Справа № 161/17453/25
Провадження № 2/161/5684/25
14 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
26.08.2025 ТзОВ «ФК Дебт Коллекшн» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.01.2020 ТзОВ «Гоуфінгоу» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №2826207008/213440, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 2 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.
Право вимоги за цим договором перейшло спочатку до ТзОВ «Сіті Фінанс Груп», а потім до - ТзОВ «ФК Дебт Коллекшн» (на підставі договорів факторингу).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, кредиту не повернула, проценти за користування ним не сплатила, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 6 810 грн., з них: 2 000 грн. - тіло кредиту, 4 810 грн. - проценти за користування кредитом.
Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, подала заяву, в якій позовні вимоги визнала.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
19.01.2020 ТзОВ «Гоуфінгоу» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання фінансового кредиту №2826207008/2134440, за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 2 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 18-21).
Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:
- сума кредиту - 2 000 грн. (п. 1.1);
- строк кредитування - 30 днів, тобто до 17.02.2020 (п. 1.2);
- процентна ставка - 1,85 % в день (п. 1.3);
- кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником (п. 1.5);
- повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1).
31.05.2021 ТзОВ «Гоуфінгоу» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (фактор) уклали договір факторингу №1-31/05/21 (а.с. 22-25), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №2826207008/213440 від 19.01.2020 (витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021, а.с. 12, платіжні інструкції №1 від 04.06.2021 та №2 від 09.06.2021, а.с. 32).
03.06.2021 ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (клієнт) та ТзОВ «ФК Дебт Коллекшн» (фактор) уклали договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021 (а.с. 14-15), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №2826207008/213440 від 19.01.2020 (витяг з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021, а.с. 11).
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 6 810 грн., з них: 2 000 грн. - тіло кредиту, 4 810 грн. - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-7, виписка з особового рахунку за кредитним договором, а.с. 10).
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ТзОВ «Гоуфінгоу» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді кредитний договір №2826207008/213440 від 19.01.2020, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.
На підставі цього кредитного договору відповідач отримала кредит в сумі 2 000 грн., взяла на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконала їх.
В подальшому право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Гоуфінгоу» до ТзОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», а потім - до ТзОВ «ФК Дебт Коллекшн». А тому, позивач вправі вимагати від відповідача повернення тіла кредиту в розмірі 2 000 грн. та сплати процентів за користування кредитом.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з таких міркувань.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.2 кредитного договору). Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.
Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 999,60 грн. (2 000 грн. (тіло кредиту) х 0,01 % (акційна процентна ставка згідно п. 1.4 кредитного договору) х 3 дні (акційний строк кредитування) + (2 000 грн. (тіло кредиту) х 1,85 % (процентна ставка згідно п. 1.3 кредитного договору) х 27 днів (інша частина строку кредитування). Така сума процентів узгоджується з графіком розрахунків (додаток №1 до кредитного договору, а.с. 21).
Суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 2 000 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 999,60 грн. слід задовольнити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору (позовні вимоги задоволені на 44,05 %) та обставину визнання відповідачем задоволених позовних вимог, керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 533,53 грн. Крім того, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (виходячи із розміру задоволених позовних вимог), 533,53 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до стягнення 10 500 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги №11/07/2025 від 11.07.2025, акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025, платіжну інструкцію №9541 від 15.09.2025, рахунок від 15.09.2025, довіреність (а.с. 16-17, 48-56). Такі витрати складаються з сум: зустріч та консультація - 2 000 грн. (1 година), складення та подання до суду позовної заяви - 5 000 грн. (2,5 години), інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів - 3 000 грн. (1,5 години), канцелярські витрати - 500 грн.
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 1 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №2826207008/213440 від 19.01.2020 в розмірі 2 999,60 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, 60 копійок), з них: 2 000 грн. - тіло кредиту, 999,60 грн. - проценти за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» судовий збір в розмірі 533,53 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» з державного бюджету судовий збір в розмірі 533,53 грн. (п'ятсот тридцять три гривні, 53 копійки), сплачений при поданні позову згідно платіжної інструкції №8768 від 07.08.2025 в загальному розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008; код в ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного рішення суду - 14.10.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін