Справа № 562/3398/25
"15" жовтня 2025 р. суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Чорний І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах, а також в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання частини домоволодіння окремим об'єктом нерухомості,
13 жовтня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюють ся.
При визначенні ціни позову слід враховувати вимоги ст. 176 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно, визначається вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Під дійсною вартістю, як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, яка визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості. На підтвердження проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.
За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 04 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, отже ціна позову має бути визначена у наведені строки.
ОСОБА_1 у позовній заяві просить визнати окремим об'єктом нерухомості частини домоволодіння АДРЕСА_1 , інша частина якого перебуває у спільній частковій відповідачів та сплачує судовий збір у сумі 1305 грн., посилаючись на звіт про оцінку майна, виданий РОБТІ від 30.08.2013. Суд не приймає до уваги зазначену у звіті вартість об'єкта оцінки, оскільки він складений понад дванадцять років тому та не містить актуальних даних. Будь-яких інших доказів у підтвердження того, що зазначена сума є дійсною (ринковою) вартістю домоволодіння позивачем не надано, а відтак, у зв'язку з відсутністю оціночної документації, реальну вартість спірного майна визначити неможливо.
Тож, позивачу необхідно зазначити ціну позову з урахуванням ринкової вартості майна на момент пред'явлення позову.
Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 1 211,20 грн та не більше 15 140 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченного або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Виходячи з того, що із поданої позовної заяви та копій долучених до неї документів не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру, позивач не звертався до приватних підприємств, які мають ліцензію, з метою здійснення оцінки майна, на яке просить визнати право власності, з огляду на що встановити точну ціну позову суду видається неможливим, з огляду на що провівши аналіз вартості об'єктів нерухомого майна в межах м. Здолбунів Рівненського району Рівненської області із загальнодоступних інтернет-сайтів з продажу нерухомості, суд попередньо (з урахуванням сплати судового збору в розмірі 1305 грн.) визначає розмір судового збору в сумі 13835 гривень.
У разі надання позивачем звіту щодо ринкової вартості майна на момент пред'явлення позову, позивач має право сплатити судовий збір, виходячи з розміру нерухомого майна згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності.
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати оригінал квитанції.
При подачі позову до Здолбунівського районного суду Рівненської області судовий збір підлягає сплаті на рахунок UA808999980313101206000017517; отримувач: ГУК у Рівн.обл/Здолб.міст.тг/22030101; ЄДРПОУ 38012494; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету:22030101.
Частиною 5 ст. 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15.
Водночас, позивачем не додано висновку фахівця щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду висновок фахівця щодо технічної можливості поділу домоволодіння АДРЕСА_1 .
Як слідує з матеріалів справи, сторони набули указане домоволодіння у власність (у відповідних частках).
Відповідно до наданого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2013 №12089878 загальна площа об'єкта нерухомого майна складала 119, 6 кв. м., а житлова площа 79,5 кв.м.
Натомість відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 10.07.2025 року вбачається, що будинок наразі має загальну площу приміщень 176,5 м.кв., що на 56,9 кв.м. є більшою від площі станом на 01.11.2013.
Отже сторони набули у власність (у відповідних частках) житловий будинок житловою площею 119, 6 кв. м. Нині загальна площа житлового будинку, якого позивач просить суд визнати окремим об'єктом нерухомості, становить 176,5 м.кв.
Суд наголошує, що право власності на нерухомість виникає в момент його державної реєстрації.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття прав на нерухомість, його зміни або припинення шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином позивачу слід надати актуальний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження права власності на житло станом на день звернення до суду із позовною заявою та відповідні документи, які підтверджують та обумовлюють збільшення площі будинку, появу нових добудов та споруд, прийняття їх до експлуатації, державну реєстрацію права власності на них, втрату тотожності спірного житлового будинку та споруд із тим, які сторони отримали у власність на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.11.2013.
Відсутність державної реєстрації права власності на здійснену добудову та прибудову з урахуванням ч. 2 ст.331 ЦК України, положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р., виключає правові підстави для висновків про набуття позивачем права власності на указане майно в установленому законом порядку.
Крім того, позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що заходи досудового врегулювання спору вживалися.
Вказане фактично свідчить про відсутність доказів, що підтверджують відмову відповідачів щодо виділення належної позивачам частини будинку, відповідно відсутні підстави для звернення до суду за захистом порушеного або не визнаного права позивачів.
У зв'язку з зазначеними недоліками позовної заяви вирішення питання про відкриття провадження в даній справі буде передчасним.
Згідно вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків. Якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який починає рахуватися з дня отримання позивачем даної ухвали, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.А. Чорний