15 жовтня 2025 року справа №200/1936/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Плахтій Олени Володимирівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (повне судове рішення складено 26 травня 2025 року) у справі № 200/1936/25 (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати колишньому молодшому сержанту 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти ОСОБА_1 , додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити колишньому молодшому сержанту 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти ОСОБА_1 , додаткову винагороду за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог, що у період з 05.03.2022 по 22.05.2023 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . В цей період були порушені його права на виплату грошового забезпечення з урахуванням вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З метою відновлення порушених прав позивача представник позивача 15.12.2024 звернулась з адвокатським запитом, в якому просила повідомити причини та підстави не нарахування та не виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови KM України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), збільшеної до 100000 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отримання бойової травми.
Листом від 31.12.2024 №836/6184 відповідач відмовив позивачу у виплаті додаткової винагороди у зв'язку з бойовим травмуванням, в обґрунтування якої зазначено, що колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 належить сума додаткової винагороди у розмірі 50053,77 грн. Разом з тим, 20.05.2022 військовослужбовцем молодшим сержантом ОСОБА_1 був написаний рапорт щодо утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 понад 60 діб з 06.11.2022, у розмірі 44535,51 грн. Фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 провела перевірку правильності розрахунку суми переплаченого грошового забезпечення, внаслідок якої встановлено, що сума переплачених коштів грошового забезпечення за період з 06.11.2022 по 31.01.2023 складає 41968,30 грн.
25.01.2025 на адресу Військової частини НОМЕР_1 представник позивача надіслала претензію, в якій вимагала зарахувати на картковий рахунок ОСОБА_1 суму 41968,30 грн, безпідставно утриману з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування. В Претензії представник позивача звернула увагу Військової частини НОМЕР_1 на те, що утримання суми 41968,30 грн з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування є протиправним. Написання ОСОБА_1 Рапорту від 20.05.2023 про утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення у розмірі 44535,51 грн було вимушеним: здійснено під тиском посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 за надрукованою ними формою. ОСОБА_1 не визнавав і не визнає правомірність такого утримання.
Військова частина НОМЕР_1 в листі від 11.02.2025 № 836/809 відповіла, що командування діє відповідно до вимог та в межах норм чинного законодавства України.
Також позивачем зазначено, що відповідачем не надано доказів наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача. Утримання відповідачем суми 41968,30 грн з додаткової винагороди за період перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування в рахунок нібито переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 понад 60 діб з 06.11.2022 здійснено з порушенням положень Постанови №168, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX, ст.1215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив визнати поважними причини неподання письмових доказів до суду першої інстанції, скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
ОСОБА_1 у період з 05.03.2022 по 22.05.2023 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2022 №63 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року на посаду старшого стрільця 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 05 березня 2022 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.07.2022 №194 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що вибув в район виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 №227 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що 14.08.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_3 у зв'язку із загальним захворюванням, підстава: направлення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2022.
Відповідно довідки від 09.05.2023 вих. №836/8704 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визнано, що молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2023 №145 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього старшого стрільця аеромобільно-десантного відділення аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 квітня 2023 року №484-РС у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано таким, що 22 травня 2023 року справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2022 № 836/10486 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 05.03.2022 по 14.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Рубіжне, м. Сєвєродонецьк Луганської області.
10.05.2023 молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , подав рапорт Командиру військової частини В/Ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за період з 14.08.2022 по 07.09.2022, протягом якого він знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою.
До рапорту він додав довідку, видану В/Ч НОМЕР_1 , код НОМЕР_4 , від 09.05.2023 № 836/8704 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), складену за формою Додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.
З довідки від 09.05.2023 № 836/8704 вбачається наступне. 10 квітня 2022 року близько 10:30 годин молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав: «Розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника». 10.04.2022 особовий склад 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , знаходячись в населеному пункті Рубіжне Луганської області, виконував бойове завдання за призначенням у районі бойових дій. 10.04.2022 під час перебування підрозділу в населеному пункті Рубіжне Луганської області особовий склад потрапив під артилерійський обстріл з боку підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок чого цього дня приблизно о 10:30 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , при виконанні бойового завдання знаходився в окопі, бруствер якого складався з ящиків з під боєприпасів, набитими камінням. Внаслідок попадання танкового снаряду в бруствер окопу, в якому знаходився молодший сержант ОСОБА_1 , відбулось руйнування брустверу. Молодшого сержанта ОСОБА_1 засипало землею та ящиками, набитими камінням. Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування, а саме: розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника.
Службовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування. Ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищезазначеного військовослужбовця не виявлено. Вищезазначений військовослужбовець 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби 10.04.2022 перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава видачі Довідки від 09.05.2023 № 836/8704: наказ командира військової частини В/Ч НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 646. Підписана Довідка від 09.05.2023 № 836/8704 Командиром військової частини В/Ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , підпис його засвідчений печаткою військової частини В/Ч НОМЕР_1 .
15.12.2024 представник позивача звернулась з адвокатським запитом, в якому просила повідомити причини та підстави не нарахування та не виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови KM України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отримання бойової травми.
Листом від 31.12.2024 №836/6184 відповідач відмовив позивачу у виплаті додаткової винагороди у зв'язку з бойовим травмуванням, в обґрунтування якої зазначено, що колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 належить сума додаткової винагороди у розмірі 50053,77 грн. Разом з тим, 20.05.2023 військовослужбовцем молодшим сержантом ОСОБА_1 був написаний рапорт щодо утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 понад 60 діб з 06.11.2022, у розмірі 44535,51 грн. Фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_1 провела перевірку правильності розрахунку суми переплаченого грошового забезпечення, внаслідок якої встановлено, що сума переплачених коштів грошового забезпечення за період з 06.11.2022 по 31.01.2023 складає 41968,30 грн.
25.01.2025 на адресу Військової частини НОМЕР_1 представник позивача надіслала претензію, в якій вимагала зарахувати на картковий рахунок ОСОБА_1 суму 41968,30 грн, безпідставно утриману з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування. Також зазначено, що утримання суми 41968,30 грн з належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування є протиправним. Написання ОСОБА_1 Рапорту від 20.05.2023 про утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення у розмірі 44535,51 грн було вимушеним: здійснено під тиском посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 за надрукованою ними формою. ОСОБА_1 не визнавав і не визнає правомірність такого утримання.
Військова частина НОМЕР_1 в листі від 11.02.2025 № 836/809 відповіла, що командування діє відповідно до вимог та в межах норм чинного законодавства України.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-4 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат. При цьому, розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, а Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз. 5 п. 1 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень виплачується також військовослужбовцям Збройних Сил, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до довідки від 09.05.2023 № 836/8704, 10 квітня 2022 року близько 10:30 годин молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав: «Розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника». 10.04.2022 особовий склад 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , знаходячись в населеному пункті Рубіжне Луганської області, виконував бойове завдання за призначенням у районі бойових дій. 10.04.2022 під час перебування підрозділу в населеному пункті Рубіжне Луганської області особовий склад потрапив під артилерійський обстріл з боку підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок чого цього дня приблизно о 10:30 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 , при виконанні бойового завдання знаходився в окопі, бруствер якого складався з ящиків з під боєприпасів набитими камінням. Внаслідок попадання танкового снаряду в бруствер окопу, в якому знаходився молодший сержант ОСОБА_1 , відбулось руйнування брустверу. Молодшого сержанта ОСОБА_1 засипало землею та ящиками набитими камінням. Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове травмування, а саме: розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника.
Службовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування. Ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищезазначеного військовослужбовця не виявлено. Вищезазначений військовослужбовець 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання обов'язків військової служби 10.04.2022 перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава видачі Довідки від 09.05.2023 № 836/8704: наказ командира військової частини В/Ч НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 646. Підписана Довідка від 09.05.2023 № 836/8704 Командиром військової частини В/Ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , підпис його засвідчений печаткою військової частини В/Ч НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 №227 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 3 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що 14.08.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_3 у зв'язку із загальним захворюванням, підстава: направлення військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2022.
Позивач у своєму позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого поранення 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що у період з 13.08.2022 по 05.09.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні після отриманого 10.04.2022 поранення під час виконання ним бойового завдання в районі бойових дій.
Більш того, в матеріалах справи наявна копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 №227, відповідно до якого позивач вибув на лікування до військової частини НОМЕР_3 саме у зв'язку із загальним захворюванням, а не у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Так само відсутні і будь-які докази, які б свідчили, що у спірний період з 13.08.2022 по 05.09.2022 він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, місцевий суд вважав, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 13.08.2022 по 05.09.2022 відповідно до Постанови № 168.
Окрім того, окружний суд не надав оцінку діям відповідача щодо утримання ним з позивача надмірно нарахованих та виплачених грошових коштів, оскільки дані обставини не є предметом розгляду даної справи та ніяким чином не стосуються обставин, щодо наявності підстав для нарахування або не нарахування додаткової грошової винагороди за період з 13.08.2022 по 05.09.2022 відповідно до Постанови № 168.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Зазначені висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, зокрема, обставинам, встановленим у Довідці В/Ч НОМЕР_1 , код НОМЕР_4 , від 09.05.2023 № 836/8704 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), складену за формою Додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, а також обставинам, зазначеним у листі Військової частини НОМЕР_1 № 836/6184 від 31.12.2024.
Так, з Довідки від 09.05.2023 № 836/8704 вбачається, що 10.04.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області, отримав бойове травмування, а саме: розрив внутрішньої третини медіального меніска, тип IIIВ. Сигнальні зміни заднього рогу медіального меніска, тип IIА, з екструзією тіла. Остеохондральне пошкодження медіального виростка стегнової кістки. Хондромаляція блоку стегнової кістки IV ст. наколінника II ст. Остеоартроз II ст. Тільт надаколінника.
25.07.2022 через погіршення стану здоров'я молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено до медичного закладу міста Краматорськ, де встановлено діагноз: ДОА правого колінного суглобу II ст. у стадії загострення. Лікування проходило амбулаторно у військовій частині В/Ч НОМЕР_1 . Амбулаторне лікування не дало позитивних результатів.
13.08.2022-21.08.2022 молодший сержант ОСОБА_1 перебував на подальшому стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради з діагнозом: деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу II стадії у фазі загострення. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта.
21.08.2022-26.08.2022 молодший сержант ОСОБА_1 перебував на подальшому стаціонарному лікуванні в КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради з діагнозом: деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу II стадії у фазі загострення. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта.
26.08.2022-05.09.2022 молодший сержант ОСОБА_1 перебував на подальшому стаціонарному лікуванні в КНП «Чуднівська лікарня» з діагнозом: компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого дисків С5-С6, С6-С7, L3-L4, L4-L5, L5-S1 на тлі розповсюдженого остеохондрозу, спондилоартрозу хребта. Післятравматичний правобічний гонартроз 2 ст. Синовіт та тендосиновіт, гомілка - Синовіт правого колінного суглобу.
Таким чином … отримав бойове травмування.
Підстава: наказ командира військової частини В/Ч НОМЕР_1 від 30 квітня 2023 року № 646.
Таким чином, Довідка від 09.05.2023 № 836/8704, що була надана до позову, засвідчує, що з 13.08.2022 по 05.09.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 внаслідок бойового травмування, отриманого 10.04.2022 в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, перебував на стаціонарному лікуванні:
- з 13.08.2022-21.08.2022 в КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради;
- з 21.08.2022-26.08.2022 в КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради;
- з 26.08.2022-05.09.2022 в КНП «Чуднівська лікарня».
Також, з Листа Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2024 №836/6184 вбачається, що до доплати додаткової винагороди належать такі суми:
- за період 15.08.2022 по 31.08.2022 з розрахунку 70000,00 грн - 38387,10 грн;
- за період з 01.09.2022 по 05.09.2022 з розрахунку 70000,00 грн - 11666,67 грн.
Усього до доплати додаткової винагороди за період перебування на лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 належить 50 053,77 грн.
Разом з тим, у Листі від 31.12.2024 В/Ч НОМЕР_1 вказує, що 20.05.2022 військовослужбовцем молодшим сержантом ОСОБА_1 був написаний рапорт щодо утримання з нього переплачених йому коштів грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 понад 60 діб з 06.11.2022, у розмірі 44535,51 грн. Фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 проведено перевірку правильності розрахунку суми переплаченого грошового забезпечення, внаслідок якої встановлено, що сума переплачених коштів грошового забезпечення за період з 06.11.2022 по 31.01.2023 складає 41968,30 грн.
На момент виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 з молодшого сержанта ОСОБА_1 не було утримано (в тому числі і частково) зазначеної суми переплаченого грошового забезпечення, оскільки рапорт був поданий 20.05.2023, а переведення 22.05.2023.
За висновком Військової частини НОМЕР_1 у Листі від 31.12.2024 В/Ч НОМЕР_1 , до нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період перебування ОСОБА_1 на лікуванні після отриманого бойового травмування належить сума 8085,47 грн. (50053,77 - 41968,30).
У Відзиві на позовну заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 08.04.2025, Відповідач вказав наступне: "Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Враховуючи, що 20.05.2023, молодший сержант ОСОБА_3 , звернувся рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням утримати з нього суму переплачених йому грошових коштів та надав згоду на утримання всіх переплачених йому сум. Також вищезгаданий зазначив, що заяв, претензій та скарг до командування військової частини НОМЕР_1 він не має, можна дійти висновку, що останній визнав неправомірність набуття коштів, які є предметом даного спору, та висловив бажання їх повернути за рахунок належних йому сум грошового забезпечення".
З огляду на вищевикладене, в матеріалах справи містяться документи, з яких вбачається наступне:
1) Відповідач визнає, що з 13.08.2022 по 05.09.2022 молодший сержант ОСОБА_1 , старший стрілець 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти військової частини В/Ч НОМЕР_1 внаслідок бойового травмування, отриманого 10.04.2022 в районі бойових дій в населеному пункті Рубіжне Луганської області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, перебував на стаціонарному лікуванні в лікарнях: КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради, КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, КНП «Чуднівська лікарня», і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» має право на додаткову винагороду за підрахунками відповідача у розмірі 50053,77 грн.
2) Доказів виплати Відповідачем додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого бойового травмування в спірному в позові розмірі - 41968,30 грн не надано.
3) На момент виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 з молодшого сержанта ОСОБА_1 не було утримано (в тому числі і частково) зазначеної Відповідачем суми переплаченого грошового забезпечення, оскільки рапорт був поданий 20.05.2023, а переведення 22.05.2023.
4) Відповідач свої дії по невиплаті суми додаткової винагороди у повному обсязі обґрунтував написанням позивачем 20.05.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 Рапорту, в якому просив утримати з нього суму переплачених йому грошових коштів та надав згоду на утримання всіх переплачених йому сум.
Суд першої інстанції належної правової оцінки зазначеним вище обставинам не дав.
Так, Відповідач взагалі не заперечував про наявність у позивача права на додаткову винагороду у збільшеному розмірі за період перебування ОСОБА_1 після отриманого 10.04.2022 бойового травмування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 в лікарнях: КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради, КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, КНП «Чуднівська лікарня», і не посилався на те, що згідно наданої суду копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2022 №227 позивач вибув на лікування у зв'язку із загальним захворюванням, а не у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Відповідач не виплатив у повному обсязі відповідачу належну йому додаткову винагороду, оскільки, скориставшись Рапортом позивача від 20.05.2023, зарахував її на погашення раніше переплаченого (за його версією) позивачу грошового забезпечення у розмірі 41968,30 грн.
Згідно ч.1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В оскаржуваному Рішенні суд не зазначає, що він має обґрунтований сумнів щодо достовірності або добровільності визнання відповідачем обставин перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 після отриманого 10.04.2022 бойового травмування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 в лікарнях: КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради, КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, КНП «Чуднівська лікарня».
Згідно пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин у справ передбачена норма ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частини 4, 5, 6 ст. 77 КАСУ передбачають наступне. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд не витребував з власної ініціативи і не пропонував позивачу надати докази перебування у період з 13.08.2022 по 05.09.2022 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отримання 10.04.2022 бойового травмування, тобто, офіційно не виконав обов'язку з'ясувати всі обставини справи.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції задовольняє клопотання представника позивача, визнає поважними причини неподання письмових доказів до суду першої інстанції та приєднує до матеріалів справи у якості доказів копії доданих документів.
Щодо зазначених судом першої інстанції підстав для відмови в позові.
Дійсно, в Наказі командира Військової частини НОМЕР_1 № 227 від 14.08.2022, підписаного командиром майором ОСОБА_4 , дійсно зазначено, що молодший сержант ОСОБА_1 вибув 14.08.2022 на лікування у зв'язку з загальним захворюванням. Підстава: Направлення Військової частина НОМЕР_1 (вих. № 836/4240) від 13.08.2022.
Втім, в Направленні Військової частини НОМЕР_1 (вих. № 836/4240) від 13.08.2022 за підписами Начальника медичного пункту лейтенанта м/с ОСОБА_5 та Командира майора ОСОБА_6 міститься тільки попередній діагноз захворювання позивача без висновків про причину захворювання: загальне чи внаслідок бойового травмування.
Сплив часу від дати отримання - 10.04.2022 року бойового травмування, до дати надходження позивача до стаціонарного лікувального закладу, має об'єктивні причини.
Так, з Довідки від 09.05.2023 № 836/8704 вбачається:
1) позивач відразу після отримання 10.04.2022 бойового травмування не міг бути доставлений в лікарню: "Через інтенсивність бойових дій молодшого сержанта ОСОБА_1 не було евакуйовано до медичного закладу".
2) з 25.07.2022 позивач лікувався амбулаторно і тільки з 13.08.2022 був направлений на стаціонарне лікування, оскільки: "Амбулаторне лікування не дало позитивних результатів".
Суд належної правової оцінки зазначеним обставинам не дав. Висновок суду про відсутність будь-яких доказів, які б свідчили, що у спірний період з 13.08.2022 по 05.09.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, - не відповідає обставинам справи, зокрема:
- відомостям, наведеним в Довідці від 09.05.2023 № 836/8704, в якій Військова частина НОМЕР_1 зазначає періоди часу та назви конкретних лікувальних закладів, в яких лікувався позивач;
- висновку Військової частини НОМЕР_1 в Листі від 31.12.2024 №836/6184 про те, що "Усього до доплати додаткової винагороди за період перебування на лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 належить 50 053,77 грн".
Заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що керуючись ч.1 ст. 78 КАС України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, позивач при позові не надав копії медичних документів про перебування після отриманого 10.04.2022 бойового травмування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 в лікарнях: КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпропетровської міської ради, КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, КНП «Чуднівська лікарня» Чуднівської міської ради Житомирської області, оскільки Відповідач ці обставини не заперечував, всі вище перелічені медичні документи є в наявності у відповідача, він посилається на них в Довідці від 09.05.2023 № 836/8704.
Як зазначалось вище, окружний суд не дотримався обов'язку офіційного з'ясування обставин в справі.
В свою чергу, надані представником позивача разом з апеляційною скаргою документи (прийняті апеляційним судом) свідчать про перебування позивача на стаціонарному лікуванні в спірний період:
- Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1046122, видана КНП "МКЛ № 6" Дніпропетровської міської ради, з якої вбачається, що хворий ОСОБА_1 надійшов до лікарні 14.08.2022, діагноз: "Деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу II стадії у фазі загострення. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта", в серпні 2022 року переведений у інший медичний заклад для подальшого лікування;
- Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 7160, видана КП «Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради, з якої вбачається, що хворий ОСОБА_1 перебував на лікуванні з дати надходження 21.08.2022 по дату виписки - 26.08.2022, діагноз: "Деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу II стадії у фазі загострення. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта", для подальшого лікування переведений в КНП Чуднівська лікарня.
- Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № IX-220826/2560, видана КНП «Чуднівська лікарня» Чуднівської міської ради Житомирської області, з якої вбачається, що хворий ОСОБА_1 перебував на лікуванні з дати надходження - 26.08.2022 по дату виписки - 05.09.2022, клінічний діагноз: "G55.1 - Компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого дисків С5-С6, С6-С7, L3- L4, L4- L5, L5-S1 на тлі розповсюдженого остеохондрозу, спондилоартрозу хребта (Основний). М17.3 - Післятравматичний правобічний гонартроз 2 ст. (Супутній), М65.96 -Синовіт та тендосиновіт, гомілка - Синовіт правого колінного суглобу (Ускладнення супутнього захворювання)".
Окрім того, суд безпідставно відніс утримання відповідачем з позивача надмірно нарахованих та виплачених грошових коштів у розмірі 41968,30 грн до обставин, які не є предметом розгляду даної справи та ніяким чином не стосуються обставин, щодо наявності підстав для нарахування або не нарахування додаткової грошової винагороди за період з 13.08.2022 по 05.09.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Спір виник не тому, що відповідач не визнає право позивача на отримання додаткової винагороди, а внаслідок зарахування належних позивачу коштів додаткової винагороди у розмірі 41968,30 грн на погашення боргу позивача перед Військовою частиною НОМЕР_1 , який на думку Відповідача, виник через зайву виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (надалі Закон №160-IX).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частиною 2 статті 3 Закону №160-ІХ передбачено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Отже, хибними є посилання відповідача на те, що вказаний закон поширюється на спірні правовідносини.
Помилковими також є посилання відповідача на приписи статті 25 Закону України «Про оплату праці» щодо заборони будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством, оскільки ця норма носить загальний характер.
В той же час, спірні правовідносини унормовані спеціальним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
В обґрунтування правомірності невиплати спірних коштів додаткової винагороди у розмірі 41968,30 грн відповідач посилається на те, що 20.05.2023 молодший сержант ОСОБА_3 звернувся рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням утримати з нього суму переплачених йому грошових коштів та надав згоду на утримання всіх переплачених йому сум. Також вищезгаданий зазначив, що заяв, претензій та скарг до командування військової частини НОМЕР_1 він не має.
Однак, відповідачем не надано доказів дотримання положень пункту 1 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України: видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
В Листі від 31.12.2024 В/Ч НОМЕР_1 відповідач вказує, що на момент виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 з молодшого сержанта ОСОБА_1 не було утримано (в тому числі і частково) зазначеної суми переплаченого грошового забезпечення, оскільки рапорт був поданий 20.05.2023, а переведення 22.05.2023.
Отже, посилання відповідача на рапорт позивача від 20.05.2023 не заслуговують на увагу, оскільки він не був реалізований.
Відтак, позов підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Сторонами судові витрати не понесені, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача Плахтій Олени Володимирівни - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 200/1936/25 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , щодо невиплати колишньому молодшому сержанту 1 аеромобільно десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , додаткової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн (сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень 30 коп.).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , виплатити колишньому молодшому сержанту 1 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 3 аеромобільно-десантної роти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , додаткову винагороду за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 13.08.2022 по 05.09.2022 після отриманого 10.04.2022 під час виконання в районі бойових дій бойового завдання в населеному пункті Рубіжне Луганської області у розмірі 41968,30 грн (сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень 30 коп.).
Повне судове рішення - 15 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук