Провадження №2/359/2064/2025
Справа №359/2314/25
Іменем України
25 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, -
1. Короткий зміст позовних вимог.
Наприкінці лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що в період з 2013 року по серпень 2016 року він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . В серпні 2016 року ОСОБА_2 переїхала проживати окремо та залишила дитину з позивачем. З цього часу ОСОБА_2 самоусунулася від виховання сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, аліменти в добровільному порядку на утримання сина не сплачує, станом здоров'я не цікавиться, не піклується про його навчання. Всі питання щодо виховання та забезпечення сина ОСОБА_1 вирішує самостійно без участі та підтримки з боку ОСОБА_2 . Крім цього, ОСОБА_2 надала заяву, якою повідомила про свою згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 . Таким чином, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини. Тому ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову.
Представник позивача ОСОБА_4 підтримала пред'явлений позов та наполягала на його задоволенні. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду цивільної справи була повідомлена належним чином.
Начальник служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Кононенко І.П. просила розглянути цивільну справу за її відсутності та ухвалити рішення в інтересах дитини.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.24-25).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про виклик та допит свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.32-33).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.44).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було прийнято відмову представника позивача ОСОБА_4 від допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 а також виключено допит вказаних свідків з переліку доказів (а.с.52-55).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України.
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_1 та мати - ОСОБА_2 (а.с.9).
Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією акту обстеження житлово-побутових умов від 12 грудня 2024 року, складеного депутатом Бориспільської міської ради Київської області Ликовим Ю.В. (а.с.14).
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.13 «Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей» розділу ІІ СК України.
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. норми матеріального права щодо позбавлення батьківських прав.
Згідно з частинами першою-четвертою ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Згідно з частинами другою-третьою ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
За положенням ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У відповідності до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
5.2. норми процесуального права.
За правилами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка позивач показав, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 та в 2015 році у них народився ОСОБА_3 . Разом з ОСОБА_2 вони прожили півтора роки, після чого ОСОБА_2 не цікавиться дитиною та проживає окремо.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_2 не проживає разом з сином з того часу, коли йому виповнилось 7 місяців. Дитиною опікуються виключно ОСОБА_1 та свідок, яка доводиться матір'ю позивача та відповідно бабусею ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не володіє інформацією про дитину, навіть не знає, яку школу відвідує дитина.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що мати дитини зовсім ним не цікавиться. Дитина проживає разом з батьком та бабусею. З 2016 року мати почала проживати окремо.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_2 не має жодного відношення до виховання дитини, залишивши сина, коли йому виповнився один рік. В подальшому ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала дитину.
Згідно заяви ОСОБА_2 , яка посвідчена 28 листопада 2024 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В., вона надала свою згоду на позбавлення батьківських (материнських) прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з неможливістю утримувати дитину належним чином (а.с.16).
Разом з цим, вказана заява суперечить положенню ч.3 ст.155 СК України та порушує права дитини, а тому не приймається судом як заява про визнання відповідачем пред'явленого до нею позову.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною зокрема в постанові від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, в якій зроблено висновок про неможливість батьків відмовитися від дитини. Суд указав, що відповідно до частин 2, 3 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Крім цього, згідно висновку служби у справах дітей Бориспільської міської ради №01-25-548 від 20 травня 2025 року про розв'язання спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини, встановлено, що згідно документів, наявних в матеріалах справи, неможливо встановити причини не виконання матір'ю своїх обов'язків. Тому позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 є недоцільним та передчасним (а.с.39-41).
В силу ч.6 ст.19 СК України, а також з урахуванням сталої судової практики, викладеної в постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21 (провадження №61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22 (провадження №61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20 (провадження №61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі №638/15336/18(провадження №61-13690св20), висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Аналізуючи показання свідків, допитаних у судовому засіданні, встановлено, що на даний час малолітньому ОСОБА_3 виповнилось 10 років. При цьому, ОСОБА_2 не проживає разом з дитиною, не цікавиться його життям, станом здоров'ям, навчанням, починаючи з того часу, коли ОСОБА_3 виповнився рік.
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №147/277/24 (провадження №61-17253св24) біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом близько п'яти років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв'язків між батьком та донькою. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім'ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній.
Таким чином, протягом всього свого свідомого життя ОСОБА_3 , не спілкувався з матір'ю, оскільки відповідач не підтримувала з ним жодного зв'язку. Зазначене свідчить про відсутність між дитиною та відповідачем будь-якого психоемоційного та родинного зв'язку.
Крім цього, з письмових доказів, приєднаних до матеріалів справи, а саме копії декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вбачається, що дана декларація підписана ОСОБА_1 як законним представником ОСОБА_3 (а.с.10). Зі змісту довідки, виданої керівником Народного хореографічного ансамблю «Радість» (а.с.12) вбачається, що з 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 є активним учасником Народного хореографічного ансамблю «Радість» при Бориспільському будинку дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт» Бориспільської міської ради. На заняття дитину приводить бабуся ОСОБА_5 або батько ОСОБА_1 (а.с.12).
Зазначені обставини додатково підтверджують факт відсутності ОСОБА_2 як матері в житті дитини.
Тому суд, користуючись повноваженням, передбаченим ч.6 ст.19 СК України, не погоджується з висновком служби у справах дітей Бориспільської міської ради №01-25-548 від 20 травня 2025 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач самоусунулась від виконання обов'язку по вихованню сина та не бажає брати участі у його вихованні. Тому, ОСОБА_1 належить позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З квитанції (а.с.5) вбачається, що при пред'явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок. Пред'явлений ним позов задоволений. Тому з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ч.6 ст.19, ст.150, ст.155, п.2 ч.1 ст.164 СК України, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного заочного рішення суду - 06 жовтня 2025 року.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський