Справа № 278/3754/25
Провадження № 2/282/488/25
15 жовтня 2025 року селище Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Любар у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», інтереси якого представляє адвокат Руденко Костянтин Васильович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 39310,17 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.02.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (procent.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «ФК «Процент», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір №7128. Відповідачка отримала кредит у розмірі 4250 гривень строком на 365 днів (до 11.02.2025), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
ТОВ «ФК «Процент» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідачка порушила взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 19.03.2025 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 39310,17 грн., з яких: 4105,50 грн. заборгованість за кредитом; 35204,67 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Представник позивача також просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Любарського районного суду від 15.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі відповідачкою ОСОБА_1 була отримана 27.09.2025, однак у визначений судом строк вона відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, а тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.
12.02.2025 на підставі анкети-заяви на кредит №47670 від 06.02.2024 (а.с.27) між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7128, шляхом підписання електронним підписом, згідно з яким відповідачка приймає умови цього договору та підтверджує, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується їх виконувати (а.с.12-18).
Відповідно до умов вказаного кредиту (п.1.1, п. 1.2, п.1.3, п.1.4, п.1.7) ТОВ «ФК «Процент» надало відповідачці кредит у розмірі 4250 грн. строком на 365 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (912,5% річних).
Кредитні кошти були перераховані відповідачу 12.02.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» (а.с.19).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.03.2025 за вказаним кредитним договором становить 39310,17 грн., з яких 4250 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 35204,67 грн. прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом у період з 12.02.2024 по 11.02.2025, виходячи зі ставки 912,5% річних (а.с.20-25).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Кредитний договір між ТОВ ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом свідчить про те, що відповідачка ознайомилася з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та прийняла запропоновані умови.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідачка порушила взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 19.03.2025 виникла заборгованість за кредитним договором, яка, за розрахунками позивача, становить 39310,17 грн., з яких: 4105,50 грн. заборгованість за кредитом; 35204,67 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Судом встановлено, що відповідачка з умовами договору була ознайомлена, підписала електронним підписом кредитний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора 530014, однак у строк встановлений договором кредитні кошти не повернула.
Станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачкою заборгованості перед позивачем.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4105,50 грн. є обґрунтованими, заявленими у відповідності до умов договору та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 35204,67 грн. процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ, дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
За умовами договору процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,5%) користування кредитом (п.1.2 договору).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.30-31) проценти за користування кредитом нараховані відповідачу за період з 12.02.2024 по 11.02.2025, які становлять 35204,67 грн.
Разом з тим, оскільки договір №7128 був укладений сторонами 12.02.2024, в період дії згідно з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки - 2,5%, та діяв в періоди після 23.04.2024 та 20.08.2024, тому, на думку суду, правомірним буде нарахування відповідачу відсотків:
- в період з 12.02.2024 по 22.04.2024 (71 день) - 2,5% денної процентної ставки, що становитиме 7313 гривень (4105,5х2,5%х71день);
-в період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) - 1,5% денної процентної ставки, що становитиме 7320 гривень (4105,5х1,5%х120днів);
-в період з 21.08.2024 по 11.02.2025(174 дні) - 1,0% денної процентної ставки, що становитиме 7175 гривень (4105,5х1,0%х175дні).
Такими чином, правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, в межах строку дії договору у розмірі 21808 гривень (7313,00 грн + 7320,00 грн, + 7175,00 грн).
Відтак, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 35204,67 грн. є протиправною та підлягає частковому задоволенню в розмірі 21808 грн.
В іншій частині стягнення процентів суд відмовляє за безпідставністю вимог.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 25914 грн., з яких: 4105,50 грн. - заборгованість за кредитом, 21808 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн. наступними документами: копією договору №03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг; копією свідоцтва № 2412 від 23.10.2018 про право Руденка К.В. за заняття адвокатською діяльністю; копією довіреності, виданої ТОВ «ФК «Процент» адвокату Руденку К.В.; копією акту приймання-передачі наданих послуг №18 до договору про надання юридичних послуг від 28.02.2025; копією Витягу з Реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг №18 від 28.02.2025; копією платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу №1937 від 28.02.2025.
Враховуючи, що справа відноситься до категорій малозначних, є нескладною, розглядається у спрощеному провадженні, представник позивача участі у судовому засіданні не брав, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю спірних правовідносин та непропорційно великими щодо вчинених представником позивача дій по наданню правничої допомоги.
Отже, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.
Таким чином, у зв'язку із ухваленням рішення суду про задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені ним і документально підтверджені в розмірі 2422,40 грн. по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.11, 204, 207, 509, 526, 549, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 83, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 268, 273, 279, 280, 281, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №7128 від 12.02.2024 станом на 19.03.2025 у розмірі 25914 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок та понесені судові витрати в сумі 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. В. Вальчук