13 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1973/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року (головуючий суддя Брегей Р.І.)
в адміністративній справі №340/1973/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 23.03.2025 до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті мені, ОСОБА_1 , пенсії.
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування з 01.03.2025 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті мені, ОСОБА_1 , пенсії з індексацією, установленою постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату призначеної мені, ОСОБА_1 , пенсії без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату призначеної мені, ОСОБА_1 , пенсії з урахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції). З 31.12.2010 йому довічно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Підставою для звернення до суду за захистом законних прав та інтересів стали протиправні дії Управління, якими з 01.01.2025 обмежено (зменшено) розмір призначеної мені пенсії за вислугу років із застосуванням коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» , яка суперечить Закону № 2262-XII. Крім того, з 01.03.2025 Управлінням не виплачується індексація пенсії, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Наведені вище дії ГУ ПФУ вважає протиправними та такими, що порушують права на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 граничним розміром з 01 січня 2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплачувати нараховану суму пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничним розміром з 01.01.2025 року і доплатити додаткові кошти з урахуванням виплачених коштів.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач протиправно з 01.01.2025 року обмежив виплату нарахованої пенсії граничним розміром. У цей період включено і обмеження виплати нарахованих коштів за березень 2025 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що м, постанова КМУ №1, яка прийнята на виконання вимог статті 46 Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік», обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою. Звертаємо увагу суду, що реалізація наведеної норми забезпечує баланс між правами та суспільним інтересом. У зв'язку з тим, що видатки бюджету на забезпечення виплати всіх пенсій (і за загальним і за спеціальними законами) у 2025 році скоротилися на 34 млрд грн порівняно з попереднім роком, прийняття Постанови № 1 та застосування визначених нею коефіцієнтів стало необхідним для можливості справедливого розподілу коштів між пенсіонерами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2010 року позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача і отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (а.с.7).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року у справі №340/1738/24 відповідача зобов'язано виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром (а.с.37-42).
За січень 2025 року нараховано пенсію у сумі 33476,54 грн (а.с.9).
Виплатили 27514,36 грн (а.с.9).
За березень 2025 року нараховано пенсію у сумі 34976,54 грн (а.с.10).
Виплатили 27514,36 грн (а.с.10).
Підстава обмеження виплати коштів граничною величиною - приписи постанови Уряду України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025 року.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо застосування до його пенсії з 01.01.2025 коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на соціальний захист.
Це право охоплює забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від особи, а також у разі настання старості та в інших випадках, передбачених законом.
Держава гарантує реалізацію цього права через систему загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка фінансується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також з державного бюджету та інших джерел соціального забезпечення.
Крім того, держава сприяє розвитку мережі закладів різних форм власності для догляду за непрацездатними особами.
Частина 2 статті 64 Конституції України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть запроваджуватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина з обов'язковим визначенням строку їх дії.
Водночас окремі конституційні права, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 та 63 Конституції України, не підлягають обмеженню за жодних умов.
На підставі статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який був затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану допускається тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян, визначених статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України.
Також можливе введення тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб у межах і обсязі, необхідному для реалізації заходів правового режиму воєнного стану, що передбачено частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, положення статті 46 Конституції України, яка гарантує право громадян на соціальний захист, під час дії воєнного стану, запровадженого Указом №64/2022, не підлягають обмеженню, і це право продовжує діяти в повному обсязі.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19.11.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX (.
Слід зазначити, що у статті 46 Закону №4059-IX зазначено установити у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Отже, Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059-IX, так і Постанова КМУ №1 від 03.01.2025 передбачають правове регулювання, яке вводить додаткові обмеження щодо розміру пенсій, призначених за Законом №2262-XII, шляхом застосування знижувальних коефіцієнтів.
Водночас такі обмеження суперечать вимогам частини 3 статті 1-1 зазначеного Закону №2262-XII, яка прямо забороняє зміну умов пенсійного забезпечення цим категоріям осіб іншим способом, ніж через внесення змін до самого Закону.
Матеріалами справи підтверджується, що з 01.01.2025 розмір пенсії позивача визначений саме з урахуванням коефіцієнтів, визначених Постановою КМУ №1 від 03.01.2025.
У рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 зроблено правовий висновок про те, що закон про Державний бюджет України не може бути засобом внесення змін до інших законів, тимчасового зупинення їх дії чи скасування, оскільки це призводить до правової невизначеності та суперечностей у правовому полі. За наявності необхідності у зміні, зупиненні дії або визнанні нечинними норм інших законів має застосовуватися окрема законодавча процедура прийняття відповідного закону.
Також у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 акцентовано, що втручання законом про Державний бюджет України в обсяг прав, гарантій або законодавчого регулювання, закріпленого у спеціальних законах, не відповідає положенням статті 6, частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії.
Отже, у разі суперечності між нормами Закону України "Про Державний бюджет України" та нормами спеціальних законів, які регулюють ті самі правовідносини, перевага надається нормам спеціальних законів.
Таким чином, оскільки ні Закон №2262-XII, ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) не містять положень про обмеження розміру пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, положення статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував чіткий правовий висновок щодо співвідношення норм Закону №2262-XII та повноважень Кабінету Міністрів України.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз відповідних правових норм дає підстави стверджувати: перерахунок раніше призначених пенсій передбачений статтею 63 Закону №2262-XII, а Кабінет Міністрів України уповноважений виключно на визначення умов, порядку та розміру цього перерахунку.
Обчислення пенсії регламентується статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер і встановлює вихідні дані для визначення розміру грошового забезпечення - як при первинному призначенні пенсії, так і при її перерахунку. Ці правовідносини є однорідними за своєю природою.
При цьому під «умовами» Кабінет Міністрів визначає обставини, за яких можливий перерахунок пенсій; під «порядком» охоплює послідовність, черговість, методику і механізм проведення такого перерахунку; під «розміром» перерахунку стосується конкретних величин грошового забезпечення, які може змінювати Кабінет Міністрів у межах уже визначеної законом структури цього забезпечення.
Водночас Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати перелік складових грошового забезпечення, встановлений статтею 43 Закону №2262-XII. Внесення змін до структури грошового забезпечення можливе виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзац 3 статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можлива лише шляхом внесення змін до відповідного закону, а не підзаконними актами.
У цьому ж контексті Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив:
виключно Верховна Рада України має право шляхом прийняття законів визначати види грошового забезпечення, які використовуються для обчислення та перерахунку пенсій. Кабінет Міністрів, у свою чергу, зобов'язаний діяти в межах Конституції і законів України.
Отже, будь-яке підзаконне нормативне регулювання, яким змінюються законодавчо визначені умови або норми пенсійного забезпечення, є порушенням вимог чинного законодавства.
Відтак, і застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, є протиправним.
Щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у своїй ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 знову підтвердив раніше сформовану правову позицію, відповідно до якої будь-яке обмеження пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, максимальним розміром є неправомірним.
Зокрема, у низці постанов, у тому числі, але не виключно, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону №2262-XII мають застосовуватись з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке має обов'язкову юридичну силу.
Згідно з цим рішенням, встановлення обмежень максимального розміру пенсій або призупинення їх виплати для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-XII, є таким, що порушує конституційні гарантії.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував чіткий правовий висновок щодо співвідношення норм Закону №2262-XII та повноважень Кабінету Міністрів України.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз відповідних правових норм дає підстави стверджувати: перерахунок раніше призначених пенсій передбачений статтею 63 Закону №2262-XII, а Кабінет Міністрів України уповноважений виключно на визначення умов, порядку та розміру цього перерахунку.
Обчислення пенсії регламентується статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер і встановлює вихідні дані для визначення розміру грошового забезпечення - як при первинному призначенні пенсії, так і при її перерахунку.
Ці правовідносини є однорідними за своєю природою.
При цьому під «умовами» Кабінет Міністрів визначає обставини, за яких можливий перерахунок пенсій; під «порядком» охоплює послідовність, черговість, методику і механізм проведення такого перерахунку; під «розміром» перерахунку стосується конкретних величин грошового забезпечення, які може змінювати Кабінет Міністрів у межах уже визначеної законом структури цього забезпечення.
Водночас Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати перелік складових грошового забезпечення, встановлений статтею 43 Закону №2262-XII. Внесення змін до структури грошового забезпечення можливе виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзац 3 статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можлива лише шляхом внесення змін до відповідного закону, а не підзаконними актами.
У цьому ж контексті Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив:
виключно Верховна Рада України має право шляхом прийняття законів визначати види грошового забезпечення, які використовуються для обчислення та перерахунку пенсій.
Кабінет Міністрів, у свою чергу, зобов'язаний діяти в межах Конституції і законів України.
Отже, будь-яке підзаконне нормативне регулювання, яким змінюються законодавчо визначені умови або норми пенсійного забезпечення, є порушенням вимог чинного законодавства.
Відтак, і застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, є протиправним.
Щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у своїй ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 знову підтвердив раніше сформовану правову позицію, відповідно до якої будь-яке обмеження пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, максимальним розміром є неправомірним.
Зокрема, у низці постанов, у тому числі, але не виключно, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону №2262-XII мають застосовуватись з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке має обов'язкову юридичну силу.
Згідно з цим рішенням КСУ, встановлення обмежень максимального розміру пенсій або призупинення їх виплати для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-XII, є таким, що порушує конституційні гарантії.
Конституційний Суд України наголосив: відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, особи, які захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, мають право на безумовне соціальне забезпечення, і обмеження у вигляді встановлення граничних розмірів пенсій суперечить цим гарантіям.
Отож, будь-яке підзаконне або інше нормативне обмеження максимального розміру пенсій для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється згідно із Законом №2262-XII, є протиправним і неконституційним. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що Верховний Суд у постановах від 06.10.2025 (справа №420/3656/25 адміністративне провадження №К/990/28934/25) та від 07.10.2025 (справа № 380/3358/25 адміністративне провадження №К/990/33883/25) у подібних правовідносинах дійшов висновку: «…що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону №4059-IX та Постановою КМУ № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача».
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що участь Міністерства соціальної політики України у розгляді справи сприяє всебічному та повному дослідженню обставин справи та надає можливість врахувати позицію державного органу, відповідального за цю сферу правовідносин, а також, що суд першої інстанції не дослідив підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №320/2229/25, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх необгрунтовами та безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
З аналізу вказаних норм встановлено, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Так, предметом спору у цій справі є встановлення правомірності чи протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які полягали в обмеженні пенсії позивача максимальним розміром шляхом застосування з 01 січня 2025 року до її обрахунку та виплати положень статі 46 Закону 16 України «Про державний бюджет України на 2025 рік», а також понижуючих коефіцієнтів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1.
За наведених обставин, відсутні правові підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, оскільки обов'язки останнього як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не визначаються судовим рішенням у конкретній справі.
Щодо посилань про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням по справі №320/2229/25, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позиція Верховного Суду стосовно застосування статті 236 КАС України сформована, зокрема, у постановах від 11.12.2018 року у справі №815/2032/16, від 20.12.2018 року у справі №826/12123/16, від 25.04.2019 року у справі №817/581/17 та від 23.02.2024 року у справі №320/8536/21.
Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі;
чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 18.09.2018 року у справі №9901/314/19, від 16.10.2019 року у справі №800/330/17, та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.07.2021 року у справі №160/9902/19.
При цьому, у постанові від 10.08.2023 року у справі №804/7154/16 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення позивачу розміру виплачуваної пенсії з 01.01.2025 року шляхом застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови КМУ №1.
В той же час, предметом спору у справі №320/2229/25 є вимоги про визнання нечинним та протиправним абзацу 1 пункту 1 постанови КМУ №1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Порівнюючи предмет спору у даній справі №160/8076/25, та у справі №320/2229/25, що розглядається Київським окружним адміністративним судом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх фактичну неподібність та непов'язаність між собою.
Зокрема, оскарження в іншому провадженні положень нормативно-правового акта не може вважатися безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі.
Принципова помилка відповідача полягає в хибному розумінні поняття «об'єктивної неможливості» розгляду справи у світлі положень статей 236 та 265 КАС України.
Пункт 3 частини 1 статті 236 КАС України прямо застерігає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції у цій справі суд першої інстанції мав достатні докази для встановлення фактичних обставин та всі необхідні нормативні акти для надання їм юридичної оцінки.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Це означає, що потенційне рішення у справі №320/2229/25 про визнання абзацу 1 пункту 1 постанови КМУ №1 нечинним матиме лише перспективну дію і не змінить ретроактивно правової оцінки дій відповідача, вчинених у період, коли постанова була чинною.
Отже, між цими двома справами відсутній преюдиційний зв'язок, адже результат розгляду справи про законність окремого положення нормативного акта не встановить фактів, які б мали вирішальне значення для оцінки вже вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області дій.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 13.10.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова