Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3389/25
Провадження № 2/711/2941/25
15 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючий суддя Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача - Тертиця Т.В., яка діє на підставі довіреності №56 від 11.12.2024р., - звернулася до суду з позовом, сформованим в підсистемі «Електронний суд», в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1288-6010 від 18.10.2023р. в розмірі 60 000 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 18.10.2023р. відповідачем за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1288-6010, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 12 000 грн. строком на 300 днів. Всупереч умов кредитного договору відповідач не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем, внаслідок чого станом на 24.03.2025р. в нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 118 200 грн., яка складається з наступних сум: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 106 200 грн., - що і змусило звернення позивача до суду.
Разом з тим, зазначає, що ним (кредитодавцем) було прийняте рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 58 200 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 60 000 грн. Враховуючи вищезазначене, просить стягнути із позичальника - ОСОБА_1 не повну суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1288-6010 від 18.10.2023р., а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 12 000 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 48 000 грн., а всього 60 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що не отримував кредитних коштів від позивача. Оскільки обставини, на які посилається позивач, не підтверджені належними і допустимими доказами, то відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і недоведеними, що є підставою для відмови у позові.
22.04.2025 судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.05.2025 судом здійснено розгляд справи у заочному порядку та ухвалено заочне рішення про задоволення позову.
11.07.2025 судом постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення від 20.05.2025, а справу призначено до розгляду.
02.09.2025 від представника позивача - Кожушко В.О., який діє на підставі довіреності від 25.07.2025, - на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких викладено детальну аргументацію обґрунтування позовних вимог в частині порядку укладання кредитного договору між сторонами та перерахування кредитних коштів відповідачу.
За клопотанням представника позивача 18.09.2025 судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою зобов'язано АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надати суду підтвердження належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та виписки з банківського рахунку до такої картки щодо надходження 18.10.2023 коштів в сумі 12 000 грн.
03.10.2025 від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до суду надійшла витребувана судом інформація.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте в позовній заяві було заявлене клопотання про розгляд справи без участі позивача (представника позивача), а відтак неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач в судовому засідання пояснив, що не укладав з ТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС» ніяких договорів та не отримував ніяких кредитних коштів, а тому і не зобов'язаний нічого повертати. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.
10.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
18.10.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1288-6010 в електронній формі (далі - Кредитний договір) /а.с. 11-17, 18-25, 25-27, 27-28/.
Підписання договору та Паспорту споживчого кредиту з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5670.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 12 000 грн.; строк кредитування - 300 календарних днів; базовий період - 30 календарних днів; пільгова (знижена) процентна ставка за користування кредитом (на період базового періоду) - 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на час користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору; стандартна процентна ставка за користування кредитом - 3% за кожен день користування кредитом. Дата повернення кредиту 12.08.2024.
Згідно умов Кредитного договору позичальник зобов'язувався повернути кредит, проценти за користування кредитом та нараховану неустойку (якщо така буде) не пізніше ніж в останній день строку кредитування, вказаного у п. 4.12 договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (п. 5.1).
На виконання умов Кредитного договору позивач з використанням системи LiqPay здійснив перерахування кредитних коштів 18.10.2023 - у сумі 12 000 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та листом АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2025 /а.с. 32, 29-31/. Факт належності відповідного карткового рахунку відповідачу та факт надходження на такий рахунок 18.10.2023 грошових коштів в сумі 12 000 грн. підтверджується листом АТ «Перший український міжнародний банк» №КНО-07.8.5/12983БТ від 29.09.2025.
Відповідач з моменту отримання кредитних коштів не здійснював платежів на погашення заборгованості за договором, внаслідок чого станом на 24.03.2025 за ним обліковується заборгованість за Кредитним договором в розмірі 118 200 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 000 грн., прострочена заборгованість за процентами - 106 200 грн., які нараховані в межах строку дії договору, тобто до 12.08.2024 включно. Зазначене підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем /а.с. 33-35/.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості за Кредитним договором, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1734). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За частиною першою статті 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (а. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 641 ЦК).
Відповідно до ст. 13 Закону №1734 договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону №1734 договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
За матеріалами справи судом встановлено, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови Кредитного договору, який був укладений між сторонами 18.10.2023. В той же час відповідач заперечує факт укладання такого договору, погодження ним умов кредитування та факт отримання кредитних коштів.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин на предмет погодження сторонами умов Кредитного договору суд виходить з наступного.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц.
Згідно з п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Статтею 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Поняття електронного доказу є значно ширшим за поняття електронного документу.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).
В цьому контексті слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин в аспекті заперечень висловлених відповідачем суд виходить з наступного.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що укладанню Кредитного договору передувала авторизація позичальника шляхом створення особистого кабінету, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та доступний через веб-сайт товариства https://creditkasa.com.ua.
Підписання Кредитного договору від імені відповідача здійснено за допомогою електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора в ІТС надавача послуг, де реєстрація позичальника здійснювалась з використанням каналу зв'язку через електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Підписання Кредитного договору з боку позичальника відбулось 18.10.2023 о 03год 56хв, про що свідчать відомості у графі «дата та час укладення» у тексті Кредитного договору. У Кредитному договорі наявні ідентифікаційні відомості про відповідача, які є інформацією з обмеженим доступом (РНОКПП; відомості паспортного документа; адреса зареєстрованого місця проживання; номер банківської картки).
Окремо суд бере до уваги, що належність саме відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 підтверджена емітентом такої картки, який також підтвердив факт надходження на таку картку грошових коштів в сумі 12 000 грн. і засвідчив, що відповідна банківська операція відбулась 18.10.2023 о 03год 56хв.
У свою чергу відповідач всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надав суду будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що він не був зареєстрованим користувачем в ІТС позивача, а отримання ним коштів на його картковий рахунок відбувалось не на виконання позивачем його обов'язків кредитора.
Таким чином, сукупний аналіз обставин спірних правовідносин та оцінка доказів, наданих суду та наявних в матеріалах справи, дозволяє дійти висновку, що Кредитний договір підписаний саме відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 18.10.2023 правочину на умовах, передбачених змістом договору про відкриття кредитної лінії №1288-6010 від 18.10.2023. Без отримання електронного листа на власну електронну поштову скриньку, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що передбачає верифікацію користувача, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20, від 17.01.2022 у справі № 234/7723/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.
Отже в даному випадку, враховуючи вищевикладені мотиви, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень позивача про те, що відповідачем було погоджено умови кредитування за Кредитним договором шляхом підписання такого договору одноразовим ідентифікатором.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем було укладено Кредитний договір в електронній формі, в якому сторони погодили умови надання позивачем кредитних коштів відповідачу. На підставі такого договору відповідачем 18.10.2023 було отримано кредитні кошти в сумі 12 000 грн., які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробив цього. Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» складеного станом на 24.03.2025, розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №1288-6010 від 18.10.2023 складає 118 200 грн., яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту - 12 000 грн.; проценти за користування кредитом - 106 200 грн. /а.с. 33-35/.
Аналіз змісту такого розрахунку свідчить, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось позивачем за період з 18.10.2023 по 16.11.2023 за ставкою 2,5% (300грн/день), з 17.11.2023 по 12.08.2024 - 3% (360грн/день), а загалом нарахування процентів здійснено кредитором за 300 днів користування кредитними коштами.
Зазначений розрахунок відповідає умовам, викладеним у п. 2.3, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.8, 4.9, 4.12, 5.1, 10.1 Кредитного договору та орієнтованій загальній вартості кредиту, визначеної у п. 4.1, 4.14 договору.
Станом на 24.03.2025 розмір заборгованості зафіксований: за кредитом - 12 000 грн., за відсотками за користування кредитом - 106 200 грн.
Разом з тим, позивач, керуючись принципом диспозитивності, прийняв рішення про можливість часткового списання заборгованості з позичальника та вимагає стягнути з відповідача лише частину боргу, а саме 60 000 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 48 000 грн. Відповідне рішення кредитора не суперечить засадам регулювання цивільних правовідносин, а відтак заявлена до стягнення сума заборгованості є цілком обґрунтованою.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, та достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також, враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти за Кредитним договором та користувався ними, однак свої зобов'язання за таким договором належним чином та у визначені сторонами строки не виконав, порушивши умови договору, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість перед позивачем в розмірі 60 000 грн. (з яких 12 000 грн. - тіло кредиту; 48 000 грн. - проценти за користування кредитом), то суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого сторонами під час розгляду справи. Оскільки суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про задоволення позову, то на підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 позивачу слід компенсувати судові витрати за рахунок відповідача в повному обсязі, а понесені відповідачем судові витрати відшкодування не підлягають. Таким чином позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1288-6010 від 18.10.2023р. в розмірі 60 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 62 422,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В.М. Скляренко