити судна до порту Ісакча для завантаження узгоджених партій товару.
Дія договору неодноразово продовжувалась, останній раз 01.01.2025р. до 31.12.2025р.
На виконання умов вказаного договору МБПП «ЕФЕС» імпортувало на митну територію України товар: щебінь, фракція 31.5-63мм, що використовується у будівництві, як наповнювач до бетону, мостіння доріг, термічно не оброблений, видобутий в кар'єрі, навалом. Країна походження - Румунія.
З метою митного оформлення товару, поставленого за контрактом №01/2021 від 09.09.2021р., позивачем подано електронні митні декларації №25UА500370001181U0 від 24.03.2025р. та №25UА500370001181U9 від 24.03.2025р., у графі 42 яких визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої до декларування митної вартості товару декларантом, разом із митними деклараціями №25UА500370001181U0 та №25UА500370001181U9 від 24.03.2025р., було надано наступні документи: сертифікат якості №125 від 21.03.2025р., рахунок-проформу №552 від 19.03.2025р., рахунок-фактуру №553 від 21.03.2025р., коносамент №1 від 21.03.2025р., вантажну відомість б/н від 21.03.2025р., сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №Н0287694 від 22.03.2025р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2М-21-03 від 21.03.2025р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №01/2021 від 09.09.2021р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу №6 від 03.01.2023р., №7 від 02.01.2024р., №8 від 01.01.2025р. та №9 від 17.03.2025р., договір (контракт) на перевезення №МА/165 від 17.03.2025р., копію митної декларації країни відправлення №25ROGL8900KVI660B4 від 22.03.2025р.
За наслідками дослідження наданих декларантом документів Одеська митниця надіслала повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Декларантом додатково надано Митниці: акт звірки №2 від 19.03.2025р. (в підтвердження наявності переплати за товар); платіжну інструкцію №3 від 21.03.2025р. (доплата різниці за товар з врахуванням наявної переплати за попередніми поставками); платіжну інструкцію №2 від 20.03.2025р. (передплата за перевезення); платіжну інструкцію №4 від 25.03.2025р. (доплата за перевезення); висновок за результатами експертизи гемологічних об'єктів №29967/10337-Д від 26.03.2025р.).
За результатами опрацювання поданої МД та документів Одеською митницею винесені картки відмови у прийнятті митної декларації №UА500370/2025/000025 і №UА500370/2025/000026 та прийнято ідентичні за своїм змістом рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UА500370/2025/000012/1 та №UА500370/2025/000013/1, якими митну вартість товару визначено за другорядним методом - резервним.
У п.33 рішень про коригування митної вартості зазначено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме:
1) відповідно до вимог п.4.1, п.4.2 Контракту від 09.09.2021р. №01/2021 покупець здійснює 100% передплату за партію товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів у валюті платежу на рахунок продавця. Оплата партії Товару здійснюється на підставі виставленого продавцем попереднього рахунку фактури з орієнтовною кількістю. Попередній рахунок фактура від 19.03.2025р. №552 виставлено на орієнтовну вагу 900 тон та вартістю 13 875 євро, що прораховується як 15,416 євро/т. Зазначене не відповідає відомостям, заявленим декларантом у ЕМД, додатку до контракту від 17.03.2025р. №9 та рахунку від 21.03.2025р. №553, де заявлена вартість 13 872,41 євро та вага 1499,720 тон;
2) у підтвердження оплати за товар надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.03.2025р. №3 на суму 2 368,81 євро. У графі 22 ЕМД зазначена фактурна вартість оцінюваної партії товарів 9 250,00 євро. Зазначене свідчить про невиконання покупцем вимог п.4.1 Контракту від 09.09.2021р. №01/2021 щодо 100% оплати за товар. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008р. №216. Надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.03.2025р. №3 не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією;
3) пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, як складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Оцінювана партія товарів імпортована на умовах поставки FOB ISACCEA. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FOB Покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До митної вартості товарів декларантом додано обов'язкову складову митної вартості - витрати на транспортування 6500,00 євро згідно договору №МА/165 від 17.03.2025р. та рахунку від 17.03.2025р. №2M-21-03 (сума рахунку 9748,18 евро). Договір поставки укладено з Vikasa shipping &Chartering (Болгарія), брокер SVS Management LTD (Великобританія), при цьому документальне підтвердження договірних відносин з компаніями, що зазначені у коносаменті та маніфесті (Sc Berega LTD та Vilamex SRL) відсутнє. Згідно договору №МА/165 від 17.03.2025р. 100% оплата фрахту протягом 2 банківських днів з дня випуску останнього коносаменту. Надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 25.03.2025р. №4 на суму 648,18 євро. Документальних відомостей щодо повної оплати фрахту по рахунку від 217.03.2025р. №2M-21-03 не надано митному органу. Надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 25.03.2025р. №4 не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такою платіжною інструкцією. Крім того, у договорі фрахтування зазначена ставка демереджу, вартість якої по факту здійснення поставки на узгоджених комерційних умовах поставки FOB є обов'язковою складовою митної вартості. Числове значення демереджу відсутнє у митного органу;
4) пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів. Відомості щодо страхування партії товарів не надано митному органу.
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить по товару №1 - 0,083 евро/кг (МД №25UА500090003675U1 від 27.03.2025р.), ніж заявлено декларантом.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Не погоджуючись з правомірністю рішень про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1 МБПП «ЕФЕС» оскаржило їх в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений МБПП «ЕФЕС» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної МБПП «ЕФЕС» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у п.33 спірних рішень про коригування митної вартості товарів від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1 зазначила, що попередній рахунок від 19.03.2025р. №552 виставлено на орієнтовну вагу 900 тон та вартістю 13 875 євро, що прораховується як 15,416 євро/т. Зазначене не відповідає відомостям, заявленим декларантом у ЕМД, додатку до контракту від 17.03.2025р. №9 та рахунку від 21.03.2025р. №553, де заявлена вартість 13 872,41 євро та вагу 1499,720 тон.
Відхиляючи такі доводи митного органу судом першої інстанції зазначено, що позивачем було надано митниці лист від продавця товару S.C.Dunapref cariere SRL вих.№84 від 01.04.2025р., яким повідомлено, що при складанні проформи-інвойсу №552 від 19.03.2025р. була допущена помилка в кількості товару, який продається, вірна кількість 1500 тон, та розмір фракції- 31,5/63.
Відповідачу було надано інвойс №553 від 21.03.2025р., про що зазначено в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відомості інвойсу узгоджуються з відомостями ЕМД та додатку до контракту від 17.03.2025р. №9.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у відповідній частині та зазначає наступне.
У п.3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.
Проформа-інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.
Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Рахунок-проформа (Proforma invoice) використовується, зокрема, для отримання передоплати або авансового платежу від покупця за товар або послуги.
Комерційний інвойс (Commercial invoice) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.
Цей документ є обов'язковим для проходження митного оформлення, він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві. За цим документом також розраховується ПДВ та митні збори.
Відмінність рахунку-проформи (Proforma invoice) від рахунку-фактури (Commercial invoice) полягає в тому, що деякі відомості, зазначені в рахунку-проформі, можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Зокрема, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару, або його кількість.
Натомість, рахунок-фактура (Commercial invoice) вже формується із остаточними змінами та узгодженими даними та використовується для митного оформлення товарів, тобто комерційний інвойс містить вже точні фактичні дані, отримані на основі відомостей про проведене відвантаження товарів.
На партію поставки товару, за якою проводилося спірне митне оформлення, попередньо було складено проформу-інвойс №552 від 19.03.2025р. на поставку товару по контракту №01/2021 від 19.09.2021р., а в подальшому комерційний інвойс №553 від 21.03.2025р., який декларантом надавався до Митниці. Однак, митним органом фактично враховано відомості попереднього рахунку та залишено поза увагою дані, зазначені в комерційному інвойсі, який є остаточним рахунком.
У спірних рішеннях про коригування митної вартості товару Одеська митниця також зазначила щодо невідповідності здійсненої оплати за товар умовам Контракту №01/2021 від 19.09.2021р.
Зокрема, Митниця зазначила, що у підтвердження оплати за товар надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.03.2025р. №3 на суму 2 368,81 євро. У графі 22 ЕМД зазначена фактурна вартість оцінюваної партії товарів 9 250,00 євро. Зазначене свідчить про невиконання покупцем вимог п.4.1 контракту від 09.09.2021р. №01/2021 щодо 100% оплати за товар.
Колегія суддів критично ставиться до таких посилань митного органу враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, контракт від 09.09.2021р. №01/2021, за яким відбулась поставка товарів, є довготривалим, за ним вже неодноразово відбувались поставки, що підтверджується наданими МБПП «ЕФЕС» митними деклараціями.
В результаті системних поставок та здійснених оплат у МБПП «ЕФЕС» виникла переплата у розмірі 11 506,19 євро, що підтверджується листом від ПАТ Акціонерний банк «Південний» №17/001/9710/2025-БТ від 02.04.2025р. та актом звірки взаєморозрахунків №2 за період з 01.09.2022р. по 18.03.2025р.
Таким чином, частина від вартості товарів фактично була сплачена раніше.
Митниці додатково було надано акт звірки взаєморозрахунків №3 за період з 16.09.2021р. по 31.03.2025р., який включає в себе сплату позивачем 21.03.2025р. 2 368,81 євро та відповідне сальдо на користь продавця товарів в розмірі 2,59 євро.
На підтвердження відомостей, викладених в актах звірки, відповідачу було надано банківські платіжні інструкції з підтвердженням виконання SWIFT платежів, які Митницею не враховано при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на окремі недоліки в оформленні платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.03.2025р. №3, оскільки наявна в матеріалах справи відповідна платіжна інструкція завірена банківською установою та у колегії суддів відсутні підстав для не врахування вказаного платіжного документу.
Відомості про здійснення оплати за вказаною платіжною інструкцією містяться у акті звірки взаєморозрахунків №3 за період з 16.09.2021р. по 31.03.2025р., підписаному сторонами контракту від 09.09.2021р. №01/2021.
Що ж до підтвердження декларантом витрат на транспортування товарів, що з матеріалів справи вбачається, що Одеській митниці було надано: договір №МА/165 від 17.03.2025р., укладений позивачем з Vikasa Sipping Chartering на фрахт судна за маршрутом Ісакча, Румунія - Ізмаїл, Україна, вантаж 1500 мт. щебню навалом, за ставкою фрахту 6.50 євро за тону та ставкою демереж 1200 євро; платіжну інструкцію в іноземній валюті №2 від 20.03.2025р. разом з банківським підтвердженням здійснення SWIFT платежу в сумі 9100,00 євро в якості передплати за вказаним контрактом (графи 70); платіжну інструкцію в іноземній валюті №4 від 25.03.2025р. разом з банківським підтвердженням здійснення SWIFT платежу в сумі 648,18 євро в якості остаточного розрахунку за вказаним контрактом (графи 70); довідку про транспортні витрати №МА/250403-01 від 03.04.2025р.
Декларант повідомив Митницю, що страхування вантажу не здійснювалось, жодних інших транспортних витрат не понесено. Надав Генеральні акти про повне вивантаження судна за короткий проміжок часу, що підтверджувало виконання умов договору та відсутність демереджу по судну.
Також, декларант зазначив, що жодної взаємодії з компанією з Vilamex SRL у МБПП «ЕФЕС» не було, оскільки ця компанія є агентом продавця в порту відвантаження, відповідно всі послуги, на умовах поставки FOB, в порту відправки включені в ціну товару та сплачуються продавцем.
Колегія суддів вважає обґрунтованим неприйняття судом першої інстанції до уваги посилань Митниці на відсутність числового значення демереджу, встановленого договором, оскільки «демередж» означає плата за простій судна, а у довідці №МА/250403-01 від 03.04.2025р., наданій перевізником, зазначено, що додаткових витрат по демереджу не було.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції Одеською митницею не надано доказів того, що судно мало простій.
Апелянт, зазначаючи про не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, в поданій ним апеляційній скарзі обмежився посиланням на підстави для коригування митної вартості, зазначені в спірних рішеннях від 09.04.2025р. №UA500370/2025/000012/1 та №UA500370/2025/000013/1, кожній з яких, на думку колегії суддів, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання МБПП «ЕФЕС» всіх додатково витребуваних документів, оскільки відсутність всіх визначених Митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД №25UА500090003675U1 від 27.03.2025р.
В той же час, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив реквізити МД, однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 25.02.2020р. по справі №260/718/19, від 27.04.2020р. по справі №140/804/19).
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Матеріали справи таких доказів не містять.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці та скасування рішення від 31.07.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук