Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4816/25
Номер провадження2/711/2299/25
15 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участі секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
представника позивача адвоката Конопадського О.О.,
представника відповідача Кирмана В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення,
28 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конопадський Олександр Олегович, звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 (вхідний №21039, а.с.1-3).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_1 у 1972 році на підставі ордеру № 2040 була надана ОСОБА_2 зі складом сім'ї 3 особи: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 .
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження від 15.10.2024 № 00047468305 від 22.11.1986, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
Як вбачається з поквартирної картки на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вселився у вказану квартиру як зять основного квартиронаймача ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зареєстрований і проживає до цього часу. Вказана обставина також підтверджується листом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» від 12.05.2025 № 9425/13810-01-10.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.07.1995 серії НОМЕР_1 .
Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси від 16.08.1995 № 394 було вирішено переоформити особовий рахунок двокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 33,11 кв.м. на ім'я ОСОБА_3 , в зв'язку зі смертю основного квартиронаймача. Склад сім'ї 4 особи, а саме: ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_7 , зять ОСОБА_1 та внук ОСОБА_8 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.07.2003 № НОМЕР_2 .
Як вбачається з витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 15.10.2024 № 00047468305, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був розірваний 24.01.2007, актовий запис № 46.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08.11.2013 серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_7 позивач зареєстрований та проживає в квартирі одноосібно.
Як зазначає позивач у мотивувальній частині позову, маючи намір приватизувати квартиру АДРЕСА_1 , він звернувся на консультацію до відповідача, де йому роз'яснили, що він не є квартиронаймачем і не має права подати заяву на приватизацію квартиру, а тому спочатку необхідно переоформити договір найму квартири на нього.
У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив змінити договір найму житлового приміщення та визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 . Проте листом від 22.10.2024 № 87 відповідач у задоволенні заяви позивача щодо переоформлення договору найму квартири відмовив, оскільки, шлюб між ОСОБА_7 та позивачем ОСОБА_1 був розірваний 24.01.2007, а тому позивач не є членом сім'ї наймача.
Оскільки у досудовому порядку врегулювати зміну договору найму не виявилося можливим, позивач звернувся до суду та просить визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у зв'язку з чим призначено підготовче засідання (а.с.22-23).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 711/4816/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення та призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 06 жовтня 2025 року (а.с.53).
У судовому засіданні представник позивача адвокат Конопадський О.О. позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві. Додатково повідомив суд, що позивач вважає себе наймачем квартири АДРЕСА_1 з призми того, що після смерті основного квартиронаймача (колишньої дружини ОСОБА_7 ) він продовжує проживати в означеному об'єкті нерухомого майна. Також повідомив, що правовою підставою для визнання позивача наймачем квартири АДРЕСА_1 сторона позивача вважає положення ч.3 ст.64 Житлового кодексу України.
Представник відповідача Кирман В.О. в судовому засіданні, що відбулося 06.10.2025, позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позов вважає необгрунтованим з призми того, що: 1) позивач не був зазначений в ордері, що надавав право ОСОБА_2 та членам його сім'ї здійснити вселення до квартири АДРЕСА_1 ; 2) матеріали справи не містять письмової згоди основного квартиронаймача щодо вселення позивача до спірної квартири; 3) матеріали справи не містять доказів укладення позивачем договорів на отримання житлово-комунальних послуг за адресою місцезнаходження спірного об'єкту нерухомості; 4) позивач не є членом сім'ї наймача, а саме: ОСОБА_7 , оскільки такий статус ним було втрачено після розірвання між ними шлюбу, тобто з 2007 року. У зв'язку з цим, представник відповідача просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
06 жовтня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 40 хв 15 жовтня 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача адвоката Конопадського О.О., висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію представника відповідача ОСОБА_9 , що проголошена у вступному слові, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що місцем реєстрації проживання громадянина України ОСОБА_1 , починаючи з 14 грудня 1986 року і дотепер, є квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується як копією витягу з паспорта громадянина України, яким документований позивач, так і витягом з реєстру територіальної громади №2024/011300753, що виданий 18.09.2024 Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради (а.с.4,8).
Із копії ордера №2040, що виданий виконавчим комітетом Черкаської міської ради, суд встановив, що ОСОБА_2 і членам його сім'ї: ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_5 (дочка), було надано право на заселення до квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).
Крім того у судовому засіданні був безпосередньо досліджений витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00047468305, що сформований 15.10.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зі змісту якого суд встановив, що 22.11.1986 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений шлюб; після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
Також із означеного засобу доказування суд встановив, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 шлюб, був розірваний 24 січня 2007 року про що Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області був складений актовий запис №46 (а.с.5 зворот - 6).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 11.07.1995 відділом реєстрації актів громадянського стану Черкаського міськвиконкому, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Черкаси помер ОСОБА_2 (а.с.8 зворот).
Також у судовому засіданні була досліджена копія архівного витягу з рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси №394 від 16.08.1995 «Про переоформлення особових рахунків найму житлових приміщень по РЕУ-1 Придніпровського р-ну, м. Черкаси», зі змісту якої суд встановив, що особовий рахунок двокімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 33,11 кв.м був переоформлений на ім'я ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю основного квартиронаймача; склад сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_1 (зять) та ОСОБА_8 (внук) (а.с.7).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , що видане 09.07.2003 Черкаським міським відділом громадянського стану, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Черкаси померла ОСОБА_3 (а.с.9).
Крім того в судовому засіданні була безпосередньо досліджена копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , що видане 08.05.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м Черкаси Черкаського міського управління юстиції, зі змісту якого суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Черкаси померла ОСОБА_7 (а.с.9 зворот).
Із довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №9425/13810-01-10 від 12.05.2025 суд встановив, що станом на 12.05.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований лише позивач ОСОБА_1 , починаючи з 24.12.1986 і дотепер (а.с.6 зворот).
Також у судовому засіданні був досліджений лист Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №87 від 22.10.2024, наданий позивачу ОСОБА_1 на заяву останнього щодо переоформлення договору найму квартири АДРЕСА_1 . Зі змісту означеного засобу доказування суд встановив, що повноваження щодо зміни договору найму та здійснення приватизації державного житлового фонду у м. Черкаси покладені на департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.
У листі також містяться дані про те, що з інформації Управління ведення реєстру територіальної громади, місця проживання та оформлення біометричних документів, яке є підрозділом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, станом на 18.10.2024, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , 1940 року народження. Будь-які документи, що свідчать про зміну договору найму з померлого наймача ОСОБА_3 на одного із членів її сім'ї відсутні.
Крім того відповідач у листі №87 від 24.10.2024 повідомляє позивача про те, що надані ним документи з метою зміни договору найму свідчать про те, що шлюб між ним та ОСОБА_7 (донькою по відношенню до наймача квартири) у 2007 році був розірваний, а у 2013 році ОСОБА_7 - померла. У зв'язку з цим Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради робить висновок, що позивач не є членом сім'ї наймача, а тому відсутні правові підстави для задоволення прохання про зміну договору найму квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
Із довідки військової частини № НОМЕР_5 НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №08/2624 від 09.10.2024 суд встановив, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу, починаючи з 27.09.2024 (а.с.20).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом (стаття 33 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі статтею 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до частини першої статті 58 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер (частина друга статті 61 ЖК України).
Згідно статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені у частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року у справі №466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 26 грудня 2024 року у справі №489/1183/21 (провадження № 61-7939св24), що застосовуються судом з метою виконання положень частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).
Частинами першою - другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша - друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
З аналізу означених норм матеріального та процесуального права суд зробив висновок, що підстави для визнання наймачем жилого приміщення (квартири АДРЕСА_1 ) має довести особа, що заявляє позовну вимогу про визнання його наймачем, тобто позивач.
Як встановлено судом з копії ордера №2040, що виданий виконавчим комітетом Черкаської міської ради, квартира АДРЕСА_1 надавалася для проживання ОСОБА_2 разом із членами його сім'ї: ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_5 (дочка).
Після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_2 особовий рахунок двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси №394 від 16.08.1995 «Про переоформлення особових рахунків найму житлових приміщень по РЕУ-1 Придніпровського р-ну, м. Черкаси», був переоформлений на ім'я його дружини ОСОБА_3 , членами сім'ї якої були: її дочка ОСОБА_7 , зять ОСОБА_1 та внук ОСОБА_8 .
У той же час, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (основного квартиронаймача після смерті ОСОБА_2 ) матеріали справи не містять доказів щодо переоформлення особового рахунку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 як на її дочку ОСОБА_10 , так і на зятя ОСОБА_1 - позивача в справі, та внука ОСОБА_8 , які були членами сім'ї основного квартиронаймача ОСОБА_3 .
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що згідно листа Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №87 від 22.10.2024, наданий позивачу ОСОБА_1 на заяву останнього щодо переоформлення договору найму квартири, вбачається, що з інформації Управління ведення реєстру територіальної громади, місця проживання та оформлення біометричних документів, яке є підрозділом Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, станом на 18.10.2024, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , 1940 року народження.
Матеріали цивільної справи №711/4816/25 не містять належних засобів доказування, які б спростовували б означений юридичний факт.
Частиною третьою статті 64 ЖК України, на яку посилається представник позивача в позовній заяві як на підставу до визнання позивача наймачем спірного жилого приміщення, передбачено, якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
З аналізу означеної норми матеріального права суд встановив, що для визнання позивача наймачем жилого приміщення після того як він перестав бути членом сім'ї основного квартиронаймача, тобто ОСОБА_3 унаслідок смерті останньої, цей учасник справи мав би надати суду належні і допустимі засоби доказування щодо продовження ним проживання в займаному жилому приміщенні, а саме в квартирі АДРЕСА_1 .
Проте всупереч процесуальному обов'язку доведення перед судом обставин, що входять до предмету доказування в конкретній категорії справ, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, у розумінні статті 76 ЦПК України, щодо продовження проживання ним у квартирі АДРЕСА_1 після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_3 (тещі).
Зокрема, матеріали справи не містять належних і допустимих засобів доказування, якими б підтверджувався юридичний факт проживання позивача у спірному жилому приміщенні, починаючи з 06.07.2003, тобто після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_3 , зокрема, актів, довідок, квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг тощо; також позивачем не заявлялося клопотання про допит в якості свідків осіб, які б могли підтвердити факт проживання позивача у спірному жилому приміщенні після смерті ОСОБА_3 .
Адже для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 64 ЖК України слід суду встановити саме фактичне проживання ОСОБА_1 після смерті основного квартиронаймача, членом сім'ї якого він був, в квартирі АДРЕСА_1 , а не лише реєстрацію місця проживання за означеної вище адресою.
У цьому контексті суд також звертає увагу учасників справи, що за умови, що квартиронаймачем після смерті ОСОБА_3 спірного жилого приміщення стала її дочка ОСОБА_11 на підставі частини третьої статті 64 ЖК України з огляду на продовження нею проживання в займаному жилому приміщенні, а саме в квартирі АДРЕСА_1 (хоча матеріали цивільної справи відповідних засобів доказування не містять), то, починаючи з 25 січня 2007 року, позивач перестав бути членом і її сім'ї з огляду на розірвання між ними шлюбу, що був укладений 22.11.1986 (а.с.5 зворот - 6).
Водночас матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів факту продовження проживання позивача ОСОБА_1 у спірному жилому приміщенні після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , а також і після смерті останньої, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що сам по собі факт реєстрації місця проживання позивача за адресою місцезнаходження спірного жилого приміщення без доведення належними і допустимими доказами факту постійного проживання в означеному приміщення після часу, коли він перестав бути членом сім'ї основного квартиронаймача, безумовно не свідчать про набуття ним прав і обов'язків наймача відповідного жилого приміщення.
З огляду на викладене, суд встановив, що недоведеність позивачем ОСОБА_1 постійного проживання в спірному жилому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 , після того як він перестав бути членом сім'ї основного квартиронаймача ОСОБА_3 , а у випадку переоформлення після її смерті особового рахунку дочкою ОСОБА_7 , то і доказів постійного проживання в спірному жилому приміщенні після 24.01.2007, тобто часу, коли позивач перестав бути членом сім'ї ОСОБА_7 унаслідок розірвання між ними шлюбу, є підставою для визнання необгрунтованою позовної вимоги про визнання наймачем, а відповідно і підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того в пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем.
Згідно висновків, що викладені в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 359/4376/22, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Разом із тим статтею 107 ЖК України визначено, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Згідно із частиною першою статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Водночас, у цій справі позивач не довів, що квартира АДРЕСА_1 , починаючи з липня 2003 року була його постійним житлом, що він набув прав і обов'язків наймача у розумінні ЖК України як після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_3 , так і після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , членом сім'ї якої він був до 24.01.2007.
Таким чином позивачем не доведено нерозривного зв'язку зі спірним жилим приміщенням як єдиним житлом, яким, як стверджував представник позивача в судовому засіданні, ОСОБА_1 постійно користується.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки стороною позивача не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Водночас заперечення представника відповідача проти задоволення позовних вимог з призми того, що позивач не був зазначений в ордері на заселення до квартири АДРЕСА_1 , суд відхиляє, оскільки ордер був виданий ОСОБА_2 у 70-х роках ХХ століття, а шлюб із дочкою ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , позивач уклав лише 22.11.1986, тому з об'єктивних підстав він не зазначений в ордері на заселення квартири як член сім'ї основного квартиронаймача.
Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №71365028-1 від 28.05.2025 (а.с.12) суд встановив, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 969 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8).
Оскільки суд позовні вимоги позивача визнав необгрунтованими і недоведеними та відмовив у їх задоволенні, тому судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 15, 16, 29, 310 ЦК України, ст.58, 61, 64, 65, 71, 107 ЖК України, ст.13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 15 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, код ЄДРПУО: 33457208, місцезнаходження: м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36.
Головуючий: О. В. Петренко