Справа № 552/4824/25
Провадження № 2/553/1528/2025
Іменем України
(заочне)
14.10.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Подмаркової Ю.М.,
за участі: секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надійшла позовна заява до ОСОБА_2 з вимогами: стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 507090-КС-003 про надання кредиту від 01.10.2024 у розмірі 44 070,00 грн, що складається із: 13 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 21 970,00 грн - заборгованості за відсотками; 6 500,00 грн - заборгованості за штрафами, 2 600,00 грн - заборгованості за комісією, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 01.10.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_2 укладено Договір № 507090-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
ТОВ "Бізнес позика" 01.10.2024 направлено ОСОБА_2 пропозицію укласти Договір № 507090-КС-003 про надання кредиту. 01.10.2024 ОСОБА_2 прийняла пропозицію щодо укладення Договору № 507090-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених Банком. Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 01.10.2024 між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_2 було укладено Договір № 507090-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Договору кредиту, ТОВ "Бізнес Позика" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 13 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ "Бізнес позика" свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Боржниця ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, та станом на 28.05.2025 заборгованість відповідачки за Кредитним договором становить 44 070,00 грн, що складається з: 13 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 21 970,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках; 6 500,00 грн - сума заборгованості по штрафам; 2 600,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
На даний час відповідачка ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ "Бізнес Позика", що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Аргументи учасників справи.
Відповідачка відзиву на позов не подала.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 02.07.2025 справу передано на розгляд до Подільського районного суду міста Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025, справу передано в провадження судді Подмаркової Ю.М., 04.08.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
27.08.2025 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим судовий розгляд було відкладено.
14.10.2025 учасники справи повторно на судовий розгляд не з'явилися.
Представник позивача Мишевська Н.М. в позовній заяві зазначила про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за її зареєстрованим місцем проживання, проте, поштова кореспонденція повернулася без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка не з'явилася в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 01.10.2024 з метою отримання кредиту підписала Договір № 507090-КС-003 про надання кредиту з ТОВ "Бізнес Позика" електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2559, згідно умов якого отримала кредит у розмірі 13 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, строком на 24 тижні до 18.03.2025, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, комісія за надання кредиту - 2 600,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 31 880,68 грн. (а. с. 17-26)
Позивачем до позову надано Пропозицію укласти Договір (оферта) № 507090-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 01.10.2024 та Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 507090-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 01.10.2024, Паспорт споживчого кредиту від 01.10.2024 (а. с. 14-16, 27-32, 33-38)
З довідки ТОВ "ПрофітГід" вбачається, що ОСОБА_2 від ТОВ "Бізнес Позика" 01.10.2024 за номером картки НОМЕР_3 були перераховані грошові кошти на виконання умов кредитного договору № 507090-КС-003 від 01.10.2024 у розмірі 13 000,00 грн. (а. с. 41.).
29.08.2025 від АТ "Державний ощадний банк України" надійшла витребувана інформація від 22.08.2025 № 46/12-11/108815/2025/БТ у відповідності до якої повідомлено, що на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_5 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 . (а. с. 161-174)
За розрахунком позивача, заборгованість відповідачки за спірним кредитним договором становить 44 070,00 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 13 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентам у розмірі 21 970,00 грн, суми заборгованості по штрафам у розмірі 6 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 2 600,00 грн. (а. с. 14-12, 13)
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Положення статті 6 та 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір № 507090-КС-003 від 01.10.2024 укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами статті 12 цього закону, передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідачки.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідачки (РНОКПП, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статей 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачкою умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Відповідно до умов Кредитного договору № 507090-КС-003 від 01.10.2024, встановлено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 1,0% в день у межах строку кредиту.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 34 970,00 грн, з яких 13 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 21 970,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Враховуючи, що відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту кредитного договору № 507090-КС-003 від 01.10.2024, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Бізнес Позика», щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2 600,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення штрафу суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та триває донині.
Позивачем нарахований штраф в розмірі 6 500,00 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 6 500,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 34 970,00 грн, з яких 13 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 21 970,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно платіжної інструкції № 8117 від 12.06.2025 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача 1 922,17 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13,76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за договором № 507090-КС-003 про надання кредиту від 01.10.2024 в розмірі 34 970 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн 00 к. станом на 28.05.2025, з яких: 13 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 21 970,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судовий збір в сумі 1 922 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) грн 17 к.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 14.10.2025.
Найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", юридична адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, б. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідачка - ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтаві, зареєстрована такою, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Головуючий Ю.М. Подмаркова