Справа № 548/2210/25
Провадження № 3/548/546/25
14.10.2025 м. Хорол
Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Старокожко В.П., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Головного управління ДПС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, працюючого керівником ТОВ "Спірітус Вишняки", мешканця: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , такого, що притягувався до адміністративної відповідальності 28.08.2025 Хорольським районним судом Полтавської області за ст. 163-2 ч.2 КУпАп до штрафу в сумі 170 грн,
за ст. 163-2 ч.2 КУпАП,
ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ "Спірітус Вишняки'' та особою, яка протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 163-2 ч.2 КУпАП, повторно, в порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України допустив несвоєчасне подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати суми податкового зобов"язання по податковій декларації з ПДВ за липень 2025 року на граничний термін сплати 01.09.2025, за що передбачена відповідальність за ст. 163-2 ч.2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, що у відповідності із ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
За таких підстав, з урахуванням того, що ОСОБА_1 було відомо про дату судового засідання, однак правопорушник не з"явився для участі у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про те, що його поведінка свідчить про бажання перешкодити своєчасному розгляду справи по суті та зловживання своїми правами.
Ураховуючи вищевикладене, вважаючи причину неявки ОСОБА_1 не поважною, суд розглянув справу за його відсутністю на підставі наявних матеріалів.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення, актами про результати камеральної перевірки.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, немає.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, немає.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Згідно зі ст. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги законодавства при розгляді справи виконані.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 163-2 ч.2 КУпАП доведений сукупністю зібраних доказів.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
При призначенні виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 в межах санкції ст. 163-2 ч. 2 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом держаного примусу, суд вважає за можливе накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
У порядку ч. 5 ст. 283 КУпАП суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Виходячи з викладеного, беручи до уваги характер правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини керуючись ст. ст. 283, 284, ст. 163-2 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 163-2 ч.2 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 170 (сто сімдесят ) гривень, на рахунок: (Отримувач Хорольська міська ТГ ГУК у Полт.обл/тг м.Хорол /21081100; розрахунковий рахунок UA388999980313020106000016702; Код ЄДРПОУ 37959255; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП сума штрафу, вказана вище, підлягає стягненню у подвійному розмірі - в сумі 340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 605,60 грн нарахунок: (Отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банкотримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Копія платіжного документу подається до суду.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Старокожко В.П.