Дата документу 13.10.2025Справа № 554/8097/25
Провадження № 2/554/3678/2025
13 жовтня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Васюти А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду і м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року позивач ТОВ «АІА Фінанс Груп», інтереси якого представляє адвокат Литвинець С.А., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання кредиту № 1754295 від 27.08.2018 року в розмірі 16449,53 грн, а також 3028 грн судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу.
Позов вмотивований тим, що 27.08.2018 року між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту №1754295, за яким відповідачці був наданий кредит на наступних умовах: строк кредиту - 30 днів; сума кредиту - 9000 грн; сума процентів - 2849 грн. Вказаний кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Термін повернення кредиту та процентів за кредитом становив - до 26.09.2018 року, а тому на дату складання позовної заяви (29.05.2025 року) прострочення відповідача з повернення кредиту становить 2437 днів. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, в зв'язку з чим станом на 29.05.2025 року в неї перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 16449,53 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000 грн, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 2849 грн, а також 3% річних у сумі 1213,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 3387,06 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 24.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.07.2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Павлюченко О.О. надіслав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що 27.08.2018 року ОСОБА_1 подала електронну заявку № 1754292 до ТОВ «АІА Фінанс Груп» на надання кредиту на суму 9000 грн зі строком кредитування на 30 календарних днів, відповідно до якої вона отримала кредит у сумі 9000 грн, який не був нею погашений вчасно через сімейні обставини та складне матеріальне становище. Адвокат зазначив, що ОСОБА_1 визнає вимоги позову в частині стягнення з неї суми боргу в розмірі 16449,53 грн в повному обсязі. В зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, просив повернути позивачу 50 % судового збору з державного бюджету на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України. Разом з цим, проти заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн заперечив, вважаючи її надмірною, такою, що не відповідає складності справи, обсягу виконаних адвокатом у цій справі робіт, а тому просив зменшити розмір таких витрат до 2000 грн.
В судове засідання представник позивача - адвокат Литвинець С.А. не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без участі представника позивача. Не заперечував проти повернення 50% судового збору позивачу з державного бюджету в зв'язку із визнанням позову відповідачем. Водночас не погодився із запереченнями відповідача щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, вважав, що відповідачкою не доведено неспівмірності витрат на правничу допомогу. Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 16449,53 грн, судовий збір в розмірі 1514 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Павлюченко О.О. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заяв та клопотань від відповідача та її представника в порядку ст.ст.43, 84, 182 ЦПК України, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі про відкладення судового розгляду, витребування доказів не надходило.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 223 ЦПК України, не встановлено.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача (її представника), на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 27.08.2018 року між ТОВ «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 , як позичальником, шляхом подання відповідачем заявки №1754295 на отримання кредиту на умовах обраних нею згідно пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, був укладений договір, який відповідно до положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений у формі електронного правочину шляхом підписання його відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 9053841 (а.с.17).
Згідно з умовами укладеного сторонами Договору про надання кредиту від 27.08.2018 року позивач ТОВ «АІА Фінанс Груп» надає відповідачу ОСОБА_1 кредит на наступних умовах кредитування: 1) сума кредиту - 9000 грн; 2) строк повернення кредиту - 30 днів; 3) процентна ставка (% від суми кредиту в день) - 1.06; реальна річна процентна ставка за кредитом - 385%; 4) очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) - 2849 грн; 5) загальна сума до повернення (проценти і кредит) - 11849 грн.
27.08.2018 року ТОВ «АІА Фінанс Груп» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 9000 грн на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що відповідає реквізитам рахунку та сумі кредиту, зазначеним нею в заявці №1754295, та підтверджується копією платіжного доручення №20175 від 27.08.2018 року (а.с.22).
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за період з 26.09.2018 року по 23.02.2022 року, виходячи із загальної суми боргу 11849 грн, інфляційні втрати складають 3387,06 грн, а 3% річних - 1213,47 грн (а.с.18-19).
Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 не спростовані надані позивачем докази укладення нею 27.08.2018 року кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 також суду не надано.
Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що згідно з умовами укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору №1754295 від 27.08.2018 року, остання отримала від ТОВ «АІА Фінанс Груп» в якості кредиту грошові кошти в сумі 9000 грн, однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконувала належним чином, внаслідок чого в неї виникла заборгованість у загальному розмірі 11849 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2849 грн - заборгованість за процентами.
Нарахована позивачем сума заборгованості ОСОБА_1 відповідає умовам Договору щодо розміру процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку інфляційних витрат та 3% річних за період з 26.09.2018 року по 23.02.2022 року розмір нарахованих позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України процентів від простроченої суми, виходячи із процентної ставки 3% річних та 1247 днів прострочення, становить 1213,47 грн, та інфляційних втрат в сумі 3387,06 грн.
З огляду на викладене, суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за Договором про надання кредиту №1754295 від 27.08.2018 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «АІА Фінанс Груп» заборгованості за вказаним вище договором в загальному розмірі 16449,53 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ТОВ «АІА Фінанс Груп» при зверненні до суду з цим позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 439 від 28.05.2025 року (а.с.40).
За вимогами ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на викладене, беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі та визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті, у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «АІА Фінанс Груп» підлягають стягненню судові витрати у виді 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору при поданні позову до суду в розмірі 1514 грн, а інші 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає суму 1514 грн, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «АІА Фінанс Груп» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «АІА Фінанс Груп» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021 року, укладеного між ТОВ «АІА Фінанс Груп», як клієнтом, та адвокатом Литвинець С.А., яким передбачено, що надання послуг адвокатом клієнту засвідчується згідно акта про надання послуг, в якому вказуються перелік наданих послуг та їх вартість (а.с.32-34); 2) додаткової угоди №13 від 06.02.2025 року до договору №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021 року, якою сторони визначили вартість послуг адвоката, а саме: представництво інтересів клієнта у судових справах за позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором при розгляді справи в суді першої інстанції, що включає вивчення матеріалів, аналіз судової практики, розрахунок суми позовних вимог, підготовку і подання позову до суду - 10000 грн за кожний позов (а.с.35); 3) акту №250528-1 від 28.05.2025 року про надані послуги згідно договору №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021 року, складеного на підтвердження факту надання послуг, а саме: представництво інтересів клієнта при розгляді справи за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в суді першої інстанції, що включає вивчення матеріалів справи, підготовку позову до суду за ціною 10000 грн за одну справу (а.с.38); 4) ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «АІА Фінанс Груп» адвокатом Литвинець С.А. (серія АІ №1908340) (а.с.36); 5) платіжної інструкції №357 від 09.04.2025 року на суму 20000 грн про переплату за надання (правничої) правової допомоги згідно договору №21-3 від 01.09.2021 року (а.с.39); 6) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Литвинець С.А. (а.с.37).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв'язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічний правовий висновок викладено і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.
У постанові від 28.09.2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так,у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 24-26), від 23.01.2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт268), від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 року у справі №94/2355/21).
Враховуючи складність даної справи, розгляд якої здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг виконаних адвокатом послуг на час розгляду справи у суді першої інстанції (розгляд справи здійснювався за відсутності сторін), ціну позову, значення справи для сторін, а також доводи заперечень відповідача ОСОБА_1 щодо не розумності та необгрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених представником позивача, частково - у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» заборгованість за договором №1754295 від 27.08.2018 року в розмірі 16449 грн 53 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1514 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 1514 грн, сплаченого позивачем на рахунок державного бюджету згідно платіжної інструкції №436 від 28.05.2025 року (Реквізити для повернення судового збору: Одержувач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АІА ФІНАНС ГРУП», ЄДРПОУ 41184403, Рахунок: НОМЕР_2 в ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ АТ ОЩАД м. Київ, Код банку 322669).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 41184403, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1 Б;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя І.М. Михайлова