Справа № 541/3584/24
Провадження № 2/526/386/2025
іменем України
15 жовтня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Киричка С.А.,
за участю секретаря Широколави О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 541/3584/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 жовтня 2024 року до Гадяцького районного суду Полтавської області відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.10.2024 р. надійшла за підсудністю цивільна справа №541/3584/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 69 853,00 грн. за кредитним договором №544375611 від 06.11.2021 р., судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Свій позов ТОВ "Юніт Капітал" обґрунтовує тим, що 06.11.2021 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1544375611 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на загальну суму 20 000 грн, кредит надається на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредиту. В подальшому право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ "Юніт Капітал" на підставі укладеного 04.09.2024 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" договору факторингу № 0409/24, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 05.08.2020 р. між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" договору факторингу №05/0820-01, а ТОВ "Таліон Плюс" в свою чергу уклало 28.11.2018 з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договір факторингу № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього). У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 69 853 грн., яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.
Ухвалою від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Позивач копію ухвали про відкриття провадження отримав 31.10.2024, яку було направлено в його електронний кабінет.
Відповідач ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження отримав. 19.11.2024 до суду від представника відповідача Калініна С.К. надійшов письмовій відзив на позов, у якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідач заперечує сам факт укладення вищевказаного кредитного договору, а позивач такий факт належними доказами не підтвердив. Крім того, позивачем не доведений факт переказу грошових коштів з банківського рахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок відповідача. Зауважує, що кредитний договір було укладено пізніше первісного договору факторингу, а тому права кредитора за кредитним договором до позивача не перейшли. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Представник позивача надіслав до суду додаткові пояснення у справі, у яких наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові. Зазначив що кредитний договір № 544375611 укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Факт переказу грошових коштів відповідачу відповідно до умов договору підтверджується наданими доказами, тоді як позивач не позбавлений можливості надати банківські дані на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Окрім того зазначає, що відповідачем здійснювалося часткове погашення заборгованості, що підтверджує факт усвідомлення умов Договору. Представник позивача визнав, що первісний договір факторингу укладено раніше договору кредиту, проте договір факторингу пролонгувався додатковими угодами, а тому права кредитору перейшли до позивача. Щодо нарахування відсотків заначив, що відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 208,05 процентів річних, що становить 0,57 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 20 000 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,57 (процентна ставка)/100= 3420 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 3420/30=114 грн (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 06.11.2021-06.12.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). До того ж, в п. 1.12.2 зазначено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 06.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 544375611 в розмірі кредитного ліміту на суму 20 000 грн. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV94D8U. Згідно із п. 1.7 договору кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 06.12.2021 року. У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в порядку, передбаченому п.1.9.1, 1.9.2. 1.9.3 договору (п.1.9 Договору).
Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду (п.1.10 договору).
Також сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п. 1.12.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; п. 1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. (п.1.12 договору).
Пунктом 5.3 договору визначено, що сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Згідно з заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 06.11.2021, вбачається, що така містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, також вказано номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с.24).
На підтвердження факту укладення договору позивачем надано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідне положення.
Згідно з платіжним дорученням від 06.11.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 20000 грн., призначення платежу: переказ коштів згідно договору №544375611 від 06.11.2021 (а.с.35)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №544375611 від 06.11.2021 р. ОСОБА_1 станом на 08.02.2022 має заборгованість у розмірі 60 317,00 грн., з яких: 20 000 заборгованість за тілом кредито; 44 224,00 заборгованість по процентам.
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої договірні зобов'язання щодо надання кредитних коштів відповідачу, а той в свою чергу не виконував належним чином свої зобов'язання щодо сплати кредитних коштів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28.11.2019 , у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги.
Згідно з п.1.3 Договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Вподальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.11.2019 уклали додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. Також, 31.12.2020 та 31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були укладені додаткові угоди №26 та №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії якого було продовжено відповідно до 31.12.2021 та 31.12.2022.
31.12.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено додаткові угоди № 31 та №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії якого було продовжено до 31.12.2023року та 31.12.2024 року відповідно.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 172 від 08.02.2022 р. ТОВ "Таліон Плюс" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 544375611 від 06.11.2021 р. в загальній сумі 60 913 грн.
Тобто, реєстр передачі прав вимоги підписано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало.
Право вимоги за кредитним договором №544375611 від 06.11.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
05 серпня 2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги, строк дії якого закінчувався 04.08.2021р.
Згідно п.4.1 вказаного договору право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку до договору.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладали додаткові угоди №2 та №3 від 03.08.2021 та 30.12.2022 за якими продовжено строк дії договору факторингу №05/0820-01 до 30.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 69 853,00 грн.
Реєстр прав вимог підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31.07.2023 року, тобто після укладення кредитного договору №544375611 від 06.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.
04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №0409/24 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно реєстру боржників до договору факторингу №0409/24 від 04 вересня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 69 853,00 грн, при цьому позивач не здійснював нарахувань за даним кредитним договором.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи, печатки і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
Відповідно ддо ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалися сторони, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Частиною 1статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Так, на підтвердження існування договірних відносин між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та відповідачем», позивачем по справі було надано кредитний договір № 544375611 від 06.11.2021. Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV94D8U о 16:39:49 год 06.11.2021 р. (а.с.16).
Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та відповідачем ОСОБА_1 .
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.1082ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст.517ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Встановлено, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 року строк дії договору було продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою від 31.12.2020 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2021 р. та договір факторингу від 28.11.2018 року викладено в новій редакції. Додатковою угодою від 31.12.2021 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2022 р. Додатковою угодою від 31.12.2022 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2023 р. Додатковою угодою від 31.12.2023 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2024 р.
Відовідно до Витягу з реєстру прав вимоги №172 від 08.02.2022 року до Договору факторингу від 28.11.2018 року (у редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ Таліон Плюс отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 60 913,00 грн.з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 000 грн; заборгованість за відсотками 40 913,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.в подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 якими продовжено строк дії Договору Факторингу до 30.12.2024.
04.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №0409/24, відповідно до якого право вимоги по кредитному договору №544375611 від 06.11.2021 р. перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Таким чином, суд вбачає доведеною встановлену обставину, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договору, а відповідач ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків за кредитним договором №544375611 від 06.11.2021 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право грошової вимоги від якого перейшло спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і вже на підставі Договору факторингу №0409/24 року перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав виписку з особового рахунку за Кредитним договором №544375611, у якому міститься інформація щодо заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 69 853 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 20000 грн. 00 коп., та простроченої заборгованості зі сплати процентів у розмірі 49 853 грн. 00коп. (а.с.58)
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані ч.2 ст.625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідноп.5.3 Договору сторони визначили, що після строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) позичальником сплачуються проценти, які є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Розмір цих процентів визначено сторонами у п.1.9.2 та п.1.9.3 Договору та згідно розрахунку заборгованості складає 49 853 грн. 00 коп. (а.с.57)
З матеріалів справи вбачається, що, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, в тому числі з процентної ставкою.Ознайомившись з умовами кредитного договору, відповідач мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору.
На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, фактично погодився зі всіма умовами такого договору.
Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, суд вважає, що відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», або відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору.
Проте ОСОБА_1 цього не зробив та як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №544375611 від 06.11.2021 р. останнім на виконання зобов'язання за кредитним договором було здійснено часткові платежі по погашенню заборгованості за процентами на загальну суму 3 311,00.
Доводи відповідача щодо нарахування процентів за спірними договором суд визнає необґрунтованими, оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору .
У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували запропонований позивачем розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, тому суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 544375611 від 06.11.2021 у сумі 69 853 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що при звернені до суду ТОВ «Юніт Капітал» було сплачено 2422,40 грн. судового збору, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягти понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» 09.09.2024 був укладений Договір про надання правничої допомоги №09/09/24-02. Також, 09 вересня 2024 року між сторонами укладено Додаткова Угода №4 до Договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024. До позову додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненка А. І. акт прийому передачі наданих послуг , відповідно якого сторони підтвердили, що адвокатське бюро "Тараненко та партнери" надав, а ТОВ «Юніт капітал" прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 грн.
У постанові від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 провадження № 61-10459св20 Верховним судом наведено правовий висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем не заявлялося клопотань про зменшення витрат на правову допомогу.
Оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, підстав для зменшення стягнення з відповідача цих витрат у суду немає.
Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи, що заявлені позивачем вимоги підлягають повному задоволенню, розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а тому клопотання відповідача про стягнення на його користь понесених витрат не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 352-355, п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 544375611 від 06.11.2021 в розмірі 69 853 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. з яких:
-20 000 грн (двадцять тисяч) 00 коп.- заборгованість за тілом кредиту;
-49 853 (сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп.
Стягти з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Юніт Капітал» судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грнта витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження - 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 43541163.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .
Суддя: С. А. Киричок