15 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/11384/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
10.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду (зареєстрований у суді 14.10.2025), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати висновок комісії з питань виплат одноразової грошової допомоги ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 за №03.7/26790/25-Вн, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомога відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168;
зобов'язати комісію з питань виплат одноразової грошової допомоги ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути її заяву із документами про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) чоловіка ОСОБА_5 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
За змістом пункту 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами статті 160 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Так, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як видно з позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_5 по 31.08.2024 перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді снайпера третьої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).
Згідно висновку акту службового розслідування, затвердженого 18.11.2024 головою Державної прикордонної служби, ОСОБА_5 загинув під час захисту Батьківщини.
На підставі висновку Комісії №03.7/5600/25-Вн від 20.02.2025, за результатами розгляду заяв матері та дітей було призначено одноразова грошова допомога (ОГД) в розмірі 15000000,00 грн в рівних частинах та в порядку поетапності вже здійснено виплату 1/5 частини ОГД, а решта суми ОГД (4/5 від призначеної суми) виплачується рівними частинами щомісячно відповідно до графіку виплати ОГД згідно наказу від 22.03.2025 № 419-ОС.
Суд звертає увагу на те, що виплата ОГД відбулася на підставі адміністративного акту, а саме наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 22.03.2025 № 419-ОС, доказів скасування якого матеріали справи не містять.
Отже, з наведеного слідує, що ОГД вже розподілена та у володінні держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не знаходиться, а тому питання перерозподілу вже розподілених та виплачуваних коштів між отримувачами слід вирішувати між його набувачами, так як у такому випадку здійснюється їх перерозподіл за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, враховуючи вищезазначене, на думку суду, даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача.
У той час, до юрисдикції адміністративного суду не належить вирішення спорів щодо перерозподілу фізичними особами грошових коштів, що набуті у власність, у зв'язку із чим суд зазначає про помилковість обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до положень КАС України до адміністративної юрисдикції не відноситься розгляд спірних правовідносин з приводу перерозподілу виплачених коштів фізичним особам, в даному випадку членам загиблого військовослужбовця, а віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції.
Таким чином, суд, враховуючи суть спірних відносин та їх суб'єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративного суду та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства, що виключає розгляд цієї справи у порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «...» поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014, постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 та ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 27.01.2015 у справі № К/800/68333/14, постанові Верховного Суду України від 28.04.2015.
Таким чином, даний спір носить приватно-правовий характер, оскільки позивач метою звернення до суду ставить отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства, а відтак за суб'єктним складом та предметом спору такий спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Крім того, судом встановлено, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа №620/9025/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому вона просила суд:
визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомога відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, оформленої листом від 23.07.2025 №03.7/К-9986/12099;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) чоловіка ОСОБА_5 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 620/9025/25.
Суд зауважує, що при заміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, тотожність предмета позову зберігається, оскільки перефразування позовних вимог не свідчить про зміну предмета оскарження.
Тому, в обох випадках звернення до суду з позовами у справах № 620/9025/25 та № 620/11384/25 убачається тотожній характер спірних правовідносин, суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) не змінювався; об'єкт і предмет правового регулювання ідентичні, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин на час виникнення спірних правовідносин та умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) однакові (тотожність сторін, предмета і підстав у справах).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА