Справа № 296/10625/25
3/296/2442/25
"14" жовтня 2025 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Аксьонов В.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 17 вересня 2025 року о 01 год. 00 хв. перебуваючи за місем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру, стосовно своєї співмешканки свекрухи ОСОБА_2 , в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 2014 р.н., а саме, ображала ОСОБА_2 словами нецензурної лайки, погрожувала фізичною розправою,
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення в суді, вину свою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не визнала , оскільки вона вчинила правопорушення тільки відносно своєї свекрухи ОСОБА_2 , відносно дитини будь-якого психологічного насильства вона не вчиняла, дитина під час події перебувала в іншій кімнаті.
Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила покази ОСОБА_1 , зазначила, що дитина під час їхнього конфлікту дійсно перебувала в іншій кімнаті ,та відносно неї ніякого насильства не вчинялось.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відсутність підтвердження завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а лише можливість завдання такої шкоди, не містить складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП та відповідно виключає відповідальність за вказаною нормою закону.
Отже, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та достатнім доказом для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП , оскільки викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів.
Одночасно слід зауважити, що відсутність умисного мотиву на вчинення дій, зазначених у диспозиції ст.173-2 КУпАП, вказує на відсутність суб'єктивної сторони і не дає достатніх підстав для кваліфікації дій за цією нормою Закону.
Крім того, суд звертає увагу, що приписами ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, під час судового розгляду даної справи судом не встановлено, що малолітній ОСОБА_3 було завдано шкоди її психічному здоров'ю.
Приписами ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Слід зазначити, що на ОСОБА_1 складено протокол за ч.2 ст. 173-2 КУпАП за те, що вона вчинила домашнє насильство стосовно своєї свекрухи у присутності малолітньої дитини.
Так, 19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2. Вчинення домашнього насильства викладена в новій редакції.
Таким чином, частина 2 статті 173-2 КУпАП в редакції Закону України № 3733-IX від 22.05.2024 передбачає новий склад правопорушення - діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 17.09.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за якими потерпілими визнано доньку ОСОБА_1 .
Разом з тим, 17.09.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з аналогічним змістом протоколу.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Законом (№3733-IX від 22.05.2024) було внесено зміни і до ст. 269 КУпАП («Потерпілий»), відповідно до якої, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди".
Тобто, якщо ймовірне правопорушення вчинено не відносно неповнолітньої/малолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак необхідність складати окремий протокол з приводу вчинення правопорушення відносно дитини відсутня, задля уникнення подвійного притягнення особи за одне й те саме правопорушення.
Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення дій ОСОБА_1 саме стосовно малолітньої дитини, як це передбачено диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство безпосередньо щодо дитини, що підтвердила в судовому засіданні сама ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 . Тому суд приходить до висновку, що в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ч.2 ст.173-2, ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня її винесення.
Cуддя В. Є. Аксьонов