П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23950/24
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року по справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання привести до первинного стану об'єкт будівництва,-
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 привести до первинного стану об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до договору купівлі- продажу від 27.08.2021 та технічного паспорту від 14.09.2023, реєстраційний №ТІ01:1874-9974-2553-8440, виконавець ФОП ОСОБА_2 .
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, зокрема, що відповідачем здійснюється будівництво за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: № 5110137600:63:026:0006) з порушенням норм діючого законодавства. Відповідно до ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 № 135, посадовою особою Управління 07.05.2024 спільно із представниками Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради проведено комісійне обстеження об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виїзду на місце встановлено, що за вказаною адресою на території подвір'я здійснено самочинні будівельні роботи з влаштування залізобетонного фундаменту з плитами перекриття підвального приміщення без належним чином затвердженої проектної документації та без дозвільних документів на виконання вищезазначених будівельних робіт, про що складено акт обстеження від 07.05.2024 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано в спільній частковій власності на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначений об'єкт нерухомого майна загальною площею 72 кв.м. складається з житлового будинку літ. «А-2,а» та господарських будівель та споруд - гараж літ. «Б», туалет літ. «В», сарай літ. «Г», хвіртка №1, ворота №2, огорожа №3-6. Також згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим № 5110137600:63:026:0006, площею 0,0456га. В Реєстрі будівельної діяльності електронної системи відсутні відомості щодо наявності будівельного паспорту забудови земельної ділянки, де замовником є відповідач. В Реєстрі будівельної діяльності електронної системи відсутні відомості та документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , де замовником є відповідач.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання привести до первинного стану об'єкт будівництва - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління ДАБК Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану у зв'язку з чим Управління було позбавлене можливості проводити заходи державного архітектурно-будівельного контролю, та відповідно складати документи за результатами таких заходів, а саме: акти, протоколи, приписи та приймати постанови про накладення адміністративного стягнення.
Також посилається на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі 822/2149/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . (кадастровий номер 5110137600:63:026:0006), загальною площею - 0,0456 га належить ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інветаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 15.09.2023 року, ФОП ОСОБА_2 видано технічний паспор станом на 14.09.2023 року на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 377116793 від 03.05.2024 року, житловий будинок площею 72 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2021 року № 3216, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Згідно Реєстрів адміністратора Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 29.07.2024 року, щодо замовника ОСОБА_1 відомостей щодо будівельного паспорта та дозвільного документа дані відсутні.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 381853422 від 06.06.2024 року, земельна ділянка 0.0456 га., належить ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70790519 від 20.12.2023 09:57:52, ОСОБА_3 , Раухівська селищна рада Березівського району Одеської області, Одеська обл.
Головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР та головним спеціалістом відділу контролю та моніторингу за станом території району Пересипського РА ОМР із залученням головного спеціаліста відділу Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів ОРМ проведено обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої документації при плануванні та забудові на території м. Одеси домоволодіння законодавства за адресою: м. Одеса, вул. Стельмаха, 30.
За результатом проведення перевірки було складено Акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 07.05.2024 року, яким встановлено, що за даною адресою знаходиться житловий будинок та господарські споруди. Здійснено будівельні роботи з облаштуванням фундаменту, з плитами перекриття. На момент обмеження будівельні роботи не виконуються, будівельки та будівельна техніка відсутні. Доступ до об'єкту обмежений. Згідно інформації Департаменту земельних ресурсів ОМР наявні відомості щодо прийнятого рішення Одеською міською радою Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0.0456, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і облаштування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 29.11.2023 року № 1729-VIII. Відповідно до Реєстру будівельної діяльності відсутні відомості щодо реєстрації документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, за адресою: АДРЕСА_1 .
З Акту убачається, що він складений без присутності будь-яких інших осіб, крім тих, які входили до складу Комісії, яка обстежувала об'єкт.
Керуючись ст. 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 19 КАС України, Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.11.2021 № 671-VIII, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, Порядком взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 № 135, Управління звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта.
Водночас, оскільки такого припису матеріали справи не містять, на складання такого припису позивач у позові не посилається, то суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не відповідають положенням ст.38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 3038-VI).
За змістом частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 3038-VI, Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частинами 5, 7 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
До будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, зазначеним Переліком віднесено, зокрема, такі роботи:
- роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
- заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції;
- реконструкція, капітальний ремонт внутрішніх систем;
- заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів;
- приєднання та підключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та земельних ділянках для будівництва індивідуальних гаражів;
- зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків;
- знесення і демонтаж будівель та споруд без подальшого будівництва, які не є підготовчими роботами, та без порушення експлуатаційної придатності інших будівель і споруд;
- демонтаж об'єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів тощо.
Згідно із частиною першою статті 41 ц Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
У разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об'єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.
Неподання органом державного архітектурно-будівельного контролю позову до суду про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі про зупинення підготовчих або будівельних робіт, або постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення позову (заяви) без розгляду, є підставою для відновлення виконання підготовчих та/або будівельних робіт (крім випадків, якщо підготовчі та/або будівельні роботи зупинені через ненабуття права на їх виконання).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема:
необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
виявлення факту самочинного будівництва об'єкта.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Аналіз указаних норм свідчить про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення перевірок (планових та позапланових), при цьому для призначення та проведення позапланової перевірки необхідна наявність визначених підстав. Крім того, чинним законодавством визначений алгоритм дій органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо фіксації результатів проведення перевірки, дотримання якого зумовлює можливість притягнення суб'єкта містобудування до відповідальності у разі порушення останнім вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно із статтею 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Таким чином, положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Тобто, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, на яку посилається Управління в своїй апеляційній скарзі, суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону № 3038-VI зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Таким чином, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Втім, у даній справі, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів у межах вжитих Управлінням ДАБК Одеської міської ради заходів контролю відносно суб'єктів містобудування не виносився.
Зазначена обставина також визнається апелятом.
Водночас, колегія суддів наголошує, що припис є обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI.
Своєю чергою, недотримання контролюючим органом умов, визначених частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI, не дає право контролюючому органу на звернення з позовом про знесення самочинного будівництва.
Посилання позивача на те, що ним правомірно установлено факт самочинного будівництва за наслідками комісійного обстеження не можуть бути взяті до уваги, так як вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм права та суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 420/34766/23.
У згаданій постанові Верховний Суд зазначив таке:
«…Заперечуючи проти такого висновку судів першої та апеляційної інстанцій, позивач зазначає, що судами неправильно встановлено підстави здійснення обстеження, а саме відповідно до Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 № 135 (зі змінами) (далі - Порядок № 135).
При цьому Управління посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2023 у справі № 420/9217/21, щодо наслідків здійснення саме обстеження.
Надаючи оцінку зазначеним вище доводам позивача, колегія суддів враховує таке.
Порядок № 135 визначає організаційні засади взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань виявлення фактів самочинного будівництва та вжиття відповідних заходів реагування на такі факти.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що особа, яка відповідно до покладених на неї обов'язків за цим Порядком виявила факт самочинного будівництва, зобов'язана протягом трьох робочих днів повідомити про такий факт управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідну районну адміністрацію Одеської міської ради за місцезнаходженням об'єкта самочинного будівництва з одночасним направленням копій наявних з цього приводу матеріалів.
У разі надходження повідомлень від юридичних та фізичних осіб про виявлення факту самочинного будівництва на території міста Одеси до інших органів Одеської міської ради, вони підлягають перенаправленню до управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та відповідної районної адміністрації Одеської міської ради протягом трьох робочих днів.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проводить позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на відповідному об'єкті будівництва, за необхідності із залученням представника районної адміністрації Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункту 4 Порядку № 135).
За необхідності районна адміністрація Одеської міської ради спільно з представником відповідного комунального підприємства житлово-комунального сервісу Одеської міської ради та, за можливістю, із залученням представника особи, яка виявила факт самочинного будівництва, проводить обстеження об'єкта будівництва, про що складає акт (за формою, що додається) та здійснює фотофіксацію (пункт 5 Порядку № 135).
Згідно з пунктом 7 Порядку № 135 за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складає протокол, видає припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Районні адміністрації Одеської міської ради здійснюють заходи щодо виявлення фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішують питання щодо знесення самочинно збудованих об'єктів або приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан шляхом видачі розпоряджень щодо демонтажу об'єктів самочинного будівництва на території відповідного району.
Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що у разі, якщо суб'єкт містобудування в установлений строк добровільно не виконав вимоги, встановлені у приписі, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Знесення об'єктів самочинного будівництва здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 9 Порядку № 135).
Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що Порядком № 135 не визначено іншої процедури здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, ніж у Законі № 3038-VI та Порядку № 553, позаяк Порядком № 135 передбачено проведення саме позапланової перевірки у разі виявлення фактів самочинного будівництва, складення акта перевірки, протоколу та обов'язкового до виконання припису про усунення порушення вимог законодавства. І саме з невиконання суб'єктом містобудування цього припису Порядок № 135 пов'язує право Управління звертатися до суду з відповідним позовом.
За таких обставин посилання позивача на норми Порядку № 135 як на підставу проведення комісійного обстеження об'єкту будівництва замість позапланової перевірки є необґрунтованим».
Також, доводи позивача про те, що здійснення державного архітектурно-будівельного контролю припинено на період воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 цієї ж постанови прямо передбачено, що зокрема за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків першої інстанції не спростовують, усім доводам надано належну правову оцінку в мотивувальній частині рішення, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 14 жовтня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова