15 жовтня 2025 року справа №200/1359/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (повне судове рішення складено 22 травня 2025 року) у справі № 200/1359/25 (суддя в І інстанції Череповський Є.В.) за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартість її утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22 667,42 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 навчалася в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Наказом від 06 липня 2022 р. № 285 о/с рядового поліції ОСОБА_2 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 06 липня 2022 року. З урахуванням вимог ч. 4 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію» відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У добровільному порядку така сума не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким стягнути з відповідача вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22 667,42 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що в умовах воєнного стану існують об'єктивні перешкоди для належної реалізації механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку№ 261. Направлення повідомлення за останньою відомою адресою відповідача, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, автоматично унеможливлює його фактичне отримання та своєчасне реагування на вимоги позивача. Колізійність норм Порядку № 261 в умовах воєнного стану та неможливість належного виконання процедурних вимог через об'єктивні обставини, що не залежать від волі позивача, ставлять під сумнів ефективність судового захисту. Позивач наголошує на тому, що станом на сьогодні на законодавчому рівні відсутній будь-який порядок оформлення відмови від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, а отже поняття «відмови» як такої - є не визначеним.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , є громадянкою України.
20 липня 2021 року ректором Донецького державного університету внутрішніх справ прийнято наказ №361 о/с про зарахування з 15.08.2021, зокрема ОСОБА_1 курсантом першого курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 262 “Правоохоронна діяльність» за кошти державного бюджету.
Наказом Донецького державного університету внутрішніх справ №285 о/с від 06 липня 2022 року, рядового поліції ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів та звільнено з поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України “Про Національну поліцію».
Згідно довідки витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 до 06.07.2022 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ заборгованість складає 22667,42 грн.
Листом від 10.01.2025 № 259/07-2025 Позивачем в січні 2025 року було направлено на адресу Відповідача (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Халхінгольська, буд. 14) повідомлення, в якому було запропоновано Відповідачу в добровільному порядку відшкодувати вартість утримання у закладі освіти зі специфічними умовами навчання у сумі 2 667,42 грн на зазначені у цьому листі реквізити.
Вказаний лист було повернуто Позивачу 16.01.2025 з відміткою «Територія окупована».
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно з п. 2 Порядку витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
Відповідно до п. 3 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Згідно з п. 5 Порядку після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таким чином, відповідач несе зобов'язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за правилами положень статті 74 Закону України “Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 480/8200/20.
Тобто, відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем повідомлення про відшкодування витрат.
У контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити, що місцем реєстрації відповідача є місто Маріуполь Донецької області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, вся територія Маріупольського району Донецької області (в тому числі м. Маріуполь) включено до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації - 05.03.2022.
Судом встановлено, що на сайті АТ "Укрпошта" міститься інформація про те, що відділення поштового зв'язку у м. Маріуполь тимчасово не функціонують. Така інформація є загальновідомою.
Отже, повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке направлялось позивачем у січні 2025 року листом з міста Кропивницький Кіровоградської області на тимчасово окуповану територію (за місцем реєстрації відповідача), за умови не здійснення поштових пересилань на таку територію, не може вважатися врученим. Вказане дає суду підстави для висновку, що відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
В матеріалах справи відсутні докази укладання з відповідачкою відповідного контракту.
Посилання позивача на те, що доказами існування договірних відносин між позивачем і відповідачем можуть бути накази про зарахування і відрахування відповідача та Анкета кандидата на навчання, а також наказ про призначення та проведення службового розслідування та Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими курсантами Донецького державного університету внутрішніх справ, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки не містять в собі достовірних відомостей про укладання з відповідачкою контракту .
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладання з відповідачкою контракту про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та взяття останньою на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються саме згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Колегія суддів також звертає увагу, що пунктом 2 розділу 3 Типової форми контракту про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, пунктом 2 розділу 4 Типової форми контракту про здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Контрактом у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), у випадках, передбачених законодавством.
З огляду на відсутність в матеріалах справи підписаного з відповідачкою контракту та доказів на підтвердження того, шо остання була обізнана щодо наявності у неї обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позову.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, колізійність норм Порядку № 261 в умовах воєнного стану та неможливість належного виконання процедурних вимог щодо направлення повідомлення за останньою відомою адресою відповідача, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, що не залежать від волі позивача, ставлять під сумнів ефективність судового захисту, колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Проте, за відсутності в матеріалах справи жодного доказу на підтвердження обізнаності відповідачки про наявність у неї обов'язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі, стягнення з неї цих витрат не буде відповідати основним завданням адміністративного судочинства.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, під час навчання, у вищому навчальному закладі у розмірі 22 667,42 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 200/1359/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 15 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук