15 жовтня 2025 р.Справа № 573/1752/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Замченко А.О., вул. Шевченка, 17, м. Білопілля, Білопільський, Сумська, 41800, по справі № 573/1752/25
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського офіцера громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області Бабія Олексія Олександровича , Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області , Головного управління Національної поліції в Київській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Білопільського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до поліцейського офіцера громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області Бабія Олексія Олександровича, Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ББА №711583 від 21.08.2025, а провадження по справі закрити.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 15.09.2025 позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ББА №711583, прийняту 21 серпня 2025 року поліцейським офіцером громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бабієм Олексієм Олександровичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1605 грн 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15.09.2025 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зазначає, що в діях позивача наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а матеріали справи, містять достатньо доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 21.08.2025 поліцейським офіцером громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бабієм О.О. ухвалена постанова серії ББА №711583, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої 21.08.2025 о 10:45 по вул. Свято-Покровська, с. Нові Петрівці, Вишгородського району, керуючи транспортним засобом Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 порушив правила користування ременем безпеки, передбачені п.п. 2.3 в) ПДР України, та під час зупинки не пред'явив у встановленому порядку посвідчення водія, а також реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.4 а).
У пункті 7 зазначеної постанови вказано, що до неї додаються пояснення на окремому аркуші.
У письмових поясненнях від 21.08.2025 ОСОБА_1 зазначив, що він рухався з пристебнутим ременем безпеки, а при спілкуванні з поліцейським відстібнув його, правил дорожнього руху не порушував (а. с. 13).
Згідно з копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.03.2018 ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами від категорії А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ (а. с. 10).
Відповідно до копії тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 автомобіль Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , належить Благодійному фонду «Турбота 2017» (а. с. 11).
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України "Про дорожній рух").
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.п в) п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною 5 статті 125 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, згідно п.п. а) п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
В оскаржуваній постанові зазначено, 21.08.2025 о 10:45 по вул. Свято-Покровська, с. Нові Петрівці, Вишгородського району, керуючи транспортним засобом Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 порушив правила користування ременем безпеки, передбачені п.п. 2.3 в) ПДР України, та під час зупинки не пред'явив у встановленому порядку посвідчення водія, а також реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.4 а).
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
У пункті 7 зазначеної постанови вказано, що до неї додаються пояснення на окремому аркуші.
У письмових поясненнях від 21.08.2025 ОСОБА_1 зазначив, що він рухався з пристебнутим ременем безпеки, а при спілкуванні з поліцейським відстібнув його, правил дорожнього руху не порушував (а. с. 13).
Згідно з копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.03.2018 ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами від категорії А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ (а. с. 10).
Відповідно до копії тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 автомобіль Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , належить Благодійному фонду «Турбота 2017» (а. с. 11).
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги щодо фіксування правопорушень за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП вчиненого позивачем на портативний реєстратор поліцейського (бодікамеру), як на важливий і належний доказ вчинення позивачем правопорушень, колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржувана постанова не містить посилання на відомості про відеофіксацію правопорушення, а тому з огляду на положення ч. 3 ст. 283 КУпАП, факт скоєння позивачем 21.08.2025 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 не підтверджено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 72-76 КАС України, які дають можливість прослідкувати спірні обставини від початку до кінця.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Колегія суддів зауважує, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судова колегія зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ББА №711583 від 21.08.2025 є неправомірною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що позивачем було вчинено адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15.09.2025 по справі №573/1752/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк