Справа № 526/557/25
Провадження № 2/526/743/2025
іменем України
15 жовтня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Киричка С.А.,
з участю секретаря - Широколави О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу №526/557/25 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
25 лютого 2025 Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 09.11.2010 в розмірі 21 628, 08 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 26.04.2007 ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим отримала платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_1 .
Також, 26.02.2009 ОСОБА_2 отримала платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_2 . В подальшому відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку №б/н від 09.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 21000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 21 500 грн. У процесі користування кредитним рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40.8% річних. Клієнт частково погашав заборгованість, заперечення щодо розміру відсоткової ставки банку жодного разу не надавав. Позивач звертає увагу на те, що у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації Банк скасував відсоткову ставку у березні 2022 року- розмір 0%, а в подальшому з 01.04.2022 р. відсоткова ставка була повернута до погодженого розміру. Однак, відповідачем було порушено зобов'язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення грошових коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. Станом на 03.02.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору складає 58 540 грн. 82 коп, яка складається з 36 912, 74 грн - заборгованість за тілом кредита: 21 628 грн, 08 коп. - заборгованість за відсотками.
Оскільки, позивач не вимагає від боржника повернення повної суми заборгованості, а лише частину суми заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_2 , яка підлягає до стягнення становить 21 628 грн. 08 коп., що складає заборгованість за відсотками.
Ухвалою від 03 березня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Позивач АТ КБ «Приватбанк» копію ухвали про відкриття провадження отримав 04.03.2025.
Відповідач ОСОБА_2 цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 07.03.2025.
Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Черкасова М.А. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого прохають відмовити у задоволенні позову оскільки вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Зазначає, що позивачем АТ КБ «ПриватБанк» 13 березня 2019 року було подано позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитним договором № б/н від 09 листопада 2010 року, тобто з тими ж вимогами та з тим самим спором, між тими самим сторонами. Рішенням Гадяцького районного суду від 22 листопада 2019 року, справа № 526/580/19, у позовних вимогах АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 09 листопада 2010 року відмовлено. Вподальшому, 18 лютого 2020 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено, та ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 листопада 2010 року за тілом кредиту у розмірі 29 527, 81 грн. На підтвердження виконання рішення Полтавського апеляційного суду у цивільній справі № 526/580/19, відповідачем отримано постанову державного виконавця Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Стеценко Ю.В. від 30 жовтня 2024 року про закінчення виконавчого провадження №64416116, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 527, 81 грн. Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та виконане в повному обсязі в частині стягнення тіла кредиту. В зв'язку цим просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а провадження закрити.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивачем АТ КБ «Приватбанк» після отримання відзиву на позовну заяву та ознайомлення з матеріалами справи не надано до суду заперечень та додаткових пояснень.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н від 09.11.2010 року, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 21000 грн, який в подальшому збільшився до 21 500 грн.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 03.02.2025 року має заборгованість в сумі 58 540,82 грн., яка складається з наступного: 36 912, 74 грн - заборгованість за тілом кредита: 21 628 грн, 08 коп. - заборгованість за відсотками.
Позивач не вимагає від боржника повернення повної суми заборгованості, а лише частину суми заборгованості за кредитом, що складає заборгованість за відсотками розмірі 21 628 грн. 08 коп.,
Як вбачається з матеріалів справи 13 березня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» вже зверталось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.11.2010 року у розмірі 87 046,88 з яких : 29 527, 81 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31 247, 50 грн нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 300,00 грн - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.17.6 умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4121, 28 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно рішення Гадяцького районного суду справа № 526/580/19 від 22 листопада 2019 року, ОСОБА_2 підписала заяву бн від 09.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 21 000 грн у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачем умови кредитного договору в частині кредиту не виконуються, що в результаті призвело до виникнення заборгованості. Рішенням від 22 листопада 2019 року, по справі №526/580/19 у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено.
Апеляційний суд Полтавської області постановою від 18 лютого 2020 року рішення Гадяцького районного суду Полтавської від 22 листопада 2019 року в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту змінив, та ухвалив про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №бн від 09.11.2010 року за тілом кредиту у розмірі 29 527,81 грн. В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області залишено без змін.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №64416116 від 30.10.2024, на підставі виконавчого листа № 526/580/19 виданого 21.05.2020 Гадяцьким районним судом, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 527,81 грн, встановлено, що згідно розпорядження та платіжних доручень боржником сплачено борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій в повному обсязі.
Підставами звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду у даній справі є стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 листопада 2010 року,
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на 03.02.2025 року має заборгованість 58 540, 82 грн, яка складається з наступного: 36 912,74 грн. - заборгованість за тілом кредита; 21 628, 08 грн. - заборгованість за відсотками згідно ст. 625 ЦК України.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
В своєму відзиві представник відповідача посилається на рішення Гадяцького районного суду від 22.11.2019, зазначаючи, що воно є тотожним, тобто з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому просить закрити провадження у справі.
За вказаних обставин та доданих до матеріалів справи доказів, суд констатує нетотожність предмета позову, та звертає увагу, що нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (позиція ВП ВС у справі № 761/7978/15-ц).
Таким чином, відсутні підстави для закриття провадження у справі та задоволення заяви представника відповідача.
Предметом позову у справі є стягнення трьох процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що станом на 31.05.2015 року заборгованість ОСОБА_2 становила 21 921,69 грн, з них: 20 567,36 грн - заборгованість за тілом кредиту; 723,34 - заборгованість за відсотками; станом на 30.09.2019 становила 150 448,72 грн, з них: 58 292,57 грн - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 - заборгованість за відсотками; 91 156,15 - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 1000 - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн.
Також, станом на 03.02.2025 року заборгованість ОСОБА_2 становить 58 540,82 грн, з них: 36 912,74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21628,08 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в тому числі погашено заборгованості за простроченим тілом кредита на суму 29 527, 81 та погашено заборгованості по пені на суму 92 156,15.
Рішенням Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 листопада 2010 року, яке виникло станом на 06.02.2019, з відповідача стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 29 527,81 грн, в іншій частині рішення Гадяцького районного суду залишено без змін.
Тоді як з розрахунку АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що позивач всупереч рішенню Полтавського апеляційного суду продовжив нарахування за простроченим тілом кредиту, у задоволенні якого судом було відмовлено, та станом на 29 лютого 2020 року у позивача вбачається наявна заборгованість у загальному розмірі 173929,21 грн.
Необхідно зауважити, що вказаний розрахунок стороною позивача не пояснюється та не обґрунтовується, такожне зазначено за який саме період нараховано відсотки згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
До позовної заяви позивачем не долучено жодного належного доказу (первинних бухгалтерських документів або довідки державного виконавця у ВП № 64416116) про залишок заборгованості відповідача у ВП № 64416116 станом на 03.02.2025 року.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Наданий позивачем розрахунок не є належним доказом суми заборгованості, оскільки з нього неможливо встановити суму боргу, яка існувала у відповідачів станом на 03.02.2025 року.
Отже, жодний з первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем наданий не був.
Оскільки рішення Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 листопада 2010 року набрало законної сили та виконане в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2024 року, а вимоги банка стосуються стягнення 3 % річних нарахованих на суму тіла кредита в розмірі 36 912, 74 грн, вимога позивача щодо стягнення заборгованості є необґрунтованою та достовірно не підтвердженою.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України за якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, недоведеність позивачем позовних вимог у частині заборгованості, а також з огляду на заперечення відповідача щодо позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, то судові витрати потрібно залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76-89, 95, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк'до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя: С. А. Киричок