14 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25053/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (суддя І.В. Тулянцева) у справі № 160/25053/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування позивачу до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати позивачу до вислуги років період служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача в частині надбавки за вислугу років за весь час служби у Військовій частині НОМЕР_1 з урахуванням вислуги років в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року проходив службу в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області. З 25.10.2018 року його зараховано до списків особового складу до Військової частини НОМЕР_1 , проте відповідачем не зараховано до вислуги років перебування на службі позивача з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року в ГУ ДСНС України у Донецькій області. 08.11.2023 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ГУ ДСНС України у Донецькій області щодо підтвердження проходження служби в спірний період та отримання підтверджуючих документів. 13.11.2023 року ГУ ДСНС України у Донецькій області листом № 50 01-8062/50 12 було повідомлено про те, що службова документація Головного управління до 2014 року включно залишилася на тимчасово окупованій території та документи, які б підтверджували періоди проходження служби позивача після 2008 року до 2011 року, надати не є можливим та надано наступні документи, а саме: Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16 від 25.02.2005 про призначення позивача на посаду водія та Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 про призначення на посаду водія. 24.07.2024 року позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року в ГУ
ДСНС України у Донецькій області та здійснення перерахунку та виплати щомісячної надбавки за вислугу років. 07.08.2024 року Військова частина НОМЕР_1 листом № 591/1963 повідомила про відсутність підстав для зарахування періоду з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року, оскільки не підтверджено Витягами з наказів щодо призначення та звільнення позивача, а отже не є можливим здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років. На думку позивача, оскільки в нього наявні записи щодо вищезазначеного періоду проходження служби в трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи, він має право на зарахування спірного періоду до вислуги років та здійснення перерахунку та виплати надбавки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що у трудовій книжці позивача містяться записи № 5 та № 6 про те, що в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року позивач проходив службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту. Також містяться посилання на накази про прийняття на службу від 25.02.2005 року № 18 о/с та про звільнення зі служби від 11.11.2011 року № 68 о/с. Записи засвідчені посадовою особою УМНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області.
Крім того, позивачем подано витяги з наказів відповідно до яких позивач з 25.02.2005 року призначений до СДПЧ-51 Красноармійського міського управління Головного управління МНС України в Донецькій області, з випробувальним терміном один місяць (витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року (по особовому складу), з 23.05.2008 року старшого сержанта ОСОБА_1 призначено водієм 55-ї підпорядкованої державної пожежної частини управління МНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області, увільнивши від посади водія 51-ї самостійної державної пожежної частини Красноармійського міського управління. Підстава рапорт позивача від 21.04.2008 року (витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 року (по особовому складу).
Отже, на переконання суду основним документом про трудову діяльність (трудовою книжкою), і витягом з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року (по особовому складу) та витягом з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 року (по особовому складу) підтверджено те, що період служби позивача з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року підлягає зарахуванню до вислуги років.
Суд зауважив, що в спірних правовідносинах відповідачем не враховано те, що ГУ МНС України в Донецькій області, де проходив службу позивач, знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, де і залишилися архівні документи щодо позивача.
Ці обставини унеможливлювали надання позивачем (або відповідними органами) інших документів, які вимагав відповідач, і які в даному випадку не є основними.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
На підставі викладеного, суд вважав, що за обставин, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання надбавки за вислугу років з підстави відсутності документів, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на гідне грошове забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування такого грошового забезпечення.
За наведеного вище суд вказав, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що стосовно спірного періоду жодного наказу про зарахування на службу, присвоєння спеціального звання чи успішне проходження випробувального терміну до матеріалів справи позивачем не подано. Зауважує, що особова справа позивача не містить документів, які б підтвердили періоди служби позивача в головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідки про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади. В свою чергу, відсутність таких документів позбавляє скаржника можливості зарахувати позивачу спірні періоди до вислуги років. Скаржник зауважує, що трудова книжка без надання підтверджуючих первинних документів не може слугувати достатнім доказом для встановлення безперервної служби в органах МНС у період з 2005 по 2011 рік. Вважає, що позовна заява не відповідає предмету і способу захисту порушеного права, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права. Наполягає, що у спірному випадку протиправна бездіяльність ним не допущена.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 з 26.10.2018 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 304 від 25.10.2018 року).
Судом встановлено, що в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року позивач проходив службу в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області.
Так, відповідно до Витягу з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року (по особовому складу) позивача, який прибув по заяві, водієм (без присвоєння спеціального звання) (за рахунок атестованої посади водія) призначити до СДПЧ-51 Красноармійського міського управління Головного управління МНС України в Донецькій області, з випробувальним терміном один місяць. Підстава заява позивача від 10.01.2005 року.
Відповідно до Витягу з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 року (по особовому складу) старшого сержанта позивача призначено водієм 55-ї підпорядкованої державної пожежної частини управління МНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області, увільнивши від посади водія 51-ї самостійної державної пожежної частини Красноармійського міського управління. Підстава рапорт позивача від 21.04.2008 року.
Згідно із Витягом з наказу (по стройовій частині) №304 від 25.10.2018 року, сержанта ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби, з яким укладено контракт та призначений наказом начальника НОМЕР_2 військового мобільного госпіталю військового мобільного госпіталю (по особовому складу) від 25 жовтня 2018 року №53-РС на посаду водія 1 автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_2 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медично клінічного центру Західного регіону (на 675 ліжок), з 25 жовтня 2018 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 26 жовтня 2018 року, вважати таким, що з 25 жовтня 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2640 гривень на місяць, шпк "солдат". Вислуга станом на 25 жовтня 2018 року становить 1 рік 05 місяців.
08 листопада 2023 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області щодо підтвердження проходження служби в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року та отримання підтверджуючих документів.
13 листопада 2023 року Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області листом № 50 01-8062/50 12 повідомило про те, що службова документація Головного управління до 2014 року включно залишилася на тимчасово окупованій території та документи, які б підтверджували періоди проходження служби позивача після 2008 року до 2011 року, надати не є можливим та надано наступні документи, а саме: Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16 від 25.02.2005 про призначення позивача на посаду водія та Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 про призначення на посаду водія.
24 липня 2024 року позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року в ГУ ДСНС України у Донецькій області та здійснити перерахунок та виплату щомісячної надбавки за вислугу років.
07 серпня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 листом № 591/1963 повідомила про те, що згідно статті 17-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. В особовій справі позивача наявна лише копія трудової книжки та витяги з наказів про призначення на посади, які він займав, однак відсутні документи, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав.
Відповідно до листа начальника ГУ ДСНС у Донецькій області від 13.11.2023 № 50 01-8062/50 12, документи, що підтверджують службу позивача в ГУ МНС України в Донецькій області, надати немає можливості через їх знаходження на тимчасово окупованій території. Наявність копії трудової книжки та витягів з наказів про призначення на посади, які він займав, не є підставою для підтвердження періодів служби в організації, а відсутність необхідних документів унеможливлює зарахування до загального строку вислуги періодів служби позивача в ГУ МНС в Донецькій області у період з 2005 по 2011 роки. Також відповідачем зазначено про те, що вирішення питання з підтвердження періодів служби позивача в ГУ МНС України в Донецькій області у період з 2005 по 2011 роки можливе лише в судовому порядку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні періоду проходження служби з 25.02.2005 по 11.11.2011 роки в органах і підрозділах цивільного захисту до вислуги років та не здійснення перерахунку і виплати надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст. 9 цього закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Положення пункту 2 розділу I цього порядку визначають, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення належить надбавка за вислугу років.
За приписами розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №260 для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:
зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб";
проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);
проходження військової служби під час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Отже, згідно пункту 3 розділу IV Порядку №260 та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди служби в органах і підрозділах цивільного захисту.
Згідно ст. 17-2 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України та Національному антикорупційному бюро України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від14.08.2014 № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі Положення №530).
Пункт 2.9 розділу ІІ цього Положення №530 визначає, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком та іншими документами з особової справи військовослужбовця.
Документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є:
довідки архівних і військово-лікувальних закладів;
переліки посад льотного складу, посад управлінь з'єднань підводних човнів і з'єднань тральщиків, служба в яких підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах, затверджені наказами Міністра оборони України;
листи обліку: льотної роботи військовослужбовців льотного складу, стажу плавання військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України (Військово-Морського Флоту СРСР) та Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ СРСР), виконання стрибків з парашутом військовослужбовців, служба яких пов'язана із систематичними стрибками з парашутом, роботи водолазами під водою;
витяги з наказів командирів військових частин або повідомлення військових частин, управлінь (відділів) особового складу (персоналу), управлінь (відділів) кадрів або управлінь (відділів) мобілізації та комплектування відповідних штабів про час проходження військовослужбовцями служби у високогірних місцевостях, в укріплених районах СРСР із залученням до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг;
довідки кадрових органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, про службу в цих військових формуваннях, яка підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах;
дипломи, посвідчення, довідки і повідомлення цивільних вищих та інших навчальних закладів про час навчання в цих навчальних закладах для зарахування часу навчання до вислуги років та загального страхового стажу;
інші документи, що підтверджують періоди дійсної військової служби в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, служби в органах Міністерства внутрішніх справ СРСР та держав - учасниць СНД.
Колегія суддів дослідила, що в трудовій книжці позивача містяться записи № 5 та № 6 про те, що в період з 25.02.2005 року по 11.11.2011 року позивач проходив службу в МНС України, органах і підрозділах цивільного захисту. Також в трудовій книжці наявні посилання на накази про прийняття на службу від 25.02.2005 року № 18 о/с та про звільнення зі служби від 11.11.2011 року № 68 о/с. Записи засвідчені посадовою особою УМНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області.
Скаржник наполягає, що ним правомірно не зараховано позивачу до вислуги років період служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011, оскільки особова справа військовослужбовця позивача не містить необхідних документів.
В свою чергу, колегія суддів встановила, що 13 листопада 2023 року Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області листом повідомило позивача про те, що службова документація Головного управління до 2014 року включно залишилася на тимчасово окупованій території та документи, які б підтверджували періоди проходження служби позивача після 2008 року до 2011 року, надати не є можливим та надано наступні документи, а саме: Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16 від 25.02.2005 про призначення позивача на посаду водія та Витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008 про призначення на посаду водія.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, позивач з 25.02.2005 року призначений до СДПЧ-51 Красноармійського міського управління Головного управління МНС України в Донецькій області, з випробувальним терміном один місяць (витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №16о/с від 25.02.2005 року), з 23.05.2008 року старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 призначено призначено водієм 55-ї підпорядкованої державної пожежної частини управління МНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області, увільнивши від посади водія 51-ї самостійної державної пожежної частини Красноармійського міського управління (витяг з наказу ГУ МНС України в Донецькій області №35 від 23.05.2008).
Колегія суддів вважає, що зміст трудової книжки позивача та вищезгаданих витягів з наказів ГУ МНС України в Донецькій області підтверджують службу позивача з 25.02.2005 по 11.11.2011, яка передбачена п. 1 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393, у зв'язку з чим такий період має бути зарахований для виплати надбавки за вислугу років згідно пункту 3 розділу IV Порядку №260.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу, що стосовно позивача архівні документи ГУ МНС України в Донецькій області, де проходив службу позивач у спірному періоді, залишилися на тимчасово окупованій території, ці обставини унеможливлюють надання позивачем (або відповідними органами) інших документів, які визначено згідно п. 2.9 розділу ІІ Положення №530.
Тобто, позивач з об'єктивних причин не може надати відповідачу повний пакет документів, які вимагає відповідач для зарахування позивачу до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011, а тому позивач фактично опинився в ситуації, що фактично позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання надбавки за вислугу років з підстави відсутності документів, що підтверджують періоди служби в Головному управлінні Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, а саме: витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця, витяг або довідка про проходження служби у відповідних органах, витяг з наказу про звільнення з посади, яку він займав, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на гідне грошове забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування такого грошового забезпечення. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Таким чином, є правильним висновок суду про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011, а також про необхідність зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до вислуги років період служби в Головному управлінні МНС України в Донецькій області з 25.02.2005 по 11.11.2011, провести перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача в частині надбавки за вислугу років.
Також, враховуючи суть спірних правовідносин, оскільки предметом спору є не зарахування позивачу відповідачем до вислуги років періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту з 25.02.2005 по 11.11.2011, колегія суддів вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту про визнання бездіяльності протиправною.
Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №160/25053/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 14.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров