Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 жовтня 2025 року справа № 520/21325/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (вул. Василя Стуса, буд. 2,с-ще Шевченкове,Харківська обл., Куп'янський р-н,63601, код ЄДРПОУ45098470) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 455 від 28.07.2025 року «Про відмову в наданні пільг зі сплати земельного податку за земельні ділянки ОСОБА_1 за 2023 та 2024 роки», прийняте Шевченківською селищною військовою адміністрацією Куп'янського району Харківської області;
- зобов'язати Шевченківську селищну військову адміністрацію Куп'янського району Харківської області прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 , податкових пільг зі сплати земельного податку на 2023 рік за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та на 2024 рік за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 по земельним ділянкам, які знаходяться на території Шевченківської територіальної громади Куп'янського району Харківської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1913 га, кадастровий номер 6325782000:01:000:0031 та площею 4,4763 га кадастровий номер 6325782000:01:000:0067.
В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач володіє на праві власності земельними ділянками загальною площею 9,6676 га, які знаходяться на території Шевченківської територіальної громади Куп'янського району Харківської області (село Березівка). З метою отримання податкової пільги зі сплати земельного податку за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 31.12.2025, позивач в червні 2025 року звернувся до відповідача з відповідною заявою про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, яка відповідачем була задоволена частково, а саме : відповідач розпорядженням № 449 та розпорядженням №455 визнав вказані земельні ділянки потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, однак передбачену Законом пільгу надав лише за період 2025 року та відмовив за період 2023 та 2024 років.
Позивач з наведеним не згоден та вважає свої права порушеними, в зв'язку з чим звернувся до суду в цій справі.
Ухвалою суду від 15.08.2025р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому пояснив, що при вирішенні питання з надання пільг, що є предметом спору цієї справи має ураховуватись використання (невикористання) земельних за цільовим призначенням. Визначити факт обробітку земельних ділянок в 2023, 2024 роках неможливо, тому що заявник (позивач) не звертався в зазначені роки з заявами та не надав підтвердження звернень в 2023 та 2024 роках до органів ДСНС, поліції щодо фіксації вибухів (вибухонебезпечних предметів), спричинених воєнними діями.
Відповідач вказував, що обстеження земельних ділянок було проведено в 2025 році після отримання заяви. Встановити факт обробітку даних земельних ділянок в 2023 та 2024 році не є можливим. Позивач в 2023 та 2024 роках міг здійснювати господарську діяльність на земельних ділянках, що зазначені в заяві та отримувати прибуток. Оскільки звернень від позивача в 2023 та 2024 році щодо визнання земельних ділянок потенційно забрудненими та надання пільг зі сплати земельного податку з 2023-2024 роки не було, то йому було відмовлено в наданні пільг в зазначений період.
Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого підтвердив раніше викладену позицію та просив позовні вимоги задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами процесу пояснення, суд встановив наступні обставини.
Позивач є власником земельних ділянок загальною площею 9,6676 га, які знаходяться на території Шевченківської територіальної громади Куп'янського району Харківської області (село Березівка) з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1913 га, кадастровий номер 6325782000:01:000:0031 та площею 4,4763 га кадастровий номер 6325782000:01:000:0067.
З початку повномасштабного вторгнення з 26 лютого 2022 року до 08 вересня 2022 року с. Березівка Шевченківської територіальної громади перебувало у повній тимчасовій окупації. Після деокупації, з 08 вересня 2022 року дотепер, с. Березівка Шевченківської територіальної громади входить до переліку територій можливих бойових дій, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Російська Федерація, РФ), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану повноваження Шевченківської селищної ради здійснюються Шевченківською селищною військовою адміністрацією Куп'янського району Харківської області, утворену Указом Президента України № 875/2022 від 23.12.2022 р.
На підставі Постанови Верховної Ради України № 2897-ІХ від 06.02.2023 р. повноваження відповідної селищної ради, виконавчого комітету та селищного голови здійснює начальник Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, відповідно до повноважень, передбачених ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Розпорядженням Президента України від 23.12.2022 р. № 334/2022- рп начальником Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області призначено ОСОБА_2 .
Позивач з метою отримання податкової пільги зі сплати земельного податку за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 31.12.2025, 26.06.2025 р. звернувся до відповідача заявою про потенційне забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами №26-06/2025-3.
За результатом розгляду зазначеної заяви відповідачем було прийнято розпорядження від 25.07.2025 р. №449 «Про надання пільги зі сплати земельного податку за земельні ділянки ОСОБА_1 за 2025 рік» та розпорядження від 25.07.2025р. №445 «Про відмову в наданні пільг зі сплати земельного податку за земельні ділянки ОСОБА_3 за 2023 та 2024 роки».
Зокрема, розпорядженням, яке розміщено на офіційному сайті Шевченківської СВА https://shevselrada.gov.ua/docs/2075317/, №449 від 25.07.2025 року позивачу надано пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100 % за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року за земельні ділянки , що перебувають в його власності у зв'язку з визнанням таких земельних ділянок потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
При цьому, оскаржуваним в цій справі розпорядженням, яке розміщено на офіційному сайті Шевченківської СВА https://shevselrada.gov.ua/docs/2077341/ № 455 від 28.07.2025 р. відмовлено в наданні пільг зі сплати земельного податку за земельні ділянки, що перебувають в його власності за 2023 та 2024 роки, у зв'язку з визнанням земельних ділянок потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
Зазначені обставини сторонами визнаються.
Підстави ухвалення оскаржуваного рішення наведено судом вище.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України.
Відповідно до пункту 30.5 статті 30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 292-1.1 статті 292-1 ПК України об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Площі земельних ділянок, що перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об'єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи на період консервації або на період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, або на період, коли земельні ділянки були визнані потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
Період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником податку заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.
Підставою для ненарахування єдиного податку щодо земельних ділянок, які непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, є інформація, зазначена у підпункті 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 цього Кодексу.
Період, коли земельні ділянки визнаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, або дата визнання земельної ділянки придатною для використання.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.
Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.
Відповідно до підпункту 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.
Таким чином, аналізуючи сукупно наведені правові акти, слід дійти висновку, що положення ПК України не узалежнюють можливість отримання пільг та винесення рішення про їх надання від підтвердження або непідтвердження ведення господарської діяльності, внаслідок чого доводи відповідача, якими він обгрунтовував законність оскаржуваного розпорядження не можна визнати належними.
Зазначене спричиняє висновок про протиправність оскаржуваного розпорядження, внаслідок чого позовні вимоги про його скасування є обгрунтованими.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області прийняти рішення про встановлення пільги, суд виходить з відсутності дискреційних повноважень Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області з цього питання.
При цьому суд керується правовим висновком, який сформовано Верховним Судом у справі № 520/9626/24 у постанові від 07.05.2025р.
Зокрема, слід врахувати, що визначення поняття «податкова пільга» вказане в пункті 30.1 статті 30 ПК України: «Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті».
Керуючись пунктом 30.2 названої статті підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Аналіз наведених норм права свідчить, що податкова пільга за своєю природою не може бути індивідуальною. Податкова пільга стосується виключно окремих характеристик, пов'язаних з виникненням, зміною чи припиненням податкового обов'язку.
Вказане підтверджується й першим абзацом підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України, в якому встановлено заборону на встановлення індивідуальних пільг з місцевих податків та зборів.
Однак, Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX це положення доповнено новими абзацами, згідно яких, зокрема, дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.
Відповідно «індивідуальна податкова пільга» не передбачена податковим законодавством у тлумаченні пункту 30.2 статті 30 ПК України.
Власне «пільга» з єдиного податку встановлена в пункті 292-1.1 статті 292-1 ПК України, за якою площі земельних ділянок, що перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об'єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи на період консервації або на період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами, або на період, коли земельні ділянки були визнані потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
Вона безпосередньо стосується конкретної характеристики об'єкта оподаткування, що впливає на податковий обов'язок.
Враховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд висновку, що військова адміністрація обмежена рамками імперативних приписів законодавства, які надають їй два можливих варіанти рішення: задовольнити заяву за наявності законних підстав чи надати обґрунтовану відмову. Дискреція в цьому питанні відсутня, оскільки адміністративний орган не має права самостійно ухвалювати рішення діяти чи не діяти або визначити спосіб дій.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Верховний Суд наголосив, що дискреція органу державної влади чи місцевого самоврядування можлива лише в тому випадку, коли альтернативне рішення є законним і правомірним. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином акт віднесення земельної ділянки до певної категорії не є встановленням пільги, що не охоплюється пунктом 28 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Жодних елементів податку такі дії військової адміністрації не встановлюють і їх окремі характеристики не визначають.
Така «пільга» не стосується ні групи платників податків, ні характеристик об'єкта оподаткування. Окрім цього, встановлення такої «пільги» не є нормативним актом, оскільки не містить правила поведінки (норми права), а є актом індивідуальної дії.
У зв'язку з чим, в порядку судового розгляду може бути переглянуте питання законності та правомірності (не)віднесення земельної ділянки до таких, що вважаються потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами.
При цьому, ухвалення рішення у справі обумовлене вимогами ефективності судового захисту. Рішення, яке зобов'язує «повторно розглянути заяву», не захищає права і свободи, не привносить правової визначеності. Військова адміністрація може прийняти аналогічне рішення, яке стане предметом нового судового оскарження.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Вказані висновки відповідають висновкам Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного відповідачем не доведено належних та допустимих доказів законності оскаржуваного рішення (розпорядження), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 455 від 28.07.2025 року «Про відмову в наданні пільг зі сплати земельного податку за земельні ділянки ОСОБА_1 за 2023 та 2024 роки», прийняте Шевченківською селищною військовою адміністрацією Куп'янського району Харківської області;
- зобов'язати Шевченківську селищну військову адміністрацію Куп'янського району Харківської області прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 податкових пільг зі сплати земельного податку на 2023 рік за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та на 2024 рік за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 по земельним ділянкам, які знаходяться на території Шевченківської територіальної громади Куп'янського району Харківської області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1913 га, кадастровий номер 6325782000:01:000:0031 та площею 4,4763 га кадастровий номер 6325782000:01:000:0067.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 45098470) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 коп.)
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров