15 жовтня 2025 року м. Дніпро справа № 340/6260/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року в адміністративній справі №340/6260/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №356 «Про перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 », яким здійснено перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 , в частині вирахування нарахованого грошового забезпечення за період з 06 лютого 2023 року по 30 листопада 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 09 жовтня 2022 року по 01 серпня 2024 року, з урахування фактично здійснених виплат;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 09 жовтня 2022 року по 01 серпня 2024 року, з урахування фактично здійснених виплат.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №356 «Про перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 », яким здійснено перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 , в частині вирахування нарахованого грошового забезпечення за період з 06.02.2023 року по 30.11.2023 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини у період з 06.02.2023 року по 01.08.2024 року, з урахування фактично здійснених виплат.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 06.02.2023 року по 01.08.2024 року, з урахування фактично здійснених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно рапорту начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2024 року, у зв'язку з відсутністю висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні позивача, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.08.2024 року №356 вказано здійснити перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди позивачу, а саме: донарахувати додаткову винагороду (100 тисяч гривень пропорційно часу перебування на лікуванні, але не більше чотирьох місяців, враховуючи попередні виплати) за період з 01.12.2022 року по 05.02.2023 року та вирахувати нараховане грошове забезпечення за період з 06.02.2023 року по 30.11.2023 року.
Зауважує що обставини, за яких відбулася невиплата додаткової винагороди позивачу свідчать про наявність правової прогалини у питаннях виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, що перебували на стаціонарному лікуванні за кордоном та не змогли із різних причин отримати постанову військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні. Спроби Міністерства оборони України усунути таку правову прогалину шляхом прийняття Окремого доручення міністра оборони України від 28.06.2024 №96975/С результату не дали, адже вказане доручення також спирається на наявність чи відсутність постанови військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні.
Вважає, що військовою частиною вжито усіх необхідних заходів, щоб висвітлити питання перед центральним органом державної влади, у чиїх повноваженнях перебуває право видати нормативно-правовий акт (у тому числі підзаконний) для усунення такої прогалини, зокрема зверталась із листами до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України із запитом від №1411/5252 та до військової частини НОМЕР_2 із запитом від 22.08.2024 року №1411/5451 як органу військового управління, у чиєму підпорядкуванні перебувають військові частини НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , однак відповіді отримано не було. Наголошує, що дії військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , не є протиправними, адже вчинялись в межах своїх повноважень, з урахуванням положень статті 19 Конституції України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, позивач - ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_4 від 16.01.2019 року.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 23.09.2023 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 32).
09.10.2022 року ОСОБА_1 при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації та захисту Батьківщини, в районі н.п. Архангельське Херсонської області отримав мінно-вибухову травму, закриту травму головного мозку, ЗГМ, термічний опік повік, рогівки, кон'юнктиви ОД, анофтальм, сторонні тіла повік, опік полум'ям обличчя, голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок ІІ а-б ступеня 15% площі тіла, опік верхніх дихальних шляхів, забій лівої легені. Вогнепальний перелом лівої великогомілкової кістки у с/з в АЗФ ВОСП верхніх та нижніх кінцівок, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 22 від 31.01.2023 року.
Відповідно до Виписки із історії хвороби №22П20240 стаціонарного хворого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 09.10.2022 року до 11.10.2022 року.
З 11.10.2022 року до 15.10.2022 року позивач перебував на лікуванні у ВАІТ політравми КП «ДОКЛМ» ДОР», що підтверджуються випискою із медичної карти стаціонарного хворого №е12850.
З 15.10.2022 року до 29.11.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні №2, що підтверджується випискою №1122 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з рекомендацією продовження лікування за кордоном.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №76810 ОСОБА_1 з 29.11.2022 року до 30.11.2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві « 1 територіальне медичне об'єднання м. Львова». Надано рекомендації подальшого лікування за кордоном.
30.11.2022 року ОСОБА_1 прибув до м. Варшава (Республіка Польща), де було проведено його медичне обстеження, що підтверджується медичною картою з перекладом на українську мову.
Того ж дня, позивач був госпіталізований у військовий госпіталь ім. Королеви Астрід в Бельгії, а саме в Опікове відділення, де знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 30.11.2022 року до 11.07.2024 року. Вказане підтверджується довідкою про госпіталізацію від 10.07.2024 року із її перекладом на українську мову.
З 11.07.2024 року до 01.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9753.
25.07.2024 року ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону за розпорядженням командира ВМКЦ ЗР № 3158 від 24.07.2024 року провела огляд ОСОБА_1 , та за результатами такого видала свідоцтво про хворобу №1948/1 від 26.07.2024 року, з описом анамнезу. Обстеженням встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №22 від 31.01.2023 року, видана командиром в/ч НОМЕР_1 ). Згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ № 370 від 04.07.2007 року). На підставі статті 31 а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.08.2024 року №356 здійснено перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача, а саме - донараховано додаткову винагороду (100 тис. гривень пропорційно часу перебування на лікуванні, але не більше чотирьох місяців, враховуючи попередні виплати) за період з 01.12.2022 року по 05.02.2023 року та вирахувано попередньо нараховане грошове забезпечення за період з 06.02.2023 року по 30.11.2023 року.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 13.08.2024 року відповідач листом від 27.08.2024 року №1010 повідомив, що ОСОБА_1 за період лікування після отримання поранення було виплачене грошове забезпечення по 30.11.2023 року та додаткову винагороду в розмірі 100 тис. грн. пропорційно часу перебування в лікувальних закладах з 09.10.2022 року по 30.11.2022 року (53 дні). Подальша виплата не проводилась через відсутність підтвердження проходження лікування за кордоном. З урахуванням довідки про госпіталізацію від 10.07.2024 року було зроблено перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди - донараховано додаткову винагороду (100 тис. грн пропорційно часу перебування на лікуванні) враховуючи попередні виплати, за період з 01.12.2022 року по 05.02.2023 року в сумі 157857,14 грн. та вирахувано нараховане грошове забезпечення за період з 06.02.2023 по 30.11.2023 (більше чотирьох місяців) в сумі 211479,85 грн. У результаті визначено суму невідшкодованого боргу позивача перед військовою частиною у сумі 53622,71 грн. Як на підставу для відрахувань із грошового забезпечення позивача вказано його перебування на лікуванні в лікарняних закладах більше чотирьох місяців та відсутність висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про продовження перебування в лікарняних закладах.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №250 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 02.09.2024 року та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.
Згідно довідки по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по січень 2023 року включно було нараховано грошове забезпечення та додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн., за лютий 2023 року - 17857,14 грн. З березня 2023 року по вересень 2024 року грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода позивачу не нараховувались та не виплачувалась
Вважаючи протиправними дії (бездіяльність) щодо не призначення та не виплати грошового забезпечення, додаткової допомоги, позивач подав позов до суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Чабаненко С.В., Сафронова С.В.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 статті 9-2 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції на дату виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військове-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не надається.
Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» абзац перший пункту 11 доповнено двома реченнями такого змісту: "Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку".
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» Порядок №260 доповнено розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану»
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено станом і на теперішній час.
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), в редакції Постанови від 08.10.2022 №1146 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
09.08.2023 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №386 внесено зміни, згідно з якими Постанову №168 доповнено пунктом 1-2.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 22 від 31.01.2023 року солдат ОСОБА_1 09.10.2022 року отримав мінно-вибухову травму, закриту травму головного мозку, ЗГМ, термічний опік повік, рогівки, кон'юнктиви ОД, анофтальм, сторонні тіла повік, опік полум'ям обличчя, голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок ІІ а-б ступеня 15% площі тіла, опік верхніх дихальних шляхів, забій лівої легені. Вогнепальний перелом лівої великогомілкової кістки у с/з в АЗФ ВОСП верхніх та нижніх кінцівок за обставин близько 15 год. 00 хв. 09.10.2022 року внаслідок вибуху невідомого вибухового пристрою неподалік н.п. Архангельське Херсонської області при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації та захисту Батьківщини. Під час події був повністю споряджений у бронежилет та каску кавларову. У стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Відповідно до виписки із історії хвороби №22П20240 стаціонарного хворого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.10.2022 року до 11.10.2022 року.
Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №е12850 підтверджується перебування позивача з 11.10.2022 року до 15.10.2022 року на лікуванні у ВАІТ політравми КП «ДОКЛМ» ДОР».
З 15.10.2022 року до 29.11.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні №2, що підтверджується випискою №1122 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з рекомендацією продовження лікування за кордоном.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №76810 ОСОБА_1 з 29.11.2022 року до 30.11.2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві « 1 територіальне медичне об'єднання м. Львова».
Згідно довідки про госпіталізацію від 10.07.2024 року позивач з 30.11.2022 року до 11.07.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі ім. Королеви Астрід в Бельгії.
З 11.07.2024 року до 01.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9753.
У свідоцтві про хворобу №1948/1 від 26.07.2024 року ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону (29.07.2024 затверджене регіональною ВЛК) встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обстеженні і лікуванні у «Криворізька МКЛ №2» з 09.10.2022 по 11.10.2022, у КП «ДОКЛ імені І.І. Мечнікова» ДОР з 11.10.2022 по 15.10.2022, у КНП «Київська МКЛ №2» з 15.10.2022 по 29.11.2022, у КНП « 1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» з 29.11.2022 року по 30.11.2022 року у ВМКЦ ЗР з 11.07.2024 року по дату видачі свідоцтва. Також встановлено, що поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 22 від 31.01.2023 року, видана командиром в/ч НОМЕР_1 ). Згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ № 370 від 04.07.2007 року). На підставі статті 31 а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Тобто, наявні усі умови для нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. на місяць за весь час перебування позивача на лікуванні, а саме: - наявність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), пов'язаність поранення із захистом Батьківщини, наявність документів на підтвердження факту перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, що позивачу з жовтня 2022 року по січень 2023 року нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення із щомісячною додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. У лютому 2023 року позивачу нараховано грошове забезпечення у загальній сумі 21528,18 грн, у тому числі додаткова винагорода - 17857,14 грн. З березня 2023 року по липень 2024 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалось та не виплачувалось. У серпні 2024 року позивачу нараховано грошове забезпечення у сумі 21085,33 грн, додаткова винагорода не нараховувалась. У вересні 2024 року відповідач нарахував позивачу 130678,49 грн. грошового забезпечення.
З вищевикладеного, вбачається, що фактично з жовтня 2022 року по лютий 2023 року відповідачем було визнано право позивача на отримання ним грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн у зв'язку із перебуванням останнього на стаціонарному лікуванні за кордоном, проте в подальшому такі виплати було зупинено.
Більше того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.08.2024 №356 вирахувано попередньо нараховане позивачу грошове забезпечення за період з 06.02.2023 року по 30.11.2023 року в сумі 211479,85 грн. на підставі абзацу 3 пункту 1 окремого доручення міністра борони України від 28.06.2024 №96975/С (відсутність висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах після чотирьох місяців безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні).
З цього приводу суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність у відповідача висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) для прийняття командиром військової частини рішення про виплату позивачу грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах, не може ставитись в провину позивачу та обмежувати його право на отримання належного йому грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої Постановою №168, адже у період з 30.11.2022 року до 11.07.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі ім. Королеви Астрід в Бельгії.
При цьому, після прибуття в Україну позивач 25.07.2024 року пройшов обстеження військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, за результатами якого оформлено Свідоцтво про хворобу №1948/1. Указане Свідоцтво було надано відповідачу.
Відповідно до приписів Постанови КМУ №168 нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні здійснюється особам, зазначеним у пункті 1-1 такої Постанови, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні більше як 4 місяці, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні не здійснюється.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що обмеження виплати позивачу грошового забезпечення мала місце з лютого 2023 року, у період з 09.10.2022 року по 05.02.2023 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось та виплачувалось у повному обсязі, тому позовні вимоги у цій частині є необгрунтованими та до задоволення не підлягають.
При цьому, докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, яка передбачена Постановою № 168, у належному розмірі з 06.02.2023 року по 01.08.2024 року у матеріалах справи відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні згідно Постанови №168, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у період з 06.02.2023 року по 01.08.2024 року є протиправною.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №356 «Про перерахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 », а також зобов'язання Військової частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров'я у період з 06.02.2023 року по 01.08.2024 року, з урахування фактично здійснених виплат.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в адміністративній справі №340/6260/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в адміністративній справі №340/6260/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова