15 жовтня 2025 року Справа № 480/251/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях на передових позиціях у розмірі 100 тис. грн. пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням виплаченої суми (з квітня 2023 року по листопад 2024 року) та додаткової одноразової винагороди за виконання бойових та спеціальних завдань на лінії зіткнення з противником чи в його тилу у зоні між позиціями Сил оборони України та військ агресора у розмірі 70 тис. грн. (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (з квітня 2024 року по листопад 2024 року), щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535% за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки; індексації грошового забезпечення за період квітень 2023 року по листопад 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях на передових позиціях у розмірі 100 тис. грн. пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням виплаченої суми (за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року) та додаткову одноразової винагороду за виконання бойових та спеціальних завдань на лінії зіткнення з противником чи в його тилу у зоні між позиціями Сил оборони України та військ агресора у розмірі 70 тис. грн. (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (з квітня 2024 року по листопад 2024 року), щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535% за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки; індексацію грошового забезпечення за період квітень 2023 року по листопад 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , бере безпосередню участь у бойових діях у зоні відповідальності ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується відповідними довідками та наказами. Попри це, відповідач не здійснив нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення, передбачених чинним законодавством, а саме: додаткової винагороди 100 000 грн пропорційно часу участі у бойових діях згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, одноразової винагороди 70 000 грн відповідно до Наказу МО №339 від 21.05.2024, щомісячної премії у розмірі 535 % від грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації грошового забезпечення.
Позивач вважає, що така бездіяльність порушує його право на належне грошове забезпечення, гарантоване Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язати здійснити відповідні нарахування і виплати.
Ухвалою суду від 17.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог надав відзив у якому зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони у районах ведення бойових дій, за умови підтвердження цього відповідними наказами командування. Відповідач зазначає, що позивачу така винагорода вже виплачувалася за певні періоди його служби, що підтверджується фінансовими документами. Водночас за решту заявлених періодів підтверджувальних документів про безпосередню участь у бойових діях до військової частини не надходило, тому підстав для додаткових виплат немає.
Щодо одноразової винагороди у сумі 70 000 грн, передбаченої Наказом Міністерства оборони України №339 від 21.05.2024, відповідач зазначив, що підстав для її нарахування також немає, оскільки підтвердження про виконання позивачем бойових завдань протягом 30 днів у районах ведення бойових дій до військової частини не надходили.
Стосовно щомісячної премії у розмірі 535 % відповідач пояснив, що позивачу премія виплачувалась у розмірах, встановлених тарифними нормативами, тому підстав для її збільшення немає.
Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач вказав, що така допомога надається лише за наявності рапорту військовослужбовця та в межах асигнувань, а звернення від позивача не надходили.
Також відповідач зазначив, що при здійсненні індексації грошового забезпечення позивача відповідач керувався роз'ясненнями Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, що викладені у лист № 220/13/6445 від 24.07.2024.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а бездіяльність відсутня, оскільки всі виплати здійснювались у межах законодавства та підтверджуючих документів.
На вказаний відзив представник позивача надала відповідь у якій зазначає, що доводи відповідача не спростовують позовних вимог та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства. Представник позивача наголошує, що факт участі ОСОБА_1 у бойових діях підтверджується належними доказами - довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2024 №5526-Д, виданою на підставі наказів командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Таким чином, підстави для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн згідно з Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 є законними та підтвердженими.
Крім того, представник позивача вказує, що посилання відповідача на відсутність підтверджуючих документів є безпідставним, оскільки такі документи містяться у матеріалах справи, а довідка, видана військовою частиною, є належним та достатнім доказом участі у бойових діях.
Щодо виплати одноразової додаткової винагороди у сумі 70 000 грн представник позивача зазначає, що Наказ Міністерства оборони України №339 від 21.05.2024, який набрав чинності 05.06.2024 і застосовується з 01.04.2024, прямо передбачає обов'язковість виплати такої винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у районах ведення бойових дій.
Представник позивача вважає, що відповідач безпідставно відмовляється виконувати вимоги законодавства, що свідчить про протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 108 від 16.04.2023, № 328 від 17.11.2024 позивач у період з 16.04.2023 по 17.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія взводу роти протитанкових ракетних комплексів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №108 від 16.04.2023 позивачу встановлено 5 тарифний розряд.
25.11.2024 відповідачем була видана позивачу довідка №5526-Д «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» про те, що він дійсно в період 15.04.2023 по 17.05.2023, з 17.05.2023 по 01.06.2023, з 28.09.2023 по 27.05.2024, з 13.06.2024 по 24.06.2024, з 25.06.2024 по 31.08.2024, з 17.09.2024 по 17.11.2024, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки /населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Підстава: накази командира оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 118 (1.1.1.11 від 28.04.2023, № 145 (2.1.1.1.7) від 25.05.2023, накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 139 (91 від 17.05.2023, № 154 (2.132) від 31.05.2023, № 280 (1.21 від 28.09.2023, № 149 (2.41 від 26.05.2024р., № 167 (1.11 від 13.06.2024, № 178 (15) від 24.06.2024, № 178 (151 від 24.06.2024, № 249 (2.3) від 30.08.2024, № 324 (1.31 від 13.11.2024 №328(2.5) від 17.11.2024.
Не погоджуючись з порядком та розміром здійснених відповідачем йому виплат позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На час виникнення спірних правовідносин правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців визначалось такими актами:
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», якою встановлено, що військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки й оборони у районах ведення бойових дій, виплачується додаткова винагорода до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях.
Пунктом 1-1 Постанови КМУ №168 (у редакції, чинній з 01.03.2024) передбачено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено структуру та порядок виплати грошового забезпечення, у тому числі премії, надбавки, індексації, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до якого виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі рапорту військовослужбовця за рішенням командира військової частини в межах фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України №339 від 21.05.2024, який набрав чинності 05.06.2024, установлено порядок виплати одноразової винагороди у розмірі 70 000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у районах ведення бойових дій.
Крім того, суд бере до уваги положення статей 9, 11, 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими гарантується своєчасне та в повному обсязі отримання грошового забезпечення.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди 100 000 грн відповідно до Постанови №168 за період з квітня 2023 року по листопад 2024 року, суд зазначає наступне.
Позивач стверджує, що він у період з квітня 2023 року по листопад 2024 року безпосередньо виконував бойові завдання у районах ведення бойових дій, про що свідчать довідки військової частини та накази командування, а тому має право на нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за кожен місяць такої участі.
Суд зазначає, що згідно п. 1 (п. 1-1) постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (надалі постанова КМУ № 168) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, установлена виплата додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до п. 2-1 постанови КМУ порядок і умови виплати додаткової винагороди визначається керівниками відповідних міністерств та державних органів. Відповідно до п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (надалі Порядок виплати грошового забезпечення), додаткова винагорода у розмірі:
100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), зокрема:
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема:
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Аналіз вказаних норм визначає, що право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень військовослужбовці набувають не за увесь час перебування в районі ведення бойових дій, а саме за час їх безпосередньої участі у бойових діях.
Відповідно до п. 4 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється, зокрема, на підставі:
рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин військовослужбовців у бойових діях або заходах, згідно п. 6 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення, командири військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців.
Виплата додаткової винагороди відповідно до п. 9 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин.
Аналіз вказаних норм визначає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 30000 або 100000 гривень здійснюється за наказом командира військової частини де проходить військову службу такий військовослужбовець на підставі рапорту командира підрозділу (повідомлення військової частини, до якої був відряджений такий військовослужбовець) про участь такого військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Як встановлено судом з матеріалів справи у період з 16.09.2023 по 27.09.2023, з 27.05.2024 по 12.06.2024, з 31.08.2024 по 16.09.2024 позивач перебував у відпустці, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 265 від 15.09.2023, № 280 від 28.09.2023, № 149 від 26.05.2024, № 167 від 13.06.2024, № 249 від 30.08.2024 та № 324 від 13.11.2024 з урахуванням змін зазначених у наказі № 113 від 20.04.2024 (а.с.55-57).
Відповідно до поданих командирами роти протитанкових керованих ракетних комплексів позивач брав безпосередню участь у бойових діях у наступні періоди:
квітень 2023 року: з 21 по 25, з 28 по 30 (8 днів);
травень 2023 року: з 01 по 06, з 11 по 15 (11 днів);
вересень 2023 року: з 29 по 30 (2 дні);
жовтень 2023 року: з 01 по 31 (31 день);
листопад 2023 року: з 01 по 30 (30 днів);
грудень 2023 року: з 01 по 31 (31 день);
січень 2024 року: з 01 по 04, з 07 по 09, з 13 по 29, 31 (25 днів);
лютий 2024 року: з 01 по 13, з 15 по 18, 20, з 22 по 25, з 27 по 29 (25 днів);
березень 2024 року: з 01 по 02, з 04 по 05, з 08 по 10, з 13 по 15, 17, з 19 по 23, 25, з 28 по 29, 31 (20 днів);
квітень 2024 року: з 01 по 07, 09, з 11 по 14, з 16 по 19, з 21 по 25, з 27 по 30 (25 днів);
травень 2024 року: 01, з 03 по 05, з 08 по 26 (23 дні);
червень 2024 року: з 15 по 24, з 26 по 30 (15 днів);
липень 2024 року: з 01 по 07, з 09 по 12, з 14 по 17, з 20 по 26, з 29 по 31 (24 дні);
серпень 2024 року: з 01 по 12, з 14 по 21, з 23 по 27, з 29 по 30 (27 днів);
вересень 2024 року: з 18 по 21, з 25 по 29 (9 днів).
У період з 01.06.2023 по 15.09.2023 позивач перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Суд звертає увагу, що довідки військової частини НОМЕР_2 та ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не містять інформації, що позивач у відповідні періоди брав безпосередню участь у бойових діях (а.с.89-93).
Відповідно до довідок про грошове забезпечення позивача, додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за періоди його безпосередньої участі у бойових діях, що зазначені у рапортах командирів роти протитанкових керованих ракетних комплексів, виплачена останньому у повному обсязі. За інші дні, за винятком днів перебування позивача у відпустках, йому виплачена додаткова винагорода із розрахунку 30000 гривень (а.с. 113-114).
Позивач та його представник у відповіді на відзив на позовну заяву та поясненнях не заперечують факт виплати вище нарахованих сум за відповідні періоди та жодним чином не зазначають обґрунтованість позовних вимог за періоди у яких відповідач здійснив відповідні нарахування та виплати за повний місяць (жовтень 2023 року, листопад 2023 року).
Щодо доводів позивача (представника позивача), що матеріалах справи містяться належні, допустимі, достовірні та достатні докази, а саме - Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої в/ч НОМЕР_1 від 25.11.2024 р. за № 5526-Д, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 15.04.2023 р. по 17.05.2023р., з 17.05.2023р. по 01.06.2023р., з 28.09.2023р. по 27.05.2024р., з 13.06.2024р. по 24.06.2024 р., з 25.06.2024р. по 31.08.2024р., з 17.09.2024р. по 17.11.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, суд зазначає наступне.
Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (надалі довідка про безпосередню участь) не є беззаперечним доказом участі особи у бойових діях у зазначені в ній періоди, її слід оцінювати у сукупності з іншими доказами.
Із довідки про безпосередню участь № 5526-Д, що видана позивачу 25.11.2024 судом встановлено, що її видано на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) та наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.20).
Згідно з приписами Інструкції з діловодства у Збройних Силах України (в редакції наказу ГШ ЗСУ № 124 від 07.04.2017, наказу Головнокомандувача ЗСУ № 40 від 31.01.2024) у наказах по стройовій частині відображається рух військовослужбовців у військовій частині (прибуття, вибуття, переміщення, тощо), такі накази не видаються на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, така участь підтверджується бойовими наказами.
Таким чином довідка про безпосередню участь № 5526-Д від 25.11.2024 підтверджує періоди перебування позивача у районі ведення бойових дій, а не періоди його безпосередньої участі у бойових діях.
Суд зазначає, що позивач не надав суду жодного доказу про неврахування відповідачем (його посадовими особами) фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях у спірних періодах.
З огляду на викладене дана позовна вимога позивача не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати позивачу додаткової одноразової винагороди за виконання бойових та спеціальних завдань на лінії зіткнення з противником чи в його тилу у зоні між позиціями Сил оборони України та військ агресора у розмірі 70 тис. грн. (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (з квітня 2024 року по листопад 2024 року), суд зазначає наступне.
Як вбачається з долучених матеріалів, рапортом начальника юридичної служби від 31.01.2025 було витребувано інформацію про виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань, а рапортом командира роти ОСОБА_3 від 07.02.2025 підтверджено, що позивач не виконував бойових завдань до ротного опорного пункту включно, тобто не належав до категорії осіб, які мають право на виплату зазначеної винагороди.
Доводи представника позивача, що позивач не служив під командуванням командира роти ОСОБА_4 суд вважає безпідставними, оскільки зазначений рапорт наданий ОСОБА_3 не як свідком, а як керівником військового підрозділу на даний час.
З огляду на наявні рапорти та відсутність документального підтвердження участі у бойових діях саме у першому ешелоні оборони чи наступу, суд не знаходить підстав для задоволення цієї вимоги.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату позивачу щомісячної премії у розмірі 535 %, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, 2 розд. XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом МО України від 07.06.2018 № 260, командири військових частин мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Відповідно до додатку 2 Окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023, додатку 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 розмір премії військовослужбовця залежить від встановленого йому тарифного розряду.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 108 від 16.04.2023 позивачу встановлений 5 тарифний розряд.
Розмір премії військовослужбовців з вислугою років понад один рік, згідно названих вище Окремих доручень Міністра оборони України, для військовослужбовців, яким встановлено 5 тарифний розряд, складає - 523% від посадового окладу.
Як вбачається із довідок про грошове забезпечення позивача за 2023 - 2024 роки премія у розмірі 523% від посадового окладу виплачувалася позивачеві у повному розмірі (2820 х 523% = 14748,60).
Премія у розмірі 535% від посадового окладу встановлена для військовослужбовців, яким встановлений 4 тарифний розряд. Відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Позивач та його представник не заперечують факт отримання премії у розмірі 523%, що також підтверджується витягами з карток особового рахунку позивача. Разом з тим представник позивача та позивач жодним чином не обґрунтовують право позивача отримувати премію у розмірі 535% замість 523%.
Відтак, суд не погоджується з доводами позивача щодо порушення його прав у цій частині.
Щодо вимоги про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, 7, 9 розд. XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом МО України від 07.06.2018 № 260, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям один раз на рік у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).
Як зазначає відповідач, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з підстав визначених п. 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 від та п. 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 не звертався.
Щодо доводів позивача про те, що ним подавалися усні рапорти про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки (усно звертався), суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Порядок її виплати визначений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Згідно з пунктом 38 Порядку № 260, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік, як правило, під час надання щорічної основної відпустки, на підставі рапорту військовослужбовця та за наявності відповідних коштів.
Отже, нормативно встановлено не лише розмір і періодичність такої допомоги, але й процедурну вимогу щодо подання рапорту - як підстави для її нарахування.
Як убачається з матеріалів справи, накази про надання позивачу щорічних відпусток за 2023 та 2024 роки видані саме на підставі його письмових рапортів, які містять дату, реєстраційний номер (а.с.56-57). Це свідчить, що позивач мав реальну можливість оформити звернення у письмовій формі, користувався своїм правом подання рапортів і не був позбавлений можливості зазначити у цих же рапортах своє прохання про виплату матеріальної допомоги.
При цьому ані самі рапорти про відпустку, ані накази, видані на їх підставі, не містять відомостей про порушення питання щодо надання матеріальної допомоги (вказані обставини не заперечуються сторонами). Таким чином, твердження позивача про звернення до командування в усній формі не підтверджуються жодними доказами, а тому суд оцінює їх критично.
Суд звертає увагу, що оцінюючи вказану вимогу суд має оцінити правомірність дій або бездіяльності відповідача саме на час проходження позивачем служби у відповідача.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач, заявляючи про подання усних рапортів, не надав жодного об'єктивного підтвердження цього факту (письмових свідчень, пояснень командирів тощо).
Суд вважає, що усна форма звернення може бути прийнятною лише за умов неможливості подати письмове звернення - наприклад, у зоні бойових дій, під час безпосереднього виконання бойових завдань або за відсутності умов для оформлення документів. Водночас, коли військовослужбовець фактично мав можливість подати письмовий рапорт, але не зробив цього, посилання на усні звернення є недостатнім доказом реалізації права на допомогу.
Отже, суд вважає, що позивач мав належну можливість звернутись із письмовим рапортом про виплату матеріальної допомоги під час подання рапорту на відпустку, однак такого звернення не здійснив, а доказів на підтвердження фактичних усних прохань не надано.
Відповідно, посилання на подання усних рапортів не може розцінюватися як належне виконання вимог пункту 38 Порядку № 260.
З огляду на викладене, доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими, а позицію відповідача - такою, що відповідає нормам чинного законодавства та судовій практиці.
Щодо вимоги про проведення індексації грошового забезпечення за період квітень 2023 року по листопад 2024 року, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році були звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно до закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII на підставі приписів абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
При цьому, оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 Закону № 1282-XII, також не застосовується протягом 2023 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.06.2024 у справі № 200/2319/23.
Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Таким чином, суд констатує, що з січня 2024 року право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4%, в лютому 2024 року - 100,3%, в березні 2024 року - 100,5%, в квітні 2024 року - 100,2%, травні - 100,6%, червень - 102,2%.
Величина індексу споживчих цін у 2024 році перевищила поріг індексації - 103 відсотка у червні 2024 року.
Відтак з огляду на те, що індекс споживчих цін за червень опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12.07.2024 грошове забезпечення позивача підлягало індексації починаючи з серпня 2024 року.
Відповідно до картки особового ранку позивача за 2024 рік, позивачу починаючи з вересня по листопад виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Щодо відсутності у вказаній картці особового рахунку нарахування відповідної індексації у серпні 2024 року , відповідач жодним чином не обгартував правомірність своє бездіяльності, а тому позовні вимоги в частині нарахування індексації грошового забезпечення позивача за серпень 2024 року підлягають задоволенню.
Інша частина вказаної позовної вимоги не підлягає задоволенню з вище вказаних мотивів.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за серпень 2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за серпень 2024 року.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько