П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1290/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши можливість відкладення розгляду справи під час розгляду апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо виплати грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та одноразових грошових виплат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з трудовим спором. Позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно розцінювати як вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення, яке охоплюється поняттями “заробітна плата» і “оплата праці».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 01.02.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік; з 01.01.2023 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 01.02.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2021 по 31.12.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених у період з 01.02.2020 по 19.05.2023 з урахуванням раніше сплачених сум. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2025 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду передано справу № 460/21394/23.
Передаючи указану справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, колегія суддів зазначила, що у межах цього касаційного провадження слід вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
Також, колегія суддів вказала, що характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
Тож, як зазначив Суд у вищевказаній ухвалі, для вирішення питання яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин необхідно з'ясувати з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду 21.03.2025 прийняв постанову у справі № 460/21394/23.
У вищевказаній постанові Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла, зокрема, таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року (див. пункти 65.1, 65.2 постанови).
Окрім того Судова палата вказала, що період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, у вказаній постанові Судова палата погодилась із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) (див пункти 75-77 постанови).
Враховуючи подібність правовідносин колегія суддів вважає застосованими висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 до спірних правовідносин у даній справі та зазначає таке.
Позовна заява подана до суду першої інстанції 11.02.2025, а спірний період виплати грошового забезпечення, зокрема - з 01.01.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Тобто позовні вимоги позивача, в частині періоду з 19.07.2022 по 31.12.2023 заявлені пропуском 3-місячного строку звернення до суду з позовом.
Колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у справі, яка переглядається, позивач не надав інформацію про дату отримання грошового атестату.
Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, положеннями статті 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. Однак, у будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.
Такий правий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 по справі № 380/9291/22.
Враховуючи наведені вище приписи процесуального законодавства, а також правову позицію Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність запропонувати ОСОБА_1 надати пояснення щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом та/або клопотання про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували дату отримання письмового повідомлення про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при звільненні, зокрема грошового атестата, а також наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням зазначеного вище колегією суддів правового регулювання.
Також, колегія суддів вважає за необхідне витребувати від Військової частини НОМЕР_1 пояснення та відповідні докази вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про обсяг і характер виплачених їй сум грошового забезпечення при звільненні, зокрема грошового атестата.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами частини 6 статті 77 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Керуючись статтями 14, 77, 80,123, 309, 311 КАС України, -
Відкласти розгляд справи № 400/1290/25 на 28.10.2025 в приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання № 10.
Розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Запропонувати ОСОБА_1 у п'ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали надати пояснення щодо дати отримання письмового повідомлення про обсяг і характер виплачених їй сум грошового забезпечення при звільненні, а також дотримання строку звернення з даним позовом до суду, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2023, та/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням висновків колегії суддів щодо застосування положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку із пунктом 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України.
Витребувати від Військової частини НОМЕР_1 у п'ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали пояснення та відповідні докази вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при звільненні, зокрема грошового атестата.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький