Справа № 157/1489/25
Провадження № 2-а/162/142/2025
14 жовтня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Савича А. С.,
за участю секретаря судового засідання - Гичук О. М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мойсієнка Сергія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5409664, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся 12.08.2025 до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до інспектора 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мойсієнка Сергія Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5409664.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 06.08.2025 поліцейським, інспектором 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Мойсієнком С. М. було винесено постанову серії ЕНА № 5409664 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Вважає постанову незаконною і такою, що підлягає до скасування. Відповідно до змісту постанови, 06.08.2025 о 11 год 14 хв в м. Київ на вул. Жилянській позивач, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, р.н.з НОМЕР_1 , здійснив рух на заборонений сигнал світлофора з другої смуги при додатку зеленої стрілки з вертикальним розташуванням на перехресті вулиць Старовокзальна та Жилянська, чим порушив п. 16.1 ПДР - правил проїзду регульованого перехрестя. Разом з тим вказує, що своєї вини у вчиненні даного правопорушення не визнає. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, де розташоване Управління поліції в м. Київ. Проте, поліцейський Мойсієнко С. М. положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а тому суттєво порушив права позивача. Також зазначає, що відповідач позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, на прохання позивача не надав доказів вчинення правопорушення, проігнорував інші клопотання, а також порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, встановлену статтями 278 та 279 КУпАП.
З урахуванням наведеного, позивач просить скасувати оскаржувану постанову ЕНА № 5409664 від 06.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Б. С. від 26.08.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Любешівського районного суду Волинської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 визначено суддю Савича А. С. для розгляду справи.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 18.09.2025 відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.27).
Ухвалою суду від 29.09.2025 постановлено залучити до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, розгляд справи відкладено до 14 год 30 хв 14.10.2025, про що повідомлено учасників справи.
Учасники справи у відкладене судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 33, 34). Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Позивач 06.10.2025 подав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 36).
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Щур І. В. подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Зазначила, що інспектор поліції діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ч.1 ст. 276 КУпАП розглянуто за місцем його вчинення у присутності позивача. Останньому роз'яснено вимоги ст. 268 КУпАП та надано можливість реалізувати його права. Щодо доводів позивача в позовній заяві, що Інспектором не дотримано положень ст. 278, 279 КУпАП, то такі на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення, оскільки на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч.4 ст. 258 КУпАП, відповідно до якої, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення (а.с. 41-44).
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.
Судом встановлено, що 06.08.2025 стосовно позивача поліцейським, інспектором 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження департаменту патрульної поліції, старшим лейтенантом поліції Мойсієнком Сергієм Миколайовичем було винесено постанову серії ЕНА № 5409664 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
З цієї постанови вбачається, що 06.08.2025 о 11 год 14 хв у м. Київ на вул. Жилянській позивач, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, р.н.з НОМЕР_1 , здійснив рух на заборонний сигнал світлофора з другої смуги при додатку зеленої стрілки з вертикальним розташуванням на перехресті вулиць Старовокзальна та Жилянська, чим порушив п. 16.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.9).
Позивач ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення від 08.08.2025, у яких, зокрема зазначив, що 06.08.2025 перебував в м. Києві в особистих справах. Рухаючись по вул. Старовокзальній в м. Києві, йому необхідно було повернути на вул. Жилянську. Рух на даному перехресті регулюється світлофором. Перебуваючи на вказаному перехресті він рухався з загальним потоком транспортних засобів і поворот здійснював на дозволений сигнал світлофора. При виїзді на вул. Жилянську він побачив перед собою перешкоду у вигляді ями, яку почав об'їжджати, скерувавши автомобіль трохи правіше, таким чином довелося їхати на другу смугу руху. При цьому аварійної ситуації чи перешкоди руху нікому створено не було. Поворот здійснював з крайньої лівої смуги на дозволений сигнал світлофора. Відразу після закінчення повороту, він був зупинений працівником поліції, який не відрекомендувався, повідомив про порушення ПДР. Після чого складено оскаржувану постанову. Надати докази вчинення правопорушення для ознайомлення поліцейський відмовився. Своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення позивач не визнає (а.с. 8).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Згідно з ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.23, п.1 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо (зокрема, передбачені статтею 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
За положеннями статей 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Частина друга статті 122 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема особу правопорушника та наявність його вини у вчиненні такого правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У постанові від 14.03.2018 по справі №760/2846/17 Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Натомість відповідач (Департамент патрульної поліції) не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення. Зокрема, даний відповідач хоч і подав відзив на позовну заяву, однак жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, до відзиву не долучив, не спростувавши доводи позивача про його непричетність до вчинення інкримінованого йому правопорушення.
Сама лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є лише рішенням суб'єкта владних повноважень.
Зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати її як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до правової позиції, наведеної Верховним Судом у постановах від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17, від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а та інших, що вказує на сталість цієї позиції, відповідачем у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Таким чином, інспектор Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Мойсієнко С. М. є неналежним відповідачем у даній справі.
Подання ж позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такого позову, про що неодноразово висловлювався Верховий Суд у своїх постановах.
Належним відповідачем є саме Департамент патрульної поліції, який доказів у відзиві на спростування тверджень позивача про непричетність до вчинення ним адміністративного правопорушення у позові не надав.
За таких обставин, суд не може вважати доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що Департаментом патрульної поліції, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково, скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі на підставі п.3 ч.3 ст.286 КУпАП.
Керуючись статями 2, 48, 77, 241-246, 255 КАС України, статями 33, 122, 245, 251, 268, 284, 288, 293 КУпАП,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Мойсієнка Сергія Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5409664 - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5409664 - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 5409664 від 06.08.2025 інспектора 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Мойсієнка Сергія Миколайовича, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Дата складання повного судового рішення 14.10.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Інспектор 3-го взводу 2-ї роти батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Мойсієнко Сергій Миколайович, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 9.
Відповідач 2: Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич