15 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/3907/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Калюжної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відстрочення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №620/3907/25, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернулось до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №620/3907/25, а саме відстрочити виконання судового рішення по справі № 620/3907/25 на два місяці.
Ухвалою суду від 22.09.2025 призначено до розгляду заяву Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відстрочення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №620/3907/25, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, на 15 год 00 хв. 15 жовтня 2025 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла заява про розгляд заяви без його участі.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду від 03.07.2025 у справі №620/3907/25, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 2 статті 370 КАС України)
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. також пункт З мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справі №140/279/21.
Частиною 1 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 КАС України)
Відповідно до частини 4 статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з частиною 5 статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи.
Наведена норма статті 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вказані обставини повинні мати, як правило, об'єктивний характер, але обов'язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлених його виконання.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 810/4643/18 зазначив, що питання щодо відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Із системного аналізу наведених положень слідує, що відстрочення, розстрочення виконання рішення суду здійснюється у виняткових випадках і є правом, а не обов'язком суду, а відповідне рішення приймається судом на основі закону та власних переконань.
Необхідною умовою для надання відстрочення виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.
У свою чергу, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути лише конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
При цьому, необхідно вказати, що реальне виконання судового рішення віднесено законодавцем до одного з основних завдань адміністративного судочинства, і саме на цій підставі відстрочення або розстрочення виконання судового рішення поставлено у залежність від обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
З аналізу наведених норм КАС України слідує, що законом не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Поряд з цим, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Аналогічна правова позиція викладена у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.06.2021 у справі № 9901/598/19.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №620/3907/25 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) 00 грн (сума без виключення сум відрахування на податки); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Заявник у поданій заяві зазначає, що листом від 08 серпня 2025 року № 27839-2025 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області звернулося до Національної поліції України (розпорядник бюджетних асигнувань) з потребою щодо додаткового фінансування за КЕКВ 2800 у сумі 156042,49 грн для виконання судових рішень, де серед зазначених в потребі судових рішень є рішення по справі № 620/3907/25. Після виділення Національною поліцією України (розпорядник бюджетних асигнувань) коштів за КЕКВ 2800 у сумі 156042,49 грн, Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області негайно будуть перераховані кошти на рахунок ОСОБА_1 в сумі 15605 грн 60 коп.
Слід зазначити, що наведені заявником підстави для відстрочення виконання судового рішення (питання виділення коштів) не звільняють відповідача від виконання ним рішення суду.
Посилання відповідача виключно на відсутність коштів на рахунках за КЕКВ 2800 не утворює сукупності об'єктивних та непереборних обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Тимчасова відсутність залишку за певним кодом економічної класифікації видатків відображає лише поточний стан фінансування і не знімає обов'язку організувати реальне виконання судового рішення у межах повноважень і процедур бюджетного законодавства, у тому числі шляхом завчасного планування, ініціювання перерозподілу, визначення черговості платежів, часткових виплат тощо, якщо це не заборонено законом.
Матеріали не містять доказів того, що відповідач ужив усіх можливих та необхідних заходів для належної організації виконання рішення без відстрочки, не визначено конкретного та реалістичного плану виконання після спливу запитуваного строку, не наведено причин, чому виконання неможливе саме зараз за відсутності надзвичайних подій у розумінні частини четвертої статті 378 КАС України.
Подальше відтермінування у наведених умовах призводить до фактичного нівелювання визначеного судом захисту, поглиблює порушення прав позивача та суперечить принципам обов'язковості та ефективності виконання судових рішень, гарантованим статтею 129-1 Конституції України та статтею 370 КАС України.
Таким чином, враховуючи не підтвердження заявником належними та достатніми доказами наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі.
Керуючись статтями 241-243, 248, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відстрочення виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №620/3907/25 - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала щодо відстрочення і розстрочення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293,295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Падій