Справа № 500/2282/25
15 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 09.04.2025 №7, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі ОСОБА_2 , ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 26.02.2025 та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) з 24 травня 2013 року по даний час та має на утриманні та вихованні троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
26.02.2025 позивач здійснив уточнення військово-облікових даних та подав заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки у позивача на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей віком до 18-років.
09.04.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено про те, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причинами відмови зазначено: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою також встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з моменту її отримання для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав 29.04.2025, та ІНФОРМАЦІЯ_8 отримала 28.04.2025, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте ні відзивів у встановлений судом строк ні будь-яких клопотань до суду не надходило.
Ухвалою суду від 04.09.2025 залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/2282/25 за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення поза межами процесуального строку розгляду справи.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірених копій заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та усіх доданих до неї документів; та інші докази, які мають відношення до предмету спору.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 надати суду пояснення щодо обставин, які слугували підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
13.10.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_9 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи, яким на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2025 надано суду копію заяви та усіх доданих до неї документів ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Також у даному клопотанні зазначено, що надати пояснення щодо обставин, які слугували підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 не можливо, оскільки голова комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнений зі служби.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач у позові зазначає, що 26.02.2025 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як батько трьох неповнолітніх дітей віком до 18-років, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Поряд з цим, до позову долучено заяву про надання відстрочки від 09.04.2025 без відмітки про отримання відповідачем.
У позові вказано, що до вказаної заяви позивачем було надано належним чином завірені копії: свідоцтва про народження 3-х неповнолітніх дітей, свідоцтво про шлюб, рішення суду про розірвання шлюбу від 2018 року, свідоцтво про укладення шлюбу колишньої дружини з іншим чоловіком від 2024 року та доказ виїзду колишньої дружини за межі України.
Натомість, у наданих відповідачем на виконання ухвали суду документах що були надані позивачем відсутні свідоцтво про укладення шлюбу колишньої дружини з іншим чоловіком від 2024 року та доказ виїзду колишньої дружини за межі України. Проте заява про надання відстрочки яка надана відповідачем таки датована 26.02.2025.
09.04.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (відсутні документи згідно ст.23) та повідомлено про те, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Підставою для відмови зазначено: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, що і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Відповідно до вимог абзацу дев'ятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (надалі - Положення №154) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Як зазначено в п.57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (надалі - Порядок №560), для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (п.58 Порядку).
Як зазначалося вище, 26.02.2025 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як батько трьох неповнолітніх дітей віком до 18-років.
До вказаної заяви позивачем було надано копії: свідоцтв про народження 3-х неповнолітніх дітей, свідоцтво про шлюб, рішення суду про розірвання шлюбу від 2018 року, військового квитка, РНОКПП, довідки про склад сім'ї, витягу з реєстру територіальної громади.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що факт батьківства не є підставою стверджувати, що батько утримує свою неповнолітню дитину, проте відповідно до довідки виконкому Мельниця-Подільської селищної ради від 14.04.2025 № 305 ОСОБА_1 дійсно утримує та виховує трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Мати за кордоном, фінансово не допомагає дітям.
Однак суд зауважує, що вищевказаної довідки позивач ні до ІНФОРМАЦІЯ_1 ні до суду не надавав.
Крім того, рішення Борщівського районного суду від 31.01.2018 у справі №594/1061/17 про розірвання шлюбу, яке надавалося до заяви про надання відстрочки від мобілізації на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не містить визначення місця проживання дітей з батьком.
До того ж, довідка Мельнице-Подільської селищної ради від 29.01.2025 №71 про склад сім'ї підтверджує факт спільного проживання позивача із дітьми, а не факт утримання їх утримання.
Щодо доводів позивача про те, що його колишня дружина позивача перебуває за межами території України, то суд зауважує, що це звільняє її від обов'язку утримання дітей, встановленого ст.180 Сімейного кодексу України.
При цьому, відмітки в паспорті про перетин кордону не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за межами України.
Також доказів того, що колишня дружина позивача сплачує аліменти або, що її позбавлено батьківських прав суду не надано та судом не здобуто.
Як визначено Постановою №560 (в редакції станом на час подання заяви позивачем), документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Таким чином, Постановою №560 в редакції на час спірних правовідносин було визначено альтернативні документи які б підтверджували перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, а саме, один із документів:
- свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше):
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю);
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з тим із батьків, який є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні;
- рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Оскільки позивач є батьком трьох дітей, шлюб позивача розірвано за рішенням суду без визначення судом місця проживання таких дітей, то на підтвердження перебування у нього на утриманні вказаних дітей позивач мав подати один з наступних документів:
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з тим із батьків, який є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні;
- рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Поряд з цим, будь-якого з вказаних документів позивачем не було долучено до заяви про надання відстрочки.
Отже, з аналізу вищенаведеного слідує, що позивачем до своєї заяви від 26.02.2025 не додано визначених законодавством документів на підтвердження факту перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей.
Не надано таких документів і в процесі розгляду справи судом.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання протиправним і скасування оскарженого рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки.
У зв'язку з цим, не підлягає до задоволення і похідна вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву.
При цьому, це не перешкоджає позивачу повторно звернутись із відповідною заявою про надання відстрочки додавши необхідний перелік документів визначений чинним законодавством на час такого подання.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачі:
- ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
третя особа:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) .
Головуючий суддя Баб'юк П.М.