Справа № 545/1841/25
Провадження № 2/545/1332/25
"14" жовтня 2025 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участі секретаря Пінчук З.І.,
представника позивача- адвоката Горбенка П.В.,
представника відповідача- адвоката Коваленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ « Факторинг Партнерс » звернулося до суду з позовною заявою, зазначивши, що 21.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3950012.
26.07.2024 року було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3950012.
Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3950012 від 21.12.2021р. складає 38550,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту)- 12000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги- 25350,00 грн., заборгованість за комісіями- 1200,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, просили суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коваленко В.В. надіслала відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Також зазначила, що станом на 19.01.2021р. позивачу вже було відомо про невиконання відповідачем умов договору, однак будь- яких дій з метою поновлення своїх прав, позивач у продовж строку, яким визначив законодавець для звернення до суду з відповідною заявою не скористався, лише в квітні 2025 року, позивач вирішив звернутися з даним позовом. За таких підстав, вважає, що позовна заява про стягнення боргу- задоволенню не підлягає у зв'язку з порушенням строків на звернення з даним позовом, оскільки відповідно до доказів, які долучено позивачем, про порушене своє право йому було відомо вже 19.01.2021р., а відтак строк для звернення до суду у позивача закінчився 19.01.2024р. Крім того, у кредитному договорі не вказано, за які саме послуги позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Відповідно до довідки про ідентифікацію, за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН» Вініченко О.В., підтверджено, що клієнт ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3950012 від 21.12.2021 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», однак номер мобільного телефону, який зазначено в довідці та на який було здійснено відправлення 21.12.2021р. одноразовий ідентифікатор S13411, не відповідає номеру мобільного телефону відповідача. Відповідно до квитанції LIQPAY (перерахування грошових коштів за кредитним договором 3950012, переказ було здійснено платником ТОВ «МІЛОАН» (видача), отримувач VISA 473121*92- підтверджень того, що дана картка належала відповідачу по справі відсутні, а відтак доказів зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, позивачем не надано. Докази сплати правничої допомоги у розмірі 13000,00 грн. також відсутні.
10.07.2025 року від ТОВ «Факторинг Партнерс» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначили, що 21.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3950012. Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач неодноразово продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв'язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору. Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Відповідно до п. 2.4.2 Договору якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору. Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов'язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.
В судовому засіданні представник позивача- ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Горбенко П.В. позовні вимоги підтримав з викладених підстав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коваленко В.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки доказів користування кредитними коштами стороною позивача не надано.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 21.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір № 3950012 у електронній формі, згідно якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12000.00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 29 днів з 21.12.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.01.2022. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5550.00 грн. в грошовому виразі та 11,865.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 17550.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Комісія за надання кредиту: 1200.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4350.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (а.с. 25-29, 41, 42, 43-47).
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний
При цьому одноразовий ідентифікатор- це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у своїй у Постанові ВСУ № 61-20799 св 19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора.
Укладання угоди без заповнення Заявки Клієнтом є неможливим так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено, що і є доказом фактичного підписання оригіналів кредитних договорів та надання йому примірника оригіналів договорів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р.
Відповідно до умов вищевказаного Договору, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені безпосередньо на сайті позикодавця, та зі змістом яких відповідач був ознайомлений на момент укладення Договорів, відповідач розумів, що Договори укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін Договору позики виникають цивільні права та обов'язки. Порядок укладення (підписання) договорів передбачає направлення електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Підписуючи Електронне повідомлення Одноразовим ідентифікатором, Позичальник засвідчує, що його Акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами Оферти.
Сформовані таким чином електронні підписи накладаються на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір позики є укладеним. На підписаний Договір накладається кваліфікована електронна печатка Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Договір позики зберігається в електронному вигляді в Особистому кабінеті Позичальника, а також направляється Позичальнику на електронну пошту. Також, укладаючи Договір, позичальник засвідчив, що погоджується, що Електронний підпис з Одноразовим ідентифікатором є аналогом його власноручного підпису, а також усвідомлює правові наслідки такої згоди.
Згідно довідки ОСОБА_1 21.12.2021 року був наданий одноразовий ідентифікатор S13411 (а.с. 47 зворю бік) та того ж дня на вказану нею банківську картку надіслані грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. (а.с. 48).
Також, з довідки АТ КБ «Приватбанк» від 27.09.2025 року вбачається, що зазначена у кредитному договорі банківська картка дійсно емітована на імя ОСОБА_1 та 21.12.2021 року на неї були зараховані грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. (а.с. 150).
Відповідно до ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
26.07.2024 року було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3950012(а.с. 11-16, 21, 22, 23-24).
Як зазначає сторона позивача, загальна сума заборгованості заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3950012 від 21.12.2021р.складає 38550,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту)- 12000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги- 25350,00 грн., заборгованість за комісіями- 1200,00 грн. (а.с. 10).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом».
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно кредитного договору № 3950012 від 21.12.2021 року, кредит надається строком на 29 днів з 21.12.2021 року по 19.01.2022 року.
Суд наголошує, що в порядку, передбаченому частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів, а матеріали справи таких не містять щодо продовження строку виконання зобов'язань за означеним договором, пролонгації строку договору.
Як зазначалося вище, первісним кредитором розрахунок заборгованості по процентах проведено за період із 21.12.2021 по 24.02.2022 (а.с. 9). Отже, з огляду на строк дії договору, який сплинув 19.01.2022 року, суд доходить висновку, що первісним кредитором нараховано, а позивачем пред'явлено відповідачеві проценти за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору. Але вимога в цій частині є безпідставною, позаяк після сплину строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти припиняється.
В порядку, передбаченому частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів, а матеріали справи таких не містять щодо продовження строку виконання зобов'язань за означеним договором, пролонгації строку договору.
Отже, з огляду на строк дії договору, який сплинув 19.01.2022 року, суд доходить висновку, що первісним кредитором нараховано, а позивачем пред'явлено відповідачеві проценти за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору. Але вимога в цій частині є безпідставною, позаяк після сплину строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти припиняється.
Зазначаючи про безпідставність вимоги позивача про сплату процентів після спливу строку кредитного договору суд також застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з якою після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на це, підлягають задоволенню вимоги щодо сплати процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, передбаченого в п. 1.5.2 кредитного договору, виходячи із добової процентної ставки, передбаченої п. 1.5.2 у розмірі 1,25 %.
Отже проценти за користування кредитом, що підлягають стягненню з відповідача, становлять 4350,00 грн. грн. за 29 днів кредитування за кредитним договором № 3950012 від 21.12.2021 року.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3950012 від 21.12.2021 року року у загальному розмірі 17550,00 грн., з яких: 12000,00 грн.- заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 4350,00 грн.- заборгованість за відсотками, 1200,00 грн.- одноразова комісія відповідно до п. 1.5.1 Договору.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно приписів ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 01.07.2024 року (а.с. 36-37), заявки на надання юридичної допомоги № 137 від 01.03.2025 року (а.с. 39 звор. бік) витягу до Акту про надання юридичної допомоги № 7 від 31.03.2025 року (а.с. 40), вартість витрат на правову допомогу складає 13000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з витягу до Акту про надання юридичної допомоги № від 31.03.2025 року вартість витрат на правову допомогу складає 13000,00 грн. Правнича допомога ТОВ «Факторинг Партнерс» надавалась адвокатським об'єднанням АО «Лігал Ассістанс» у виді: надання усної консультації, яка оцінена у розмірі 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, яка оцінена у розмірі 9000,00 грн.
Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що надання усної консультації не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді, а за своєю суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви, тому ці дії (витрати) не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Окрім того, слід звернути увагу, що справа є малозначною, вже існує напрацьована практика з такої категорії справ, тому для професійного адвоката така справа не становить надмірної складності та не потребує розробок стратегій, отже визначена сума виконаних адвокатським об'єднанням робіт, яку просить стягнути позивач з відповідача, є завищеною.
Суд, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4097,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено у частково, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1103,00 грн. пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610-612 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за кредитним договором № 3950012 від 21.12.2021 року року у загальному розмірі 17550 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., з яких: 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.- заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 4350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп.- заборгованість за відсотками, 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.- одноразова комісія відповідно до п. 1.5.1 Договору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1103 (одна тисяча сто три) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4097 (чотири тисячі дев'яносто сім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. О. Зуб