15 жовтня 2025 р.Справа № 952/560/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Яценко Є.І., по справі № 952/560/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Інспектор взводу 1 роти 2 батальойону 2 Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Гедзун Максим Васильович
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовом до Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, третя особа: інспектор взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Гедзун Максим Васильович, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 463070 від 01.06.2024, винесену інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП Дніпропетровської області старшим лейтенантом поліції Гедзун М. В. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.07.2024 у справі № 952/560/24 позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, третя особа: інспектор взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції Дніпропетровської області старший лейтенант поліції Гедзун Максим Васильович, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА № 463070 від 01.06.2024 задоволено.
Скасовано постанову серії БАА № 463070 від 01.06.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП, винесену інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Гедзун Максимом Васильовичем.
Закрито адміністративне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта влажних повноважень Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, вул. Троїцька, буд. 20 А, м. Дніпро, 49101) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця с. Миколаївка Красноградського району Харківської області, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.07.2024 у справі № 952/560/24 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем указано, що згідно з частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (зокрема, щодо адміністративних правопорушень за частинами першою, другою і третьою статті 126 КУпАП). Відповідач наголошує, що оскільки зупинка транспортного засобу позивача мала місце в умовах воєнного стану під час проїзду блокпоста, така зупинка мала законні підстави. Додатково відповідач зазначає, що виненсена постанова є правомірною, що підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського та фактом відсутності у позивача поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 06.05.2024.
Позивач не скористався правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.06.2024 об 11 год. 05 хв., інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Гедзун М.В. було винесено постанову про те, що позивач проігнорував під час керування транспортним засобом FORD FUSION, д.н.з. НОМЕР_2 вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та керував вищевказаним автомобілем без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що винесена постанова інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Гедзун Максимом Васильовичем не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, при накладенні стягнення за ряд правопорушень, які кваліфіковано за різними нормами КУпАП, не застосовано положення статті 36 КУпАП, за кожне окреме правопорушення стягнення не накладено, а визначено лише остаточне стягнення. Судом першої інстанції зазначено, що відеозапис з нагрудного відеореєстратора, який вказаний в постанові як доказ вчинення правопорушень, інформації про вчинення правопорушення не містить, оскільки на ньому зафіксовано події, які слідували після зупинки транспортного засобу позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
За приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, працівники відповідних органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не як самостійний суб'єкт владних повноважень.
Отже, відповідні працівники не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
За вказаними висновками Верховного Суду, у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.
У справі, що переглядається, позивачем та судом першої інстанції відповідачем визначено Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції, яке не є самостійною юридичною особою.
Водночас, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно з пунктом 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015 (у редакції наказу Національної поліції України від 17.05.2024 № 540), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
У відповідності до пункту 2 Розділу IV наведеного Положення, Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
Матеріали справи посвідчують ту обставину, що оскаржувану позивачем постанову винесено співробітником Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції, тобто територіального (відокремленого) підрозділу Департаменту патрульної поліції, що не є юридичною особою і не відповідає визначенню «територіальний орган поліції» у розумінні частини першої статті 15 Закону України «Про Національну поліцію».
За таких обставин, враховуючи наведені вище норми законодавства, Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Отже, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Проте останній позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи визначений не був та не був залучений судом першої інстанції у якості відповідача, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами частини 7 статті 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права, зокрема, була висловлена Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не встановив належності відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Однак, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Також в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
У той же час, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини 7 статті 48 КАС України, позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову з підстав заявлення вимог до неналежного відповідача.
Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28.11.2019 у справі №826/12172/18.
Підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, з огляду на положення статтю 139 КАС України, у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.07.2024 по справі № 952/560/24 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 15.10.2025 року