П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2631/25
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 420/2631/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області у видачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про обмін паспорта та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки. 09.12.2024 листом №3-936/6/5101-24 у відповідь на звернення позивача ГУ ДМС в Одеській області повідомив позивачу, що за відсутності відповідного рішення суду у відповідача відсутні правові підстави для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивач вважає, що такою відмовою відповідач грубо і безпідставно порушує його законні права та інтереси, виходячи з наступного. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 09.12.2024 до ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII у вигляді книжечки. ГУ ДМС в Одеській області у межах строку визначеного ЗУ "Про звернення громадян" надали позивачам письмову відповідь від 10.12.2025 № 3- 936/6/5101-24/5100.4.1/13485-24 на її заяву з відповідними роз'ясненнями щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. Відповідач зазначає, що 22.06.2017 ОСОБА_2 звернулась до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для ОСОБА_1 . 27.06.2017 ОСОБА_1 вперше було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дата видачі 27.06.2017, орган видачі 5101. 11.07.2020 ОСОБА_2 вдруге звернулась до Южненського відділу ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для ОСОБА_1 . 23.07.2020 ОСОБА_1 вдруге було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 23.07.2020 орган видачі 5122. 06.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Суворовського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з досягненням 14-річного віку. 18.11.2020 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_3 дата видачі 18.11.2020, орган видачі 5122. 26.04.2024 ОСОБА_1 втретє звернулась до Суворовського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. 09.05.2024 ОСОБА_1 втретє було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 дата видачі 09.05.2024 орган видачі 5116. Відповідач зазначає, що під час першого оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20061009-09-01287. Позивач зазначає, що звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 09.12.2024 вже після оформлення трьох паспортів громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 та паспорта громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_3 та внесення інформації до ЄДДР і присвоєння УНЗР. При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_1 обробляються з порушенням законодавства України. ГУ ДМС в Одеській області вважає безпідставними посилання позивача на те, що враховуючи її релігійні переконання та існуючу позицію що до цього православної церкви вона не може приймати номери, оскільки даний номер с незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. Отже, використання позивачем раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки та паспортів громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні яких було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання ще одного паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя. З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 по справі № 380/5977/21 та від 22 березня 2024 року у справі №o 540/4500/21. Більш того, зазначаючи про відмову в отриманні паспорту у вигляді ID картки, недостатньо тільки зазначати про право вибору за волевиявленням, а також про втручання у приватне життя, позивач повинна була навести мотиви саме такого волевиявлення, а також які саме сфери її особистого життя зачіпає отримання паспорту у вигляді картки. Крім того, при зверненні до ГУ ДМС в Одеській області із заявою, позивач не зазначила про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише в позовній заяві. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДМС в Одеській області наголошує на відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2025 у справі № 420/2631/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію вказує, що за наявності норми, що регулює можливість оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки недоцільно позбавляти особу такого права враховуючи, що така особа не має бажання отримувати паспорт нового зразка і це не спричиняє загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини. Також, апелянтка зазначає, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені Великою Палатою в постанові по справі № 806/3265/17 від 19.09.2018.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами розгляду заяви відповідач листом від 10.12.2014 року надав відповідь в якій зазначив, що за здійсненою перевіркою Єдиної інформаційно-аналітичної системи Управління міграційними процесами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , дата видачі - 09.05.2024, органом видачі - 5116; та серії НОМЕР_2 , дата видачі - 23.07.2020, органом видачі - 5122.
На момент звернення до ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 . та серії НОМЕР_2 . Персональні дані внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) та присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20061009-01287, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде. Порядок подання документа, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року №456, яким передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
При зверненні до ГУ ДМС України в Одеській області Вами не надано відповідного рішення суду. У зв'язку з цим, підстави для оформлення та видачі на ім'я позивача паспорта громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України. затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, - відсутні.
Вважаючи вищевказану відмову протиправною позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 та їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує основоположних прав позивача.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2235-III постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
Також, Законом № 1474-VIII ч.2 ст. 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (п.п. 1 п. 6 Порядку № 302).
Підпунктом 1 п. 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 620/33591).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі- рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з п. 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Матеріалами справи встановлено, що 22.06.2017 ОСОБА_2 звернулась до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для ОСОБА_1 .
27.06.2017 ОСОБА_1 вперше було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дата видачі 27.06.2017, орган видачі 5101.
11.07.2020 ОСОБА_2 вдруге звернулась до Южненського відділу ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для ОСОБА_1 .
23.07.2020 ОСОБА_1 вдруге було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 23.07.2020 орган видачі 5122.
06.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Суворовського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з досягненням 14-річного віку. 18.11.2020 ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_3 дата видачі 18.11.2020, орган видачі 5122.
26.04.2024 ОСОБА_1 втретє звернулась до Суворовського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. 09.05.2024 ОСОБА_1 втретє було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 дата видачі 09.05.2024 орган видачі 5116.
Під час першого оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20061009-09-01287.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 та їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує основоположних прав позивача.
Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові по справі № 160/1/21 від 21 грудня 2022 року, по справі №380/5977/21 від 08 червня 2023 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені Великою Палатою в постанові по справі № 806/3265/17 від 19.09.2018, судова колегія зазначає наступне.
Апеляційний суд враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.
Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Разом з тим, розглядувана справа не може бути визначена як типова, оскільки при зверненні у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже було надано згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформований.
При цьому у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Таким чином, колегія суддів відхиляє означені доводи апелянта.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 420/2631/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик