П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 495/1430/25
Категорія: 113070100 Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю.
Місце ухвалення:м. Білгород-Дністровський
Дата складання повного тексту:12.09.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа інспектор Білгород-Дністровського районного відділу поліції головного управління Національної поліції в Одеській області старший лейтенант поліції Майченко Владислав Сергійович, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено повністю.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4124143 від 21 лютого 2025 року та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнуто з Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн
29 липня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч грн.).
В апеляційній скарзі ГУНП в Одеській області ставиться питання про скасування додаткового рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з наданих позивачем додатків не вбачається будь-якого документу, що свідчать про оплату гонорару позивачем своєму представнику та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку та стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності.
У відзиві на апеляційну скаргу вказується, що витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, необхідними та співмірними, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУНП в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 134, 139 КАС України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
За правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічні правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18, суд зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів, на підтвердження понесених витрат додано:
- договір про надання правничої допомоги від 28 лютого 2025 року,
- додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги від 28 лютого 2025 року,
- акт прийому-передачі послуг № 1, рахунок-фактура № 1.
Відповідно до пункту 5.3 Договору про надання правничої допомоги від 28 лютого 2025 року, індивідуальна погодинна ставка адвоката становить 1 000 (одна тисяча) гривень.
Згідно з пунктами 2-4 акту прийому-передачі послуг № 1 від 28 липня 2025 року, адвокатом надано наступні послуги та витрачено наступну кількість годин у справі № 495/1430/25:
- усна консультація витрачено часу 0,5 год загальна вартість 500 грн.
- підготовка та подача позову про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2025 року серії ЕНА №4124143 - витрачено часу 4,5 год загальна вартість 4 500 грн.
Вартість наданих послуг, яка підлягає сплаті, становить 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. Клієнт сплачує адвокату вартість наданих послуг протягом 6 (шести) місяців з дня підписання Сторонами Акта прийому передачі послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., оскільки, таке відшкодування є співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.
Крім того, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.
Варто зазначити, що апелянт, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.
Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.
Фактично доводи апеляційної скарги ГУНП в Одеській області зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними ч.5 ст. 134 КАС України.
Однак, ч.6 ст. 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що і було зроблено судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують факти та мотивування яких повністю підтверджуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 252, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.