Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 жовтня 2025 р. № 520/15863/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, що оформлене протоколом № 3 засідання від 28 січня 2025 року, в частині відмови у встановленні громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, та видачі відповідного посвідчення і зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути дане питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від від 28 лютого 2025 року № 8/в, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), і зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути дане питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був мобілізований до лав Збройних Сил України і відповідно до наказу №87 від 20.06.2022 був зарахований старшим стрільцем 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Позивачі отримали сповіщення № 13 від 14.07.2022 про загибель ОСОБА_3 , де було зокрема зазначено, що він загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 від множинних кульових ушкоджень та їм видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 04.08.2022. За відомостями органу досудового розслідування ОСОБА_3 був вбитий військовослужбовцем ЗСУ ОСОБА_4 після того, як його незаконно викрали та силоміць вивезли за межі військової частини інші військовослужбовці. Інші відомості щодо можливих обставин та причин загибелі ОСОБА_3 відсутні. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 24.04.2024 № 1821, яка видана ОСОБА_1 про те, що його син старший солдат ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер в результаті вогнепальних кульових поранень декількох ділянок тіла, в м. Богодухів, Харківська обл. 13.07.2022 під час проходження військової служби. Позивачі подали заяви про надання їм статусу членів сім'ї загиблого та про виплату одноразової грошової допомоги. За наслідками розгляду цих заяв уповноважені комісії відповідача прийняли наступні рішення: рішення про відмову у встановлені громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення та рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Зазначено, що згідно листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.07.2024 № 02-06/1692 при проведенні судово-токсикологічної експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт у кількості 2,30%о. Таким чином, з наданих рішень вбачається, що відповідач відмовив у встановлені позивачу ОСОБА_1 певного статусу та в призначенні одноразової грошової допомоги обом Позивачам, виходячи з однієї підстави - факту перебування ОСОБА_3 на момент загибелі у стані алкогольного сп'яніння. Інші обставини відповідач не досліджував, хоча мав в наявності відповідні документи. Враховуючи викладене, позивачі вважають що рішення відповідача є необґрунтованим та незаконними, у зв'язку із чим вони звернулись до суду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необгрутнованим та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що старший солдат ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області 04.08.2022, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №12-17/117БРТ/22 від 13.07.2022, виданого КЗОЗ Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи причиною смерті старшого солдата ОСОБА_3 стали вогнепальні кульові поранення декількох ділянок тіла. При цьому, також відповідно до змісту Листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 29.07.2024 №02-06/1722 при проведенні судово-токсикологічної експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт у кількості 2,30%о. Відповідно до Витягу з Протоколу засідання штатної 12 регіональної військово-лікарської комісії №2695 від 15.08.2024 поранення старшого солдата ОСОБА_3 , яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та причина смерті, так, пов'язана з проходженням військової служби. 28 лютого 2025 року рішенням Комісії Міноборони, викладеним у Протоколі №8/в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», адже відповідно до ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивачів скористався своїм процесуальним правом та надав до суду відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві, зазначивши, що ОСОБА_3 не притягався до адміністративної відповідальності за належної процедури і не був визнаний правопорушником. Це питання навіть не ставилось уповноваженими органами.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 залучено до участі у розгляді справи №520/15968/25 як співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У період з 19.08.2025 по 12.09.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала у відпустці, з 16.09.2025 по 20.09.2025 - у відрядженні, з 22.09.2025 по 26.09.2025 у відпустці, відтак розгляд справи з урахуванням вказаних днів.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2022 № 87 старшого солдата ОСОБА_3 з 20.06.2022 прийнято на службу за посадою водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки, ВОС-790037А.
14.07.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено позивачу ОСОБА_1 сповіщення №13 про те, що старший солдат ОСОБА_3 , 1989 року народження, 07.03.2022 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув від множинних кульових ушкоджень.
Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області 04.08.2022 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Богодухів Богодухівського району Харківської області.
24 квітня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 видано довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 1822, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_3 дійсно в період з 01.07.2022 по 12.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Богодухів, Харківської області.
Крім того, відповідно до довідки № 1821 від 24.04.2024, що видана ОСОБА_1 , син, старший солдат ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та помер в результаті вогнепальних кульових поранень декількох ділянок тіла, в м. Богодухів, Харківської області 13.07.2022 під час проходження військової служби.
Відповідно до протоколy засiдання штатної вiйськово-лiкарської комісії вiд 15 серпня 2024 року № 2695 встановлено, що поранення солдата ОСОБА_3 , вогнепальні кульові поранення різних частин тіла, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - поранення та причина смерті пов'язані з проходженням військової служби.
Судом встановлено, що 10 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю сина.
Крім того, 10 травня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю сина
Згідно протоколу №3 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами Міністерства оборони України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 28.01.2025, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у встановленні громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загину (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення, оскільки: згідно пункту 2 статті 3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним та резервістом тілесного ушкодження. Оскільки відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.07.2024 № 02-06/1692 при проведенні судово-токсикологічної експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт у кількості 2,30%о.
Також, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025 № 8/в, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2022 тіло померлого ОСОБА_3 було виявлено в м. Богодухів з ознаками насильницької смерті. Згідно з листом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 27.09.2024 № 02-06/1722 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,30%о. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, що оформлене протоколом № 3 засідання від 28 січня 2025 року суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із пп. 1 п. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), зокрема визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
28 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (надалі - Постанова №379, в редакції чинній на дату прийняття спірного рішення).
Вищенаведеною Постановою №379 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
З аналізу викладених норми вбачається, що в разі зникнення загибелі військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
Згідно з п. 11 Постановою №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Судом встановлено, що підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до листа Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 22.07.2024 № 02-06/1692 при проведенні судово-токсикологічної експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_3 був виявлений етиловий спирт у кількості 2,30%о.
Із змісту протоколy засiдання штатної вiйськово-лiкарської комісії вiд 15 серпня 2024 року № 2695 встановлено, що поранення солдата ОСОБА_3 , вогнепальні кульові поранення різних частин тіла, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - поранення та причина смерті пов'язані з проходженням військової служби.
Документами, що свідчать про причини та обставини смерті, зокрема про те, що смерть не пов'язана з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин смерті військовослужбовця, а саме: витяг 12 Регіональної ВЛК від 15.08.2024; копія лікарського свідоцтва про смерть від 13.07.2022 не містять відомостей про обставини смерті військовослужбовця, зокрема про те, що смерть не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Покликання відповідача на частину 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставним, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_3 відбулася саме внаслідок вчинення ним злочину чи адміністративного правопорушення, або сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, та/або є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.
Такий підхід до вирішення причинно-наслідкового зв'язку між фактом сп'яніння та смертю військовослужбовця застосував Верховний Суд у постановах від 27.01.2023 №825/1503/17, від 29.06.2022 №640/6477/19, від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_6 під час відмови позивачам повинен був встановити причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного сп'яніння та смертю військовослужбовця. Чого останнім зроблено не було.
За вказаних обставин рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом № 3 засідання від 28 січня 2025 року, в частині відмови у встановленні громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, та видачі відповідного посвідчення і зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути дане питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, де вказано, що загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння є передчасним, оскільки ґрунтується на припущеннях, які не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки в наявних матеріалах справи не вказано, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Суд враховує, що в період з 01.07.2022 по 12.07.2022 ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Богодухів, Харківської області.
За вказаних обставин суд вважає протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, що оформлене протоколом № 3 засідання від 28 січня 2025 року, в частині відмови у встановленні громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, та видачі відповідного посвідчення.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, та видачі відповідного посвідчення з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог в частині призначення одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбаченою, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
За змістом частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку № 975).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 13, 19 Порядку № 975).
Проаналізувавши зміст статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім'ї.
Матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_3 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали своїм наслідком його загибель.
Вогнепальне поранення тіла ОСОБА_3 військовослужбовцем ОСОБА_4 , що підтверджується актом в кримінальному провадженні № 1202222101000375, що було внесено в ЄРДР 13.07.2022, перебуває у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
Так, 12.07.2022 ОСОБА_3 був викрадений іншими військовослужбовцями ЗСУ із розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , обставини чого підтверджені вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 26.01.2023 у справі № 613/1014/22, що набув законної сили.
Таким чином, ОСОБА_3 помер не в результаті вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали свої наслідком його смерть, а відтак відмова відповідача у призначені та виплаті позивачці одноразової грошової допомоги є протиправною.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батькам загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, викладене в пункті 13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 28 лютого 2025 року № 8/в є протиправним та підлягає скасуванню.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року № 802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року № 813/2071/17, від 15 червня 2022 року № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року № 640/6477/19, від 26 січня 2023 року № 825/1503/17, від 10 травня 2023 року № 640/5320/19, від 09 вересня 2025 року № 240/5502/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов'язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат підлягає відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 000340), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення комісії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, що оформлене протоколом № 3 засідання від 28 січня 2025 року, в частині відмови у встановленні громадянину ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про встановлення статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від від 28 лютого 2025 року № 8/в, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 000340) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про призначення одноразової грошової допомоги батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, пов'язаного з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 000340) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 000340) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА