06 жовтня 2025 р.Справа № 480/465/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі №480/465/25
за позовом ОСОБА_1
до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову, яка оформлена довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 №1765 від 12.11.2024 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби у військових частинах, забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах;
- зобов'язати ВЛК Сумського МТЦК повторно розглянути військово-медичні документи та здійснити повторне обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 , з метою визначення придатності чи непридатності до військової служби.
Сумський окружний адміністративний суд, рішенням від 20 червня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
ОСОБА_1 не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що його було оглянуто лікарями. Разом із тим, відсутні докази та записи у медичні картці про дані із психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів, наркологічних закладів, дані результатів проведеного рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, загальний аналіз крові, визначена група крові та резус-належність. У зв'язку з цим вважає, що відповідачами не надано суду доказів того, що відповідачами дотримано відповідну процедуру проведення медичного огляду позивача.
Стверджує, що фактично матеріали справи, свідчать про те, що медичний огляд позивача не закінчено, медичні дослідження відносно позивача не здійснені. Виключно після отримання всіх медичних документів, що стосуються позивача, військово-лікарська комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов'язана прийняти остаточне відповідне рішення щодо визначення ступеню придатності позивача до військової служби.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив медичний огляд для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у Збройних Силах України.
12.11.2024 ВЛК Сумського МТЦК здійснювалось обстеження та медичний огляд з метою визначення придатності позивача до військової служби.
За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, про що ухвалено постанову, оформлену довідкою військово-лікарської комісії №1765 від 12.11.2024.
Зі змісту вказаної довідки слідує, що позивач визнаний придатним до військової служби на підставі графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про Військово-Лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
За результатом проведеного медичного огляду ВЛК Сумського МТЦК зроблено висновок, що позивач придатний до військової служби у військових частинах, забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах на підставі статті 46 б, графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про Військово-Лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (а.с.9).
Позивач вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було оглянуто відповідними лікарями, міститься інформація щодо результатів медичного огляду, дата та підпис лікарів, що відображено в розділі 10 картки медичного огляду військовозобов'язаного, також ВЛК було взято до уваги та досліджено медичні документи позивача, в тому числі Акт дослідження стану здоров'я №1893/б/н та виписка з медичної карти стаціонарного хворого №10323 КНП Клінічної лікарні Святого Пантелеймона СМР, висновок терапевта №10323 від 04.11.2024. Вказав, що у межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі -Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 1-3 ст. 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 9 ст. 1 № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в, лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових “(військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання , компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі -ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Так, позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на неналежне проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що ВЛК Сумського МТЦК було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом чого ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 складено спірну довідку № 1765 від 12.11.2024. відповідно до цієї довідки позивач визнаний придатним до військової служби у військових частинах, забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду №1765 позивач оглянутий відповідними спеціалістами, відображено відповідні діагнози позивача та постанова ВЛК в графі 12 (а.с. 43 зворотний бік).
Також Сумським МТЦК, на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, надані акт дослідження стану здоров'я позивача, який містить дані його обстеження у терапевтичному відділенні, зокрема результати вимірювання пульсу, тиску тощо, а також результати аналізів крові, сечі тощо (а.с. 44).
Отже, доводи апелянта про неповне дослідження стану здоров'я, зокрема результатів проведеного рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, загального аналізу крові тощо, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Стосовно відсутності доказів та записів у медичні картці про дані із психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів, наркологічних закладів, колегія суддів звертає увагу на відсутності у відповідача повноважень розшукувати інформацію щодо лікування позивача у таких закладах, натомість, всупереч ч. 1 ст. 77 КАС України, позивач, стверджуючи що відповідачі мали дослідити вказане питання не надав жодного доказу фактичного перебування позивача у відповідних закладах на диспансерному обліку.
Твердження апелянта про те, що ВЛК Сумського МТЦК не взято до уваги наявні хвороби позивача, не підтверджено ним жодними належними та допустимими доказами, натомість спростовуються тим, що ВЛК Сумського МТЦК взяло до уваги та дослідило медичні документи позивача, у тому числі Акт дослідження стану здоров'я №1893/б/н, виписку з медичної карти стаціонарного хворого №10323 КНП Клінічної лікарні Святого Пантелеймона СМР, висновок терапевта №10323 від 04.11.2024, які наданий відповідачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що в картці обстеження та медичного огляду, а також в акті дослідження стану здоров'я (а.с. 44), зазначено, що позивачем інформація щодо стану його здоров'я надана в повному обсязі, позивач попереджений про надання неповної та недостовірної інформації, про що міститься відповідний підпис позивача в графі 11 (а.с. 43 зворотний бік).
Колегія суддів наголошує на тому, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку цієї комісії щодо придатності позивача до військової служби, він має право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК, яка наділена таким правом.
Зокрема, приписами абз.4 п.2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.
Згідно з пп.2.3.3 п.2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до пп.2.3.4 п.2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку щодо його придатності, позивач мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.
У межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зробив такий висновок: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Зокрема слід зазначити, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року по справі №480/465/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 15.10.2025.