15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 388/2240/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2024 року в адміністративній справі №388/2240/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АВ № 00001823 від 21.10.2024 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у розмірі 8500.00 грн., а справу про адміністративне провадження закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, так відомості, на підставі яких встановлено перевищення навантаження на одиночну вісь відсутні, а постанова містить лише посилання на перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху: перевищення навантаження на одиночну вісь на 5.548% (0.638 тон), в той час як у розрахунок, наданий представником відповідача, включені параметри, зафіксовані на 2 (здвоєній) осі.
Відтак, оскаржувана постанова не містить необхідних складових, зокрема, обставин правопорушення, необхідних в достатній мірі для його кваліфікації, тому позивач вважає, що вчинення ОСОБА_1 як відповідальною особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132 КУпАП, є недоведеним.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Старий державний інспектор відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Тетяна Сергіївна винесла постанову Серія АВ № 00001823 від 21.10.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 .
У вказаній постанові до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8 500 грн. 00 коп. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, за те, що 18.10.2024 року о 19 годині 34 хвилини за адресою М-01, км 49+495, Київська область позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу марки MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 5,548 відсотків (0,638 т), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 т, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення: назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер: WIM 21, WAGA-WIM35, зав. № 6. Серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк дії: № UA.TR.113-0695/15F-24 до 10 вересня 2025 року, № 04/6039 до 26 серпня 2025 року. Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення. Посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АB00001823/. Ідентифікатор доступу: UCeILHZj1R7Jz.
Вважаючи спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Ясенова Т.І., Чабаненко С.В.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 ГК України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. ст. 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.
Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» вбачається, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабміну України №30 від 18.01.2001 року, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: вантажні автомобілі: трьохвісний автомобіль - 25 тон (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 26 тон); в) навантаження на вісь: на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11.5 тон; від 1 до 1,3 метра 16 тон; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 тон; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони 19 тон.
Пунктом 3 правил № 30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Отже, єдиним виключенням, на яке не поширюється вимоги стосовно габаритно-вагових параметрів, передбачених п.22.5 ПДР, є транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Рух інших транспортних засобів, габаритно-вагові параметри яких перевищують значення, передбачені п.22.5 ПДР, може мати місце виключно з дотриманням вимог Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, які передбачають отримання відповідного дозволу.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до частини другої статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність за частиною другою статті 132-1 КУпАП, є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (Порядок №1174), у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Відповідно до пунктів 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.
Виходячи з норм законодавства, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В силу ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Тобто, основним доказом у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 132-1 КУПАП, є показання технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, фото- та відеофайли, внесені до автоматично сформованої постанови.
Згідно частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 72 КАС України зазначено, що доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Як встановлено судом першої інстанції, у цій справі автоматична фіксація адміністративних правопорушень здійснювалась вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM, що відповідає вимогам Технічних регламентів засобів вимірювальної техніки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 04/6039 від 26 серпня 2024 року, чинне до 26 серпня 2025 року, назва та умовне позначення: прилад автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів в русі WAGA-WIM35 (у складі Автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA»). Зав. № 6. Виробник ТОВ «ТЕЛЕКОМ Україна». За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIMLR 134-1:2010.
За сертифікатом відповідності UA.TR.113-0695-21 від 21 вересня 2021 року, підсистема габаритного контролю транспортних засобів SIZE-WIM35 (у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA»), відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Таким чином, автоматичний пункт ваго-габаритного контролю у русі типу WIM станом на час фіксації адміністративних правопорушень був справним та готовий до експлуатації, а тому показники вимірювань транспортного засобу, визначені ним, є об'єктивними та достовірними відомостями, згідно з Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174.
Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27 вересня 2021 року (далі - Інструкція) визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (далі - постанова) оформляється відповідно до вимог, встановлених статтею 283 КУпАП та повинна містити:
- найменування органу (прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посада посадової особи), який (яка) виніс (винесла) постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, щодо якої розглядається справа, зокрема: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання, дата та місце народження, місце роботи, посада, серія (за наявності) і номер паспорта (іншого документа, що посвідчує особу), дата видачі та найменування органу, який його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
- опис обставин, установлених при розгляді справи;
- посилання на частину відповідної статті та статтю КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за таке правопорушення;
- прийняте у справі рішення, а також інформацію про право оскарження постанови в порядку та у строк, визначені статтями 288, 289 КУпАП;
- дату набрання постановою законної сили;
- строк пред'явлення постанови до виконання.
Постанова підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється печаткою відповідного органу.
Отже, вищезазначеними правилами визначено вимоги до змісту постанови у такій справі про адміністративне правопорушення. При цьому ці вимоги є загальними та застосовуються до порушень нормативно-вагових та/або габаритних параметрів транспортних засобів, тобто залежно від характеру адміністративного правопорушення.
Разом із тим, відсутність у змісті постанови про накладення адміністративного стягнення частини вищезазначених даних, що мають загальний характер не свідчить про відсутність порушення нормативно-вагових та/або габаритних параметрів транспортних засобів, тобто порушення як такого.
Наявність порушення підтверджується доказами, а зміст постанови має відображати виключно мотиви, що можуть бути різноманітними, як і правовідносини, а також прийняте рішення.
У змісті спірної постанови серії АВ № 00001823 від 21 жовтня 2024 року відображені зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість осей - 5 штук; спарені колеса - 2 вісь; відстань між осями 1-2: 3610 мм, 2-3: 6570 мм, 3-4: 1310 мм, 4-5: 1320 мм; навантаження на вісь 1 - 7450 кг, 2 - 14450 кг, 3 - 7950 кг, 4 - 8050 кг, 5 - 7900 кг; загальна маса - 45800 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на одиночну вісь - 12138 кг.
Отже, технічним засобом WIM21, WAGA-WIM35 в автоматичному режимі зафіксовано, що навантаження на одиничну вісь з урахуванням похибки становило 12138 кг.
Доводи позивача про невідповідність спірної постанови встановленим вимогам не відповідають дійсності, оскільки зміст оскаржуваної постанови відображає наявність усіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно.
Зміст спірної постанови містить ряд очевидних ознак, що свідчать про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за керування автомобілем з причепом та перевищення нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України, а тому доводи позивача в змісті позову проти цього є необґрунтованими.
Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа № 814/1460/16), у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (справа № 388/1773/22), від 10 квітня 2024 року (справа № 385/2142/23), від 11 квітня 2024 року (справа № 405/2690/23), від 11 квітня 2024 року (справа № 405/7035/22), від 11 квітня 2024 року (справа № 175/5116/23), від 11 квітня 2024 року (справа № 385/2104/23), від 15 квітня 2024 року (справа № 178/1935/23), від 15 квітня 2024 року (справа № 336/10349/23).
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2024 року в адміністративній справі №388/2240/24 - залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2024 року в адміністративній справі №388/2240/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова
суддя С.В. Чабаненко