Справа № 569/21937/25
1-кс/569/7868/25
15 жовтня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання дізнавача СД Рівненського РУП ГУ Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12025186010000991 від 12.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, -
Дізнавач, в межах повноважень передбачених ст. 40-1 КПК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить суд накласти арешт на посвідчення водія видане територіальним сервісним центром 2134 України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що 12.10.2025 року близько 02 год. 50 хв. в м. Рівне було зупинено автомобіль марки "Хюндай" під керуванням ОСОБА_5 , 1988 р.н., який надав посвідчення водія видане на його ім'я серії НОМЕР_1 , яке має ознаки підробки.
12 жовтня 2025 року під час проведення огляду місця події за адресою м. Рівне, вул. Соборна, в ОСОБА_5 , вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 та поміщено до сейф-пакету Національна поліція України № NPU 5135930.
Згідно постанови дізнавача від 13.10.2025, посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , в рамках вказаного кримінального провадження визнане речовим доказом.
Покликаючись на викладене, дізнавач вказує на необхідність накладення арешту на вказане вилучене в ході проведення огляду місця події 12.10.2025 за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, в ОСОБА_5 посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на ім?я ОСОБА_5 1988 р.н., яке є предметом кримінального правопорушення, тобто вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
З урахуванням неявки та заяви дізнавача, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
За правилами ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025186010000991 від 12.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
12 жовтня 2025 року в ході проведення ОМП за адресою м. Рівне, вул. Соборна, в ОСОБА_5 , вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , яке в подальшому постановою дізнавача від 13.10.2025 у рамках вказаного кримінального провадження визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи.
Також під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, з метою з'ясування всіх обставин його вчинення є об'єктивна необхідність у проведенні детального огляду вилученого майна та вирішення питання про призначення та проведення судових експертиз, для проведення яких необхідні вилучені дізнавачем об'єкти.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , являється матеріальним об'єктом, який був об'єктом вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчиненого злочину та відповідає вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючий вищевикладене те, що дізнавачем у своєму клопотанні наведено достатньо підстав передбачених ч. 2 ст. 171 КПК України, для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки воно є матеріальним об'єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, що може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, а не накладення арешту, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна, у зв'язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на посвідчення водія видане територіальним сервісним центром 2134 України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 та поміщено до сейф-пакету Національна поліція України № NPU 5135930.
Встановити заборону власнику чи будь-яким іншим особам користуватися та розпоряджатися посвідченням водія до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасовано судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -