Справа № 291/1215/25
Провадження №2/291/659/25
іменем України
15 жовтня 2025 року селище Ружин
Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Митюк О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт Кепітал» про захист прав споживача,
13.10.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою вимогами якої просила визнати дії відповідача ТОВ «Біт Кепітал», щодо нарахування відсотків, штрафів та пені після введення воєнного стану -неправомірними. Зобов'язати відповідача списати нараховані штрафні санкції, відсотки та інші платежі після 24.02.2022 року. Зобов'язати відповідача припинити психологічний тиск та незаконні вимоги до позивача та членів її сім'ї.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України:
- п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в сторін по справі;
- п. 8, ч. 3, ст. 175 ЦПК України , а саме: в позовній заяві не зазначено перелік документів та інших доказів доданих до заяви та не зазначені відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- п. 9, ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
- ч. 4, ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначено підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно доч.4ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач не сплатив суму судового збору за подання вказаного позову до суду, посилаючись на те, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки він є споживачем фінансових послуг. З цих підстав позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті 5 Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об'єктів справляння судового збору.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Отже, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду для дотримання вимогст.175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Однак, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Всупереч вище викладеного, позивачем до матеріалів справи не долучено квитанцію про сплату судового збору, а тому позовна заява не відповідає вимогам ч. 4ст. 177 ЦПК України.
Крім того позивачем заявлено три самостійні вимоги, які підлягають сплаті судового збору по кожній вимозі окремо.
Позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн., або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору позивачеві необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
За приписами ч.5 ст.28 ЦПК України зазначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Суть підсудності за вибором позивача або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення ч.1 ст.27, ч.1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Тому, позовні заяви можуть пред'являтися із застосуванням альтернативних правил підсудності, визначених ст.28 ЦПК України виключно за зареєстрованим місцем проживанням або зареєстрованим місцем перебування позивача.
Зазначена позиція викладена у постанові ОП КЦС ВС від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21.
Підсудність позовної заяви мотивована тим, що вона була подана саме за місцем перебування позивача.
Проте, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач має зареєстроване місце за адресою: АДРЕСА_1 суду надано не було.
Вказані недоліки мають бути усунені протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, вказані недоліки позовної заяви перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а тому вона підлягає залишенню без руху.
Роз'яснити позивачу, що в іншому разі позовна заява буде вважатися неподаною і буде йому повернута.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт Кепітал» про захист прав споживача - залишити без руху, надавши строк п'ять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк