Справа № 161/14559/25
Провадження № 2/161/4973/25
14 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 липня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8825241, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6850 грн. строком на 360 днів ( з 21 лютого 2025 року по 15 лютого 2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0, 95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1181,63 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 342, 50 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8825241 від 21 лютого 2025 року виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6850 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. Заборгованість відповідача за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 ро становить 27653, 46 грн., з них: 6850 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5921, 83 грн. - сума заборгованості за процентами; 1181,63 грн. - сума заборгованості за комісією; 13700 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у загальному розмірі 27653, 46 грн., а також понесені судові витрати по справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (п. 2 прохальної частини позову).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії (Надійний) №8825241, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6850 грн. строком на 360 днів ( з 21 лютого 2025 року по 15 лютого 2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0, 95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.
Комісія за надання кредиту складає 17.25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1181,63 грн.
У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 342, 50 грн. за кожен день понадстрокового користування.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 516206
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8825241 від 21 лютого 2025 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6850 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 5c9ed61a-1e3b-4321-82e3-1ef8e99a70be від 21 лютого 2025 року.
26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 26/06/25, відповідно до умов якого до останнього перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за договором становить становить 27653, 46 грн., з них: 6850 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5921, 83 грн. - сума заборгованості за процентами; 1181,63 грн. - сума заборгованості за комісією; 13700 грн. - сума заборгованості за неустойкою.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали в електронному виглядікредитний договір №8825241 від 21 лютого 2025 року.
На підставі цього договору відповідач отримав грошові кошти, однак їх, як і відсотки за користування сумою кредиту, не повернув, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.
В подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача ТзОВ «Фінпром Маркет».
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 року становить 13953, 46 грн., з них: 6850 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5921, 83 грн. - сума заборгованості за процентами; 1181,63 грн. - сума заборгованості за комісією. Відсотки за користування кредитом були нараховані позивачем в межах строку дії договору.
Суд перевірив цей розрахунок та погоджується з ним. Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.
Оскільки, відповідач своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов'язання перед позивачем, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 року в загальному розмірі 13953, 46 грн.
Щодо стягнення неустойки.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов?язання за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 року в розмірі 13700 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 року у розмірі 13953, 46 грн., з них: 6850 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5921, 83 грн. - сума заборгованості за процентами; 1181,63 грн. - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 3500 грн.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01 листопада 2024 року; копію акта приймання передачі справ на надання правничої допомоги; копію акта приймання-передачі наданої правничої допомоги; копію з витягу з акту №16-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11 липня 2025 року; копію платіжної інструкції від 11 липня 2025 року.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3500 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи щодо трьох договорів та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1222, 30 грн. (13953, 46 х 2422,40 / 27653, 46).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.11, 526, 610, 626, 627, 639, 1054 ЦК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»заборгованість за кредитним договором №8825241 від 21 лютого 2025 року у розмірі 13953 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 46 коп.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 30 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій