14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7935/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Шляхтицького О.І., Лук'янчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі №420/7935/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
18 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової компенсації відпустки УБД за 2015-2020 роки одноразової допомоги при звільнені) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 року по день її фактичної виплати - 14.03.2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, відповідач при несвоєчасній виплаті сум грошового забезпечення, не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки, а відтак допустив протиправну бездіяльність.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 23 травня 2025 року прийнято судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у повному обсязі грошового забезпечення - виплаченого 14.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №420/22962/24.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення - виплаченого 14.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №420/22962/24, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати (грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 (далі - скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в силу приписів статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць.
Так, положення статті 3 означеного Закону установлюють підставу для виплати компенсації втрати частини доходів, а саме сума доходу громадянина має бути нарахована роботодавцем. Разом з цим як стверджував скаржник, у даному випадку грошове забезпечення нараховано та виплачено позивачу на виконання судового рішення. За наведених обставин, на думку скаржника, у спірному випадку відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції та з'ясовано судовою колегією, що ОСОБА_1 проходив військову службу, у тому числі в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби ДПС України (військовій частині НОМЕР_1 ).
На підставі витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби ДПС України від 16.11.2020 року №553-ОС ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу, а саме з 16.11.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року по справі №420/22962/24, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 .
Зокрема, зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 16.11.2020, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової компенсації відпустки УБД за 2015-2020 роки, одноразової допомоги при звільненні) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року.
14.03.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року по справі №420/22962/24 військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 91 308 грн. 60 коп. (а.с.8)
Спірні правовідносини у цій справі склались з приводу ненарахування і невиплати військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно із статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту цих норм слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення)).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
За такого правового регулювання, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (заробітної плати (грошового забезпечення)) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
У справі, що розглядається, апеляційним судом установлено, що грошове забезпечення відповідачем виплачено на користь ОСОБА_1 лише 14.03.2025 року на виконання рішення суду у справі №420/22962/24.
Разом з цим, як суб'єкт виконання цього рішення, відповідачем не здійснено розрахунок та виплату на користь позивача компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, передбаченої положеннями статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата грошового забезпечення відбулось у зв'язку із неправомірними діями відповідача, а рішенням суду у справі №420/22962/24 встановлено факт невиплати вказаного доходу, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
За таких обставин, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, є протиправною.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Як вказано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене вище нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що у свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги відповідача в означеній частині.
Вирішуючи спір, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2025 року по справі № 420/16557/24.
Крім того, судова колегія уважає безпідставними, зокрема, посилання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/2454/18, оскільки такі не є релевантними до обставин даної справи.
Так, у справі №815/2454/18 предметом позову було стягнення компенсації втрати частини доходів за затримку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2018 року в розмірі 241 924 грн. 95 коп.
Відтак, під час вирішення справи не підлягають застосуванню висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/2454/18, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними із вказаними у справі суду касаційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи установлені обставини справи та з огляду на наведені положення законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі №420/7935/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук'янчук