Іменем України
Справа № 285/5592/25
провадження № 1-кс/0285/1318/25
13 жовтня 2025 року м. Звягель
Слідча суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника скаржника: ОСОБА_3 , (режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АБЛЕКС", в інтересах якого діє представник ОСОБА_3
на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, -
Представник скаржника ОСОБА_3 через систему "Електронний суд" 08.10.2025 звернулась до суду зі скаргою, в якій просила: визнати бездіяльність працівників Звягельського РВП щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 26.09.2025 незаконною; зобов'язати уповноважену особу Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області внести відомості, викладені в заяві від 26.09.2025, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України та розпочати досудове розслідування; Зобов'язати уповноважену особу Звягельського РВП ГУН в Житомирській області надати витяг з ЄРДР щодо внесених відомостей.
Свої вимоги мотивувала тим, що 26.09.2025 до Звягельського РВП, через електронну пошту, була подана заява про вчинення кримінального правопорушення, а саме про невиконання судового рішення, передбаченого ст. 382 КК України. Проте, жодних дій, спрямованих на внесення наданих відомостей до ЄРДР та здійснення досудового слідства не вчинялося. Станом на день подання скарги заявнику чи його представнику не було надано жодної інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР за відповідною заявою.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 скаргу підтримала з підстав, зазначених у ній, просила її задовольнити.
Представник Звягельського РВП в судове засідання не прибув, однак це не є перешкодою для розгляду скарги відповідно до положень ч.3 ст. 306 КПК України.
Вислухавши думку учасника справи, дослідивши матеріали скарги з додатками, слідчий суддя зазначає про наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування, як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Зі ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають можливість оскарження на досудовому провадженні бездіяльності слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно ч. 5 п. 4 ст.214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. До ЄРДР також вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п. 2.2 розділу ІІ положення).
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Отже, предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінально-караного діяння.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчим суддею встановлено, що 26.09.2025 директор ТОВ "Юридична компанія АБЛЕКС" ОСОБА_4 на офіційну електронну пошту Звягельського РВП подав заяву про вчинення кримінального правопорушення за умисне невиконання судового наказу Господарського суду Житомирської області про стягнення із ОСОБА_5 60459,48 грн боргу та 242,24 грн судового збору. В заяві заявник вказав про те, що судовий наказ набрав законної сили 01.07.2025 та 24.07.2025 відкрито виконавче провадження №78681333. Станом на 26.09.2025 ОСОБА_5 судовий наказ не виконує та не сплачує зазначену заборгованість, що є порушенням вимог ст. 382 КК України.
Як зазначено слідчим суддею вище, до реєстрації в ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості саме про кримінальне правопорушення.
Відмінністю заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення. Якщо таких даних немає, то такі відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Так, згідно до ст. 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
З об'єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися: 1) невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; 2) перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили (ч. 1 ст. 382); 3) вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб невиконанням службовою особою рішення Європейського суду з прав людини (ч. 3 ст. 382).
Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
На переконання слідчого судді, у заяві директора ТОВ “Юридична компанія АБЛЕКС» зазначені факти за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України, оскільки ця заява не містить об'єктивних відомостей, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення, зокрема, що мало місце саме умисне невиконання судового рішення, в тому й числі особою, якій було відомо про існування цього судового рішення і яка, маючи реальну можливість виконати це рішення, саме умисно його не виконує.
Матеріали скарги не містять належних і допустимих доказів, що судовий наказ Господарського суду Житомирської області від 05.06.2025 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2025 вручено або іншим чином доведена до відома боржника ОСОБА_5 . Відсутні докази, що боржник ОСОБА_5 свідомо та умисно ухиляється від його виконання, що є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Отже слідчий суддя вважає, що такі обставини не дають підстав стверджувати про наявність у діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
Вказані висновки суду абсолютно точно узгоджуються з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, відповідно до якої підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Отже, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Вирішальним чинником для внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням є саме наявність у цьому повідомленні обставин, які свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документа. Ініціювати процедуру кримінального переслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, а також є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Розглядаючи скаргу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), №15007/02, пп.74-75, рішення від 7 грудня 2006), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Одним із таких обмежень є неможливість ініціювання кримінального провадження шляхом внесення відомостей до ЄРДР без належних на те підстав.
У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Павлюлінець проти України" (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 р., заява N 37437/97).
За положеннями ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На переконання слідчого судді, заява директора ТОВ “Юридична компанія АБЛЕКС» від 26.09.2025 року за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення в розумінні вимог статті 214 КПК України.
Доводи заявника ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, та не містять конкретних фактичних даних.
За наведених обставин, не знаходжу підстав для висновку, що мала місце бездіяльність посадової особи органу поліції, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 303, 307, 372 КПК України, -? ?
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АБЛЕКС", в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 15 жовтня 2025 року о 15 год. 30 хв.
Слідча суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1