15 жовтня 2025 року справа №200/12466/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 200/12466/21 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року у цій справі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області (ідентифікаційний код 25946273, 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 69) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Ухвалою апеляційного суду від 22.12.2021 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року в справі № 200/12466/21 - повернуто апелянту.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області надати суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21 протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали суду.
На виконання цієї ухвали суду, управлінням соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області подано звіт в якому зазначено, що з середини лютого 2025 року ОСОБА_1 перебуває п'ятим у черзі в Управлінні на виконання рішення суду по справі № 200/12466/21. З травня 2025 року - четвертий. Кошти на виконання рішення суду по справі №200/12466/21 замовлено, однак провести виплату за рішенням суду є неможливим, оскільки з 01 січня по 25 липня 2025 року на рахунок для виконання судових рішень надійшло 3994 грн; невиконання рішення суду пов'язано з відсутністю коштів, які виділяються на ці цілі.
До заяви додані витяги з інформацією щодо потреб в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача з бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» станом на 01.07.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 року прийнято звіт Управління соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21; судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21 - припинено.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 13.08.2025 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилався на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, зобов'язати суд відновити контроль за виконанням рішення суду в цій справі та встановити нові терміни судового контролю за його виконанням.
Апелянт вважає, що відповідач не виконав постанову суду, оскільки позивачу не сплачено заборгованість із соціальних виплат.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду, з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 2, 3 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2цього Кодексу.
За частинами 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання рішення суду в цій справі Управлінням соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області сформовано інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень за грошовими зобов'язаннями, які виникли на підставі рішень на користь стягувача з бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду». Відсутність бюджетних коштів є причиною не виплати позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
Суд враховує, що позовні вимоги позивача задоволені шляхом стягнення з управління суми недоотриманих коштів.
За ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі -Порядок № 845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За п. 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;
виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження.
За п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Отже, виконання рішення суду у справі № 200/12466/21 врегульовано нормами Закону № 4901-VI та Порядку № 845, якими покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відбуватиметься шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача, а отже у спосіб та порядок, що перебувають поза межами контролю відповідача-суб'єкта владних повноважень та від його дій або бездіяльності не залежать.
При цьому, враховуючи, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не є органами примусового виконання рішень, контроль за виконанням рішення суду, яке покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у такому випадку не регулюється приписами ст. ст. 287, 382 КАС України.
Отже, суд вважає за можливе прийняти звіт про виконання судового рішення без установлення нового строку для подання звіту і припинити раніше установлений судовий контроль, оскільки визначений спосіб захисту прав позивача (стягнення коштів з державного органу) за приписами Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зумовлює обтяження обов'язком подальшого примусового виконання судового рішення не відповідача у справі, а відповідного суб'єкта владних повноважень системи Державної казначейської служби України.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про прийняття звіту про виконання рішення в цій адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 200/12466/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 15 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв