14 жовтня 2025 р.Справа № 440/3061/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/3061/23
за позовом Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) №225/35005040 від 05.12.2022 на загальну суму 14719415,22 грн.
В обґрунтування позову Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (далі - позивач) зазначило, що відповідно до висновків камеральної перевірки діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, вважаються вчиненими умисно, тому відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання передбачена пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач не погоджується із застосуванням щодо нього штрафу у розмірі 25%, який відповідач нарахував на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України, оскільки в діях товариства відсутній будь-який умисел на несплату податкових зобов'язань. Наведено, що внаслідок обставин непереборної сили, у позивача станом на 30.09.2022 були відсутні кошти на рахунку у обсязі, достатньому для повної сплати ПДВ за серпень 2022 року, а тому не мав можливості для повної сплати податку 30.09.2022, про що негайно повідомив контролюючий орган листом №389 від 03.10.2022.
02.05.2023 відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що платником податків не надавалась заява до контролюючих органів про неможливість виконання податкового обов'язку в межах вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Також зазначено, що лист від 03.10.2022 (отриманий 05.11.2022) не можна віднести до обставин, що пом'якшують відповідальності, оскільки правопорушення вчинене позивачем у граничний термін сплати 30.09.2022, а вказаний лист платником надано контролюючому органу вже після вчинення правопорушення щодо несплати податку до бюджету.
10.05.2023 позивач скористався правом подання відповіді на відзив, у якому підтвердив обставини, зазначені в позовній заяві.
09.06.2023 відповідачем до матеріалів справи подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що нормами ПК України передбачений обов'язок платника своєчасно та в повному обсязі нарахувати обчислювати і сплачувати податкові зобов'язання незалежно від будь-яких обставин, а у випадку невиконання такого обов'язку контролюючий орган зобов'язаний застосувати до платника відповідні фінансові санкції.
14.06.2023 позивачем подано до суду відповідь на заперечення, де на задоволенні позовних вимог позивач наполягав, вказував про протиправність податкового повідомлення-рішення №225/35005040 від 05.12.2022.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 06.09.2023 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №225/35005040 від 05.12.2022.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 скасовано в частині визначення штрафу в сумі 1471941,52 грн та стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду 06.09.2023 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10.10.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасовано, а справу №440/3061/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 адміністративну справу №440/3061/23 прийнято до провадження. Вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11:20 04 грудня 2024 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.
Адміністративний позов Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, а справу №440/3061/24 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 27.03.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 справу передано для розгляду судді Алєксєєвій Н.Ю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 справа прийнята до провадження, вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 адміністративний позов Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №225/35005040 від 05.12.2022 в частині визначення штрафу в сумі 13247473,70 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" витрати зі сплати судового збору у розмірі 13420,00 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що лист ТПП на який посилається позивач не є належним документом, який відповідно до законодавства засвідчує наявність форс-мажорних обставин та не може бути підставою для підтвердження неможливості виконання податкових обов'язків відносно платника податків Представництва «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД», в зв'язку з тим, що в вказаному документі не визначено конкретного заявника, окремого договору, окремого податкового та/чи іншого зобов'язання/обов'язку, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Посилання позивача на інші форс-мажорні обставини, що призвели до неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку не є законодавчо встановленою підставою для звільнення від відповідальності під час дії воєнного стану на підставі наступних вимог податкового законодавства.
Скаржник також зауважив, що згідно вимог п.69.1 підрозділу 10. Інші перехідні положення ПК України платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності, в тому числі від відповідальності щодо несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, лише у випадку не можливості виконання свого податкового обов'язку, що підтверджено за процедурою, встановленою «Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року №225. Але, платником податків не надавалась заява до контролюючих органів про неможливість виконання податкового обов'язку в межах вимог п.п.69.1, п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Звернув увагу Суду, що вказаних позивачем доказів не достатньо для підтвердження неможливості виконання свого податкового обов'язку із сплати ПДВ, так як згідно вимог п.57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Отже, за вимогами чинного законодавства, позивач мав обов'язок щодо сплати самостійно задекларованої суми по декларації з ПДВ за серпень 2022 року протягом 10 днів з 20.09.2022 року по 30.09.2022 року. Надана до матеріалів справи банківська виписка від 30.09.2022 року та копія створеного платіжного доручення №760 від 30.09.2022 року не можуть слугувати належними та достатніми доказами по справі щодо відсутності у позивача грошових коштів, на відкритому рахунку в банку, за період з 20.09.2022 року по 30.09.2022 року.
Скаржник вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції в порушення до ст. 242 КАС України не надано належної оцінки доказам позивача, щодо можливості встановлення вини та умислу в межах камеральної перевірки; застосовано лише 50% від розміру штрафних санкцій визначених пунктом 124.1 статті 124 ПК України, тобто 2,5 % погашеної суми податкового боргу; не надано належної оцінки доказам позивача, щодо копії банківських виписок по рахунку, відкритому в АБ «Південний» за період з 20.09.2022 року по 30.09.2022 року; посилається на докази, на підставі яких не можна встановити дійсні обставини справи; не надано належної оцінки доказам позивача, щодо здатності контрагентів покупців позивача виконувати свої податкові обов'язки.
Враховуючи вищевказане, скаржник вважає висновок суду першої інстанції таким, що ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права до обставин справи, оскаржуване рішення є незаконним на підставі невідповідності його вимогам ст.242 КАС України
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 14.10.2025 на іншу дату, у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні у справі 644/6735/25, призначеному Індустріальним районним судом м. Харкова.
Відповідно до ст. 313 КАС України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди повинні організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Беручи до уваги те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника позивачем не надано, а також те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь позивача обов'язковою, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання додаткових пояснень представником позивача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст. 309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED, є юридичною особою, заснованою та існуючою у відповідності до законодавства Республіки Кіпр, реєстраційний номер 86737.
Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" 28.11.2017 зареєстровано як представництво фірми Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (т. 1 а.с. 12).
Відповідно до витягу з Держстат Головного управління регіональної статистики (т. 1 а.с. 22) Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" значиться як суб'єкт без права юридичної особи, ідентифікаційний код 26626659. Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" є суб'єктом господарської діяльності, із особливим статусом, яке у всіх без винятку ситуаціях здійснює свої функції від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності - Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED.
За змістом пунктів 3 та 6 Положення про Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" в Україні, яке визначає мету та предмет діяльності, юридичний статус, порядок формування та використання майна, порядок управління та інші питання діяльності Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" в Україні, Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" створено та зареєстровано у відповідності до законодавства України з метою здійснення господарської, комерційної та іншої діяльності на території України, а також представницьких функцій в межах повноважень, наданих йому згідно з цим Положенням. Представництво не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом Компанії, і вчиняє дії, спрямовані на виникнення, зміну та/або припинення прав і обов'язків виключно від імені компанії.
Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" - позивач, за КВЕД здійснює такі види діяльності: 06.20 - добування природного газу; 06.10 - добування сирої нафти; 09.10 - надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 46,71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49,50 - трубопровідний транспорт; 71,12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Взято на облік в контролюючому органі 20.04.2016 №41836.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №200266197, зареєстроване платником податку на додану вартість 01.06.2016 року.
19.09.2022 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2022 року, у якій визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 86531918,00 грн.
Відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість від 19.09.2022 № 9186716362 за серпень 2022 року по позивачу, за результатами якої складено акт від 20.10.2022 №222/35-00-50-16/26626659.
Відповідно до висновків акта від 20.10.2022 №222/35-00-50-16/26626659 за результатами перевірки позивача, встановлено про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2022 року по терміну сплати - 30.09.2022 у сумі 58877660,86 грн із затримкою на 3-4 календарні дні.
На підставі висновків акту перевірки від 20.10.2022 №222/35-00-50-16/26626659 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 №225/35005040, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначеного пунктом 57.1 статті 57 ПК України, та на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України, за затримку на 3 та 4 календарні дні сплати грошового зобов'язання в сумі 58877660,86 грн, зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 14719415,22 грн.
Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 №225/35005040.
Рішенням Державної податкової служби України від 21.02.2023 №4241/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 №225/35005040, скаргу позивача - без задоволення.
Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2022 №225/35005040, звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, передбачений пунктом 124.2 статті 124 ПК України, без урахування положень пункту 112-1.1.3 статті 112-1, пункту113.6 статті 113 ПК України та визначення розміру штрафу в 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу, адже позивач притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України з врахуванням п.113.6 ст.113 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 1 471 941,52 грн за ставкою 2,5 відсотків погашеної суми податкового боргу (58 877 660,86 грн.). Таким чином, безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (25 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 13 247 473,70 грн (14 719 415,22 грн - 1 471 941,52 грн).
За викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 №225/35005040 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 13247473,70 грн, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються Податковим кодексом України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.3. статті 38 ПК України спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Порядок сплати податку на додану вартість встановлено пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 ПК України.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Пункт 203.2 статті 203 ПК України також передбачає, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Водночас, за змістом пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Згідно з пунктом 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За змістом пункту 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
З аналізу наведених норм права суд вбачає, що статтею 124 ПК України встановлена відповідальність платника податків у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, у вигляді штрафу. При цьому пункт 124.1 статті 124 ПК України передбачає штраф: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а пункт 124.2 статті 124 ПК України - штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, за ці ж діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.
Відповідно до пункту 112-1.1.3 статті 112-1 ПК України до обставин, що пом'якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належить: самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
Водночас відповідно до пункту 113.6 статті 113 ПК України у разі наявності хоча б однієї обставини, що пом'якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов'язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, однак із обов'язковим урахуванням наявності чи відсутності обставин, що пом'якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, зокрема: самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.2 статті 124 ПК України.
Згідно з актом камеральної перевірки від 20.10.2022 №222/35-00-50-16/26626659 порушення полягало у несвоєчасній сплаті узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2022 року по терміну сплату - 30.09.2022 у сумі 58877660,86 грн із затримкою на 3-4 календарні дні (сплачено 03.10.2022 в розмірі 34000000,00 грн за платіжним дорученням №421823483 від 03.10.2022 та 04.10.2022 в розмірі 24877660,90 грн за платіжним дорученням №422146386 від 04.10.2022).
Відповідно до акта перевірки: 30.09.2022 є граничним терміном сплати задекларованої самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання в сумі 86531918,00 грн відповідно до поданої декларації з ПДВ за серпень 2022 року (вх. № 9186716362 від 19.09.2022), станом на 30.09.2022 на електронному рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (код платежу 1410100) у позивача рахувались кошти в розмірі 27654257,10 грн, які зараховані у виконання податкового обов'язку.
Таким чином, позивачем несвоєчасно сплачено частину задекларованої суми ПДВ за серпень 2022 року. Факт несвоєчасної сплати грошового зобов'язання з ПДВ за серпень 2022 року у сумі 58877660,90 грн позивачем не заперечується.
Водночас, як слушно зауважив суд першої інстанції, в акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов'язання та не надано оцінки обставинам, що стали підставою для порушення позивачем граничних термінів сплати задекларованої самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Так, в акті перевірки наведено, що платник податків: був обізнаний про вимоги законодавства, щодо порядку та термінів виконання податкового обов'язку, у тому числі зі сплати грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки регулювання даних відносин здійснюється виключно нормативно-правовими актами, прийнятими у законодавчий спосіб та оприлюдненими у встановлені строки, а не локальними нормами податкового органу, прийнятими в межах компетенції; платник протягом серпня-вересня 2022 року не формував "Запит щодо отримання реквізитів електронного рахунку та інформацію щодо залишку коштів на такому рахунку" (форма J1302301), хоча така можливість надана йому в електронному кабінеті платника, тому мав та повинен був контролювати суму залишку коштів на казначейському; з огляду на ліквідність продукції та порівняння обсягів реалізації природного газу (УКТЗЕД2711210000) як товару, який складає 88% загальної реалізації у 2022 році. При цьому платник за даними аналізу даних поданої, а отже, самостійно узгодженої звітності та даних ЄРПН за період лютий-серпень 2022 року декларує продаж на 2282764 тис.грн, придбає товарів послуг на 193370 тис. грн при середньому місячному фонді заробітної плати в сумі 1451 тис.грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких доводів відповідача, оскільки вони є лише частковим аналізом діяльності позивача, твердження про обізнаність законодавчих актів позивач не заперечує, також позивач не заперечує щодо наявності невчасно сплаченої суми узгодженого зобов'язання, проте, контролюючим органом не встановлено на підставі відповідних документів наявність можливості позивачем сплатити податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2022 року у повному обсязі у строк, передбачений ПК України (зокрема, наявність достатніх коштів на розрахункових рахунках, а також на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з листом від 03.10.2022 №389 до відповідача, про що зазначає контролюючий орган в акті перевірки №222/35-00-50-16/26626659 від 20.10.2022.
У вказаному листі №389 від 03.10.2022 позивач повідомив відповідача про те, що внаслідок дії форс-мажорних обставин позивач не може здійснювати звичайним чином господарську діяльність на території України, зокрема:
- під час воєнних дій неодноразово відбувалась зупинка свердловин, співвласником яких є позивач і які знаходяться у Полтавській та Сумській областях. У даному регіоні відбувались активні бойові дії і зупинка свердловин призвела до значного зменшення видобутку вуглеводнів;
- деякі з контрагентів позивача, як ПАТ "Укртатнафта" (м. Кременчук Полтавської області), ТОВ "Алекспром" (смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області) зазнали серйозних ракетних обстрілів і наразі не можуть виконувати свої зобов'язання перед позивачем;
- працівники позивача з метою збереження їх життя і здоров'я, що є найвищою цінністю, виїжджали на більш безпечні території у момент активних бойових дій та ракетних обстрілів по населеним пунктам Полтавської та Сумської областей і працювали переважно дистанційно. До цього часу робота працівників щоденно по кілька разів переривається на період оголошення "Повітряної тривоги" для забезпечення їх безпечного перебування в укритті, що також негативно впливає на можливість налагодження звичайного робочого процесу.
Позивач повідомив, що внаслідок вказаних обставин непереборної сили у позивача станом на 30.09.2022 та 03.10.2022 були відсутні кошти на рахунку у обсязі, достатньому для повної сплати ПДВ за серпень 2022 року, але представництво позивача докладає всіх зусиль для якнайшвидшого вирішення цього питання та сплати ПДВ у найближчий час.
Відповідно до виписки банку за період з 20.09.2022 по 30.09.2022 станом на 20.09.2022 на поточному рахунку позивача було 7843120,87 грн. За період з 20.09.2022 до 30.09.2022 на рахунок позивача додатково надійшло 2625012,00 грн. Витрати позивача за вказаний період склали 61392,42 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що 30.09.2022 позивачем створене платіжне доручення №760 від 30.09.2022 на суму 59400000,00 грн у банківській системі IFOBS Клієнт 2.2.0.7.
Після отримання від контрагентів достатньої для сплати ПДВ коштів на свій рахунок, а саме: 03.10.2022 та 04.10.2022 позивачем сплачено суму ПДВ у розмірі 58977880,86 грн за серпень 2022, що підтверджується випискою банку за період з 01.10.2022 по 04.10.2022.
Позивачем виконаний податковий обов'язок зі сплати сум податку на додану вартість.
Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача, що виписка з клієнтського рахунку не може слугувати документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, оскільки згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту; порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до пункту 112-1.1.3 статті 112-1 ПК України до обставин, що пом'якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належить: самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
Водночас відповідно до пункту 113.6 статті 113 ПК України у разі наявності хоча б однієї обставини, що пом'якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивач звертався до відповідача з листом від 03.10.2022 №389 в якому самостійно повідомляв про вчинення ним правопорушення, а саме про несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання із визначення причин, умов та обставин, що стали підставою для вчинення такого правопорушення, необхідно констатувати, що вказані обставин пом'якшують відповідальність позивача та надають підстави для застосування лише 50% від розміру штрафних санкцій визначених пунктом 124.1 статті 124 ПК України, тобто 2,5 % погашеної суми податкового боргу.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача суму штрафу в розмірі 25% від суми погашеного податкового боргу і застосування помилкової ставки штрафу є наслідком безпідставної кваліфікації діяння позивача як умисного.
В ході судового розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача такої складової як умисел, з урахуванням самостійного повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення листом від 03.10.2022 №389 та про обставини, що слугували підставою для його вчинення.
За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків з врахуванням п.113.6 ст.113 ПК України - становить 2, 5 відсотків.
Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, не видається можливим встановлення у межах камеральної перевірки таких обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
При цьому, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак, невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.
Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов'язок доведення вини, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.
З урахуванням викладеного обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що акт камеральної перевірки від 20.10.2022 №222/35-00-50-16/26626659 не містить достатніх обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.2 статті 124 ПК України в розмірі 25% від суми сплаченого податкового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, покладено на контролюючий орган.
Однак, відповідачем під час розгляду справи доказів про умисне порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2022 року не надано.
Отже, правомірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, передбачений пунктом 124.2 статті 124 ПК України, без урахування положень пункту 112-1.1.3 статті 112-1, пункту113.6 статті 113 ПК України та визначення розміру штрафу в 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу, адже позивач притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України з врахуванням п.113.6 ст.113 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 1 471 941, 52 грн за ставкою 2,5 відсотків погашеної суми податкового боргу (58 877 660,86 грн.).
Таким чином, безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (25 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 13 247 473,70 грн (14 719 415,22 грн - 1 471 941, 52 грн).
Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об'єктивної сторони, суб'єкта та об'єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 року у справі № 520/14773/21, 16.11.2023 року у справі №160/24147/21.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 №225/35005040 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 13247473,70 грн, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі № 440/3061/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі № 440/3061/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 15.10.2025 року