276/508/25
2/154/886/25
14 жовтня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючої судді Кусік І.В.,
за участю секретаря судового засідання Редько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24.04.2025 року з Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області до суду у порядку підсудності надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Свій позов мотивує тим, що 22.05.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 141123 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами договору відповідач отримала кредит на строк 84 дні в сумі 9334,00 грн, а саме: 7000,50 грн на № рахунку/картки позичальника та у розмірі 2333,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних.
Всупереч умов Договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13099,34 грн., яка складається з наступного: 8267,71 грн. - заборгованість по кредиту; 4330,63 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 501,00 грн. - комісія за кредитним договором. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 10.10.2024- 05.03.2025.
Вказує, що 10.10.2024 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 10102024, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 141123 від 22.05.2024
Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13099,34 грн. та судові витрати, котрі складаються із судового збору в розмірі 2422,40 та витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.
Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 09.05.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надсилала, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, проти чого у поданій заяві не заперечив представник позивача.
Враховуючи те, що в судове засідання сторони не з'явились, тому згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 22.05.2024 року укладено кредитний договір № 141123 року, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 7000,50 грн. на строк 84 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 390,00 % річних та комісії за надання кредиту у розмірі 2333,50 грн.
Із дослідженого судом договору про споживчий кредит №141123 від 22.05.2024 року встановлено, що відповідач була ознайомлена та згодна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).
Зокрема, відповідач зобов'язалася здійснювати повернення кредиту, нарахованих процентів згідно графіку платежів та ознайомлена з загальною вартістю кредиту, реальною річною ставкою, тарифами банку.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Ейс» №6 від 29.01.2025 року та матеріалами витребуваної судом у ПАТ КБ «Приватбанк» інформації про зарахування 22.05.2024 року на картку відповідача № НОМЕР_1 суми у розмірі 7000,50 грн.
Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Із наданої виписки з особового рахунка по кредитному договору за період з 10.10.2024- 05.03.2025 року вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № 141123 в сумі 13099,34 грн., яка складається з наступного: 8267,71 грн. - заборгованість по кредиту; 4330,63 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 501,00 грн. - комісія за кредитним договором. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 10.10.2024- 05.03.2025.
Отже, судом встановлено, що первісний кредитор повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит. Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
10.10.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 22.05.2024 року.
Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Ейс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.
Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.
Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Ейс», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «ФК «Кредіплюс».
На підставі викладеного вище, виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище кредитного договору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором №141123 в розмірі 13099,34 гривень.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: копію Договору про надання правничої допомоги №04/02/2025 від 04.02.2025 року, Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №04/02/2025 від 04.02.2025 року, Додаткову угоду № 20 до Договору про надання правничої допомоги №04/02/2025 від 04.02.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 року, в якому зазначено перелік наданих правових та юридичних послуг на загальну суму 7000 грн.
Суд вважає, що понесені позивачем витрати у зв'язку з пред'явленням позову та розглядом справи в суді, є обгрунтованими, та підтверджені матеріалами справи.
Беручи до уваги порядок подачі доказів, невелику складність судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, тому доцільним є стягнути з відповідача 7000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст. ст. 512, 514. 526, ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 549, ч.1 ст.610, ч.1 ст. 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, Харківське Шосе,19, 2005, м. Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 141123 від 22.05.2024 року в сумі 13099 (тринадцять тисяч дев'яносто дев'ять) гривень 34 копійки, яка складається з: 8267,71 грн. - заборгованість по кредиту; 4330,63 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 501,00 грн. - комісія за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина КУСІК