14 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/29852/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу, яка винесена начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенка Валерія Олександровича № ПС/ДН/32416/РН/0418/ПТ/ПС від 30 жовтня 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
За результатами апеляційного оскарження постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4602,56 грн.
29.09.2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу в якій він просить відшкодувати йому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 64000 грн.
Розглянувши наведені доводи та матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Апеляційний суд враховує, що під час ухвалення постанови у цій справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не є вирішеним, а тому вбачаються підстави для вирішення вказаного клопотання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У ситуації, що розглядається, між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Ліфлянчик С.І. укладено Договір №05/11/24 від 05.11.2024 р. про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги, а саме:
1.1.1. Складання, оформлення та подання адміністративний позов про скасування постанови про накладення штрафу;
1.1.2. Складання, оформлення та подання пояснень.
1.1.3. Участь в судових засіданнях по розгляду даної справи.
Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що вартість послуг (гонорар) за надання послуг, передбачених п. 1.1.1 цього Договору складає 20000 (двадцять тисяч) грн. та сплачується протягом трьох днів з моменту укладення даного Договору. Вартість послуг (гонорар) передбачених п. 1.1.2 цього Договору складає 3000 (три тисячі) грн. та сплачується протягом трьох днів з моменту укладення даного Договору. Вартість послуг (гонорар) передбачених п. 1.1.3 цього Договору складає 4000 (чотири тисячі ) грн. за кожне судове засідання та сплачується в день відповідного судового засідання.
Пунктом 1.1 Додаткової угоди до договору від 25 травня 2025 року передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги, а саме:
1.1.1 Складання, оформлення та подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по адміністративній справі № 160/29852/24;
1.1.2 Участь в судових засіданнях по розгляду даної справи.
Пунктом 3.1. Додаткової угоди передбачено, що вартість послуг (гонорар) за надання послуг, передбачених п. 1.1 цього Договору складає 4000 (чотири тисячі) грн. на годину та сплачується по закінченню надання послуг та підписання відповідного акту наданих послуг.
Відповідно до акту надання послуг № 05/11/2024/11 від 25.09.2025 року відповідно до укладеного договору було виконано наступні роботи:
1. Складено, оформлено та подано позовну заяву (6 годин).
2. Складено, оформлено та подано відповідь на відзив (4 години).
3. Складено оформлено та подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по адміністративній справі № 160/29852/24 ( 6 годин)
Всього ціна (виходячи з 4000 грн. за годину) складає 64 000 грн.
При цьому з квитанції від 06.11.2024 року вбачається що фактично позивачем сплачено такі послуги на загальну суму 23000 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами письмового позовного провадження, тобто є справою незначної складності.
З огляду на те, що витрати у сумі 64000 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, враховуючи, що розгляд цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, проаналізувавши наданий розрахунок, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також виходячи з документального підтвердження послуг з надання правничої допомоги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 252 КАС України, суд, -
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постановити додаткове судове рішення, яким стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч грн.)
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 14 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун