Справа № 569/19623/25
1-кс/569/7183/25
19 вересня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника підозрюваного адвоката - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,-
Старший слідчий в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням яке погоджено прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до наказу № 29 командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 27.01.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника 146 командно-розвідувального центру (військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану)).
Тому, командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 під час проходження військової служби за своїм військовим званням та посадою є начальником по відношенню до військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до примітки (п. 1) до ст. 425 КК України, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування, тобто командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 є військовою службовою особою.
Також у військовій частині НОМЕР_1 проходять військову службу, серед інших, наступні військовослужбовці: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2023 № 270 солдата ОСОБА_8 , призначено на посаду водія групи тактичної особової розвідки відділення збору інформації військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2023 № 270 солдата ОСОБА_10 , призначено на посаду водія групи тактичної особової розвідки відділення збору інформації військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2024 № 330 солдата ОСОБА_9 , призначено на посаду електрика-моториста відділення матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, військовослужбовці вказаної військової частини: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебували у підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_1 - підполковника ОСОБА_5 .
При цьому, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 перебувають на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .
Відтак, підполковник ОСОБА_5 виконуючи обов'язки військової служби, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, яка постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Згідно з вимогами ст. ст. 3, 19, 21, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підполковник ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, сприяти у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, вимагати підпорядкування від своїх підлеглих, не припускаючись при цьому брутальності та приниження їх гідності,діяти лише на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Більш того, підполковник ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреного йому підрозділу, за забезпечення охорони державної таємниці, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів, за всебічне забезпечення підрозділу, за додержання принципів соціальної справедливості, а також зобов'язаний, серед іншого, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності.
Відповідно до частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно п. 5 окремого доручення Міністра оборони України щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 (далі окреме доручення МО України від 23.06.2022) - виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначаються підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Разом з тим, командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 , будучи начальником відносно військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за посадою та військовим званням, достовірно знаючи вищевказані статутні вимоги, які регламентують взаємовідносини між військовослужбовцями та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, маючи на меті залучення підлеглих військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 в особистих цілях, за рахунок здійснення виплат таким військовослужбовцям грошового забезпечення починаючи не пізніше ніж з березня 2024 року та надалі у різний проміжок часу, обіймаючи посаду, що пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_1 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану), у військовому званні «підполковник», діючи у порушення вимог ст. ст. 3, 19, 21, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також інших нормативно-правових актів, які регулюють вищевказані взаємовідносини, діючи умисно, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану,усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження та владу, у власних цілях, як військова службова особа, будучи начальником для підлеглих військовослужбовців ввіреного йому підрозділу за військовим званням та посадою - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , організував спільно з іншими військовими службовими особами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 механізм ухилення цими військовослужбовцями від проходження військової служби шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, одночасно незаконно залучив їх у відведений для виконання обов'язків військової служби час, в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, до проведення ремонту та будівельних робіт приватного будинку та господарських будівель на земельній ділянці із кадастровим номером: 4620388600:15:015:0035, що знаходиться у селі Лагодів Золочівського району Львівської області та належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, чим фактично незаконно усунув їх від виконання обов'язків військової служби та завдав тяжких наслідків у вигляді незаконно нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_8 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі у період з березня 2024 по липень 2025 року у сумі близько 524 000 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_10 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з березня 2024 по липень 2025 року в сумі близько 522 000 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_9 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по липень 2025 року у сумі близько 269 664 грн., при цьому підставою для таких виплат стали складені ОСОБА_5 та іншими військовими службовими особами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 оформлені і подані офіційні документи, у які внесено завідомо неправдиві відомості.
Вказаними діями ОСОБА_5 , за попередньою змовою з іншими військовими службовими особами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 спричинив тяжкі наслідкиДержаві Україна на загальну суму близько 1 315 664 грн., а також тяжкі наслідки суспільству у вигляді підриву авторитету держави, створення уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб військових частин, неналежне здійснення покладених завдань сил оборони, зокрема щодо своєчасного та повного забезпечення функціювання та підтримки інших військових формувань для відбиття збройної агресії російської федерації проти України.
17.09.2025 у кримінальному провадженні №62025240030005142 від 13.05.2025 повідомлено ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , командир військової частини НОМЕР_1 ,підполковник, раніше не судимий про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 426-1 КК України.
Надалі того ж дня вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.
Обґрунтованість підозри вказаної особидо вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, вказана особа обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 5 ст. 426-1 КК України за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Крім цього на даний час є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 за попередньою змовою разом із на даний час не встановленими посадовими військовими особами ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 на постійній основі вчиняють привласнення та розтрату бюджетних коштів шляхом безпідставного нарахування військовослужбовцям додаткових грошових винагород.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що така особа підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваногоу разі не обрання йому запобіжного заходу.
Разом з цим, ОСОБА_5 , станом на зараз являється військовослужбовцем та володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний, являючись командиром військової частини НОМЕР_3 вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу та знаходяться в його підпорядкуванні, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх нестатутних засобів впливу, в тому числі шляхом надання наказів чи скерування таких осіб в зону ведення бойових дій з метою неможливості їх подальшого допиту у вказаному кримінальному провадженні. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Також на даний час встановлюються факти причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення інших осіб з числа військовослужбовців (підлеглих ОСОБА_5 ) та низки інших посадових осіб в Рівненській області на яких може вплинути останній.
знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 являючись командиром військової частини НОМЕР_1 , та маючи доступ до документів та журналів вказаної військової частини, може їх спотворити чи змінити, щоб уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Також ОСОБА_5 маючи доступ до медичних документів може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.Також, вартує уваги факт проходження вказаним військовослужбовцем військової служби тривалий період часу, наявність в останніх численних зв'язків серед військовослужбовців в силу наданих йому службових повноважень та влади, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, зокрема у підміні/знищенні інших документів.
вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи перевищення військовою службовою особи влади та службових повноважень створив фактично передумови для ухилення від проходження військової служби ряду військовослужбовцівщодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій. Окрім того вищевказані протиправні дії останнього можуть надалі проявитись у знищенні речей та документів у даному кримінальному провадженні, які ще планується відшукати та які можуть слугувати доказами у кримінальному провадженні, оскільки останній в силу своїх службових повноважень та влади матиме безперешкодний доступ до вищевказаних документів як командир військової частини, а саме до наказів щодо преміювання та виплати грошового забезпечення, наказів про відрядження та ряду інших документів щодовійськовослужбовців, які були залучені на проведення ремонтних та будівельних робіт будинку на земельній ділянці належній ОСОБА_5 , з метою їх як підроблення так і знищення, оскільки останні будуть слугувати доказами у кримінальному провадженні.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої порукивідносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Сам факт проходження військової служби вказує на те, що стан здоров'я підозрюваного дозволяє йому перебувати в місцях ув'язнення або позбавлення волі.
Вік підозрюваного ОСОБА_5 , його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування.
Слід врахувати той факт, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 426-1 КК України, є суспільно небезпечним діянням, що порушує функції збройних формувань України, не сприяють зміненню дисципліни та фактично утворюють деструктивні прояви у інших осіб, а у сукупності також створюють в інших осіб негативне враження щодо Збройних Сил України вцілому та підриває авторитет вказаного, що несе вкрай негативні наслідки в умовах ведення бойових дій.
Крім того, такі злочини є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави.
На підставі викладеного орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою (наприклад особисто порука, застава, домашній арешт, особисте зобов'язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
Заразом, з метою забезпечення у повному обсязі вимог ст.ст. 2, 91-94 КПК України, а також інших положень цього Кодексу, суду за доцільно врахувати виняткову складність цього кримінального провадження, необхідністю проведення значної кількості слідчих та процесуальних дій, та на основі такої мотивації обрати підозрюваному саме найсуворіший запобіжний захід, який зможе забезпечити найбільш повне, оперативне та ефективне досудове розслідування, та спроможне забезпечити належну його процесуальну поведінку, оскільки інші запобіжні заходи цього забезпечити не здатні.
Згідно із вимогами статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Окрім цього, також відомо, що станом на сьогодні ОСОБА_5 користується автомобілем марки HyundaiTucson, сірого кольору,на якому використовує державні номерні знаки прикриття один з яких НОМЕР_4 (відомості про право властності ТЗ відсутні). Проживає спільним побутом з гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_3 . За період з січня 2024 року по липень 2025 року ОСОБА_5 отримав заробітну плату на суму 1 610 000 (один мільйон шісот десять тисяч) гривень. Його цивільна дружина ОСОБА_11 , яка теж є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_5 в період з січня 2024 року по липень 2025 року отримала заробітну плату в розмірі близько 1 103 000 (один мільйон сто три тисячі) гривень. Крім цього проведено аналіз майнового стану ОСОБА_5 і встановлено, останній володіє земельною ділянкою з кадастровим номером: 0524886100:03:001:0773 площею 1 га, що розташована за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Сальниця, орієнтовною вартістю 200 000 (двісті тисяч) гривень а також земельною ділянкою, що розташована в с. Лагодів, Золочівського р-ну., Львівської області, яка має кадастровий номер: 4620388600:15:015:0035 на якій фактично військовослужбовцями вже побудовано житловий будинок площею 100 метрів квадратних, орієнтовною вартістю 2 100 000 (два мільйони сто тисяч) гривень.
громадянка ОСОБА_11 має у власності квартиру у м. Броди, Львівської області, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 28.8 квадратних метрів орієнтовною вартістю 1 650 000 (один мільйон шісот п'ятдесят тисяч) гривень та одну третю частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28.4 квадратних метрів орієнтовною вартістю 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень.
Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межахщодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб із 1 січня 2025 року, становить 3028 (дві тисячі двісті сімдесят ) гривень.
Зважаючи на орієнтовну вартість майна, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України та попередньо заподіяної майнової шкоди державі Україна у розмірі 1 315 664 грн., слід визначити розмір застави у чотириста тридцять п'ять розмірів прожиткового мінімуму, що становить 1 317 180 грн. (один мільйон триста сімнадцять тисяч сто вісімдесят гривень), яка з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, наявних ризиків згідно до ст. 177 КПК України, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вищевикладене також свідчить про те, що вказаний підозрюваний, одержавши відомості про звернення слідчого з клопотанням про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до початку розгляду вказаного клопотання може вчиняти інші дії, які вказані у переліку ризиків щодо вказаної особи.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та просили його задоволити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом вставлено, що в провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження №62025240030005142 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
17.09.2025у кримінальному провадженні №62025240030005142 від 13.05.2025 повідомлено ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Хмільник Хмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , командир військової частини НОМЕР_1 , підполковник, раніше не судимий.про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Надалі того ж дня вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.
Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.
Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Вивченням особи ОСОБА_5 , раніше не судимий, командир військової частини НОМЕР_1 , підполковник, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід - тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 435 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити .
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. ХмільникХмільницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів , а саме до 21 год. 15 хв. 16 листопада 2025 року.
Утримувати ОСОБА_5 в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою рахувати з моменту винесення ухвали, а саме з 21 год. 15 хв. 17.09.2025 року
Встановити строк дії ухвали до 21 год. 15 хв. 16 листопада 2025 року.
Одночасно визначити розмір застави у розмірі чотириста тридцять п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 317 180 грн. (один мільйон триста сімнадцять тисяч сто вісімдесят гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення; здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 21 год. 15 хв. 16 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайно му виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_12