532/1454/25
2-др/532/22/25
09 жовтня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»,
представник позивача - Тараненко А. І.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Хворост Д. М.,
розглянувши матеріали цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
16 червня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 97344 грн.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 152768571 від 14.10.2022 року в розмірі 31340 (тридцять одна тисяча триста сорок) гривень, яка складається із: 20000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 11 340 грн - заборгованість за правомірно нарахованими відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 779,90 (сімсот сімдесят дев'ять гривень дев'яносто копійок). Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на правову допомогу у розмірі 2253,66 (дві тисячі двісті п'ятдесят три гривні шістдесят шість копійок) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Також стороні відповідача встановлено строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат - на правову допомогу - п'ять днів з моменту отримання рішення суду.
30 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача, Хворост Дарії Михайлівни про надання додаткових доказів у справі - щодо витрат на правову допомогу.
02 жовтня 2025 року до суду надійшло заперечення на клопотання, у якому представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Поляков О. В. зазначив, що розмір заявлених витрат на професійну правову допомогу є завищеним, неспівмірно із складністю справи та обсягом наданих та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відтак, вважає вимоги в частині щодо стягнення витрат на правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» у розмірі 8000 грн, є необґрунтованими та завищеними відносно складності справи. За таких обставин, прохає відмовити в клопотанні представника відповідача щодо відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2025 року заяву Хворост Д. М. прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д. М. подала до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. Заяву прохає задовольнити у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 152768571 від 14.10.2022 року в розмірі 31340 (тридцять одна тисяча триста сорок) гривень, яка складається із: 20000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 11 340 грн - заборгованість за правомірно нарахованими відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 779,90 (сімсот сімдесят дев'ять гривень дев'яносто копійок). Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на правову допомогу у розмірі 2253,66 (дві тисячі двісті п'ятдесят три гривні шістдесят шість копійок) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В ході розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про те, що нею будуть додатково надані докази щодо розміру понесених судових витрати в зв'язку з розглядом справи - витрат на правову допомогу, а тому їй встановлено строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат - на правову допомогу - п'ять днів з моменту отримання рішення суду.
30 вересня 2025 року від представника відповідача, Хворост Дарії Михайлівни до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів щодо витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат представником відповідача, адвокатом Хворост Дарією Михайлівною надано:
- ордер на надання правничої (правової допомоги) від 28.07.2025 року згідно договору про надання правової допомоги № 98 від 08.07.2025 року;
- Договір № 98 про надання правової допомоги від 08 липня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 і адвокатом Хворост Дарією Михайлівною;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 29 липня 2025 року, зі змісту якого встановлено, що Хворост Д. М. виконала, а Черенкевич О. М. прийняв послуги: юридичний супровід справи, який полягає у консультації клієнта про порядок розгляду спорів щодо стягнення заборгованості, роз'яснення права на відзив, аналіз позову та визначення стратегії захисту прав відповідача, підготовка та написання відзиву на позовну заяву. Станом на 29.09.2025 року надано правничої допомоги на суму 8000 грн;
- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 29.09.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Хворост Д. М, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 8000 грн;
- квитанцію від 08 липня 2025 року про сплату коштів (гонорару) на суму 8000 грн, які прийнято від ОСОБА_1 за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 98 від 08.07.2025 року (а.с. 2-7).
Статтею 270 ЦПК України в п.3 ч.1 передбачено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обся- гом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено про попередні орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, а також те, що суду буде подано додатково докази в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
За таких обставин, сторона відповідача вважає, що його вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу має бути задоволено у повному обсязі.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
У статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що за умовами Договору про надання правової допомоги № 98, укладеного між адвокатом Хворост Дарією Михайлівною та ОСОБА_1 , клієнт зобов'язався здійснити оплату послуг адвоката на умовах, визначених цим Договором або згідно додаткової домовленості, якої сторони за договором досягли окремо.
У п. 3.3 Договору про надання правової допомоги визначений порядок обчислення гонорару, а саме за юридичний супровід справи клієнта, що включає в себе надання правничої допомоги клієнту в його справі, консультування, підготовку та написання процесуальних документів, включаючи заяви по суті, будь-які клопотання та заяви, які адвокат вважає за необхідне подати по справі з метою отримання очікуваного результату, представлення інтересів клієнта в судовому засіданні, - сплачується фіксована оплата гонорару у розмірі 8000 грн.
Суд зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення витрат на правову допомогу адвоката. Суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно п. 3.4 Договору про надання правової допомоги, сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначаються у договорі в реквізитах адвоката, або в готівковій формі.
Відповідно до п. 3.7 Договору про надання правової допомоги, правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На цей час укладений сторонами Договір є виконаним, оскільки адвокат Хворост Д. М. надала ОСОБА_1 правову допомогу з метою розгляду цивільної справи, а останній сплатив адвокату гонорар у розмір 8000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження представника позивача про те, що витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн є необґрунтованими та завищеними, суд не бере до уваги, оскільки заявлений розмір є співмірний із складністю справи та фінансового стану учасників справи, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, конкретні обставин справи та обсяг наданих послуг адвокатом Хворост Д. М.
Перевіривши надані суду докази та матеріали цивільної справи, враховуючи обсяг наданих послуг і виконаних адвокатом робіт та їх вартість, суд вважає понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі, обґрунтованими, такими, що відповідають критерію розумності, складності та конкретним обставинам справи.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заяв про зменшення витрат на правову допомогу не заявляв.
Із урахуванням зазначеного, з позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь відповідача, ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача, Хворост Дарії Михайлівни задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя