14 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6085/24
Суддя І інстанції - Брегей Р.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 .
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення розміру надбавки за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати усі види грошового забезпечення (окрім одноразової грошової допомоги при звільненні) ОСОБА_1 і виплатити додаткові кошти за період проходження служби з 14 жовтня 2023 року по 13 серпня 2024 року, врахувавши, що розмір надбавки за вислугу років становив 35%.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використану відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використану відпустку, яку надають учаснику бойових дій, за 2022 рік, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби і виконання цього ж рішення суду стосовно перерахунку усіх видів грошового забезпечення, який обумовлений помилкою в обчисленні надбавки за вислугу років.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний з 13 календарних років служби, врахувавши попередню виплату коштів на такі цілі у сумі 25123,26 грн і виконання цього ж рішення суду стосовно перерахунку усіх видів грошового забезпечення, який обумовлений помилкою в обчисленні надбавки за вислугу років.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що під час проходження військової служби в особливий період у позивача було відсутнє право на використання додатковї відпустки як учасник бойових дій.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 26 квітня 2005 року по 05 травня 2006 року позивач проходив строкову військову службу (а.с.91).
З 29 травня 2007 року по 24 жовтня 2016 року проходив службу в органах внутрішніх справ і Національній поліції (а.с.85).
З 22 листопада 2016 року по 22 травня 2017 року проходив військову службу за контрактом (а.с.91).
З 25 лютого 2022 року по 07 червня 2023 року проходив військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.91).
З 08 червня по 13 жовтня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.72-74).
З 14 жовтня 2023 року по 13 серпня 2024 року проходив військову службу у відповідача (а.с.73-74).
14 червня 2024 року військово-лікарська комісія визнала позивача таким, що непридатний до військової служби (а.с.17-18).
Захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
У наказі військової частини (по стройовій частині) від 13 серпня 2024 року №229 зазначено, що солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку (за станом здоров'я) (а.с.73).
У цьому ж наказі зазначено про право на виплату компенсацій за невідбуті щорічні і основні відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі постанови Уряду України від 17 вересня 2014 року №460 (далі - Постанова) у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних місяців служби (а.с.73).
Сума одноразової грошової допомоги при звільненні склала 25123,26 грн (а.с.20).
Наказ не містить визнання обов'язку виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2022 рік (а.с.73).
Наказ містить визнання обов'язку виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2023-2024 роки (а.с.73).
Відповідач обчислив календарну вислугу років, яка становить 03 роки 11 місяців 25 днів (а.с.73).
06 травня 2016 року за ОСОБА_1 визнано статус «учасника бойових дій» (а.с.16).
Військова частина виплачувала надбавку за вислугу років у розмірі 25% (а.с.70).
Позов подано до суду 17 вересня 2024 року (а.с.33).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом №2011.
Згідно приписів ст. 1 Закону №2011, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами ст. 1-2 Закону №2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 10-1 Закону №2011 визначено право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них. Частиною 8 вказаної статті передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно з абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно із статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В той же час, п. 17 - 19 ст. 10-1 Закону №2011 встановлені обмеження щодо реалізації військовослужбовцями права на додаткові відпустки, згідно з якими в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Натомість, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення особливого періоду надано в Законі України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543) та Законі України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932 ).
Статтею 1 Закону №3543 визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Приписами ч. 8 ст. 4 Закону №3543 встановлено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Із аналізу зазначених норм вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски.
При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що Законом №2011 не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, було постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Позивач у 2022 році своїм правом на отримання додаткової відпустки не скористався, у зв'язку з введенням у зазначений період особливого періоду.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що при виключенні позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані за 2022 рік календарні дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ..
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив в межах доводів апеляційної скарги неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 14 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова