15 жовтня 2025 р. Справа № 520/2543/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 20.05.2025 року по справі № 520/2543/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання наказу неправомірним, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.03.2024 № 69 неправомірним та скасувати його;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити нарахування та виплату грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 , з врахуванням висновків суду;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити заборгованість з грошового забезпечення полковника ОСОБА_1 з 25.03.2024;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за 2022 рік та за 2023 рік виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплаченої суми.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання наказу неправомірним, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період 01.01.2022 - 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період 01.01.2022 - 19.05.2023 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що рішення щодо виведення військовослужбовця в розпорядження командира може бути прийняте до звільнення з військової служби військовослужбовця (якщо ВЛК визнало його непридатним до в/с) або до переміщення на посаду, яка відповідає рівню здоров'я військовослужбовця (якщо ВЛК визнало його обмежено придатним); якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у звязку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період. Позивач відповідно до довідки ВЛК № 362 від 24.02.2023 має гіпертонічну хворобу ІІІ стадії, 2 ступеня, ризик помірний. ІХС. Дифузний кардіосклероз, СН І стадії, зі збереженою систолічною функцією Лівого шлуночка(ФВ 59%). Дискулторна, гіпертонічна, посттравматична енцефалопатія 1 стадії астено-невротичним синдромами. Хронічна вертеброгенна люмбоішалгія, стадія ремісії, без порушень функцій. Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. На підставі ст. 39б, 40в, 41в графи 3 Розкладу хвороб "Обмежено придатний до військової служби". Вказує, що суд не врахував зазначені доводи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді начальника.
Витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на довгостроковому лікуванні у КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25" ХМР у наступні періоди:
- з 25.11.2023 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.11.2023 року № 297);
- з 11.01.2024 року по 12.02.2024 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.02.2024 року № 40);
- з 25.11.2023 року по 12.12.2023 року, з 13.12.2023 року по 10.01.2024 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.02.2024 року № 44);
- з 13.02.2024 року по 23.02.2024 року, з 23.02.2024 року по 26.02.2024 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.03.2024 року № 52);
- з 26.02.2024 року по 11.03.2024 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2024 року № 60);
- з 12.03.2024 року по 26.03.2024 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.04.2024 року № 77);
- з 27.03.2024 року по 15.04.2024 року (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.04.2024 року № 89) (а.с. 11 - 17).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.03.2024 № 69 припинено нарахування грошового забезпечення з 25.03.2024 у зв'язку з довготривалим лікуванням, терміном 4 місяці (а.с. 18).
На адвокатський запит від 17.12.2024 листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.12.2024 повідомлено позивача, що відповідно до п.15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 № 260 передбачено підстави припинення виплат грошового забезпечення, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Пунктом 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (станом на день прийняття рішення) передбачено, що загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Крім того, позивач вважає, що відповідачем протиправно не перераховано та не виплачено грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткова види грошового забезпечення) за 2022 рік та за 2023 рік виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплатити позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022 - 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат. Відмовляючи в решті позовних вимог суд виснував, що доказів того, що в період з 25.11.2023 по 25.03.2024 та в подальшому позивач перебував на лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини та отриманим пораненням 02.04.2022, відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення з 25.03.2024.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, отже, в іншій частині вказане судове рішення не є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Аналогічне положення викладено і в п. 1. ч. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XIІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який указами Президента України продовжено до сьогоднішнього дня.
На затвердження вказаних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно абзаців 3 і 4 пункту 8 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно абзацу 1 пункту 9 розділу 1 Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Відповідно до п. 10.2. розділу 10 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, зазначеним у пункті 10.1 цієї Інструкції, після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні й у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою виплачується, якщо таке перебування передбачене законодавством та продовжене рішенням командира з'єднання, керівника органу військового управління вищого рівня на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 24.02.2023 № 362 ОСОБА_1 проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_1 24.02.2023 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання - гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, ризик помірний. ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН І стадії у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики з лікворо-гіпертензійним та астено-невротичним синдромами. Хронічна вертеброгенна люмбоішалгія, стадія ремісії, без порушення функцій.Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. (Підтверджено довідкою, виданою ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.05.2015 № 932; посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 виданим управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 від 07.04.2015). Наслідки вибухової травми (02.04.2022), ЗЧМТ, струсу головного мозку з цефалгічним синдромом. Травма, ТАК, повязана із захистом Батьківщини (Підтверджено довідкою про обставини травми, виданою ТВО начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.06.2022 № 162). Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року № 370 травма кваліфікується яе легка. Аліментарне ожиріння І ступеня. Захворювання, ТАК, повязане з проходженням військової служби . На підставі статей 39б, 40в, 41 в графи ІІІ Розкладу хвороб ОБМЕЖЕНО ПРИДАТНИЙ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. Непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. /а.с.20/
Після чого, в листопаді 2023 ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом за вх. № 34356 від 27.11.2023 року, на підставі якого видано наках № 297 від 28.11.2023 про те що ОСОБА_1 вважати таким, що перебуває на лікуванні у КНП "Міська багатопрофільна лікарня № 25"./а.с.11/
В подальшому, позивач неодноразово звертався з аналогічними рапортами.
З наявних в матеріалах справи вбачається, що підставою для видачі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) вказано рапорти полковника ОСОБА_1 /а.с. 11-18/
Водночас, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 був направлений на лікування військово-лікарською комісією чи рішенням командира, відсутні накази про його направлення на лікування, а довідка ВЛК не містить відомостей про необхідність подальшого стаціонарного чи амбулаторного лікування.
З наданих позивачем інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я вбачається, що медичний висновок про тимчасову непрацездатність видано щодо захворювань або травми загального характеру. /а.с.26-85/
Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що лікування, яке проходив позивач пов'язане саме із травмами та захворюваннями встановленими Довідкою ВЛК від 24.02.2023 №362.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що 25.03.2024 правомірно призупинено нарахування і виплату грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині, що оскаржується позивачем в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року по справі № 520/2543/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко