15 жовтня 2025 року м. РівнеСправа №460/3601/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповіача-2 №172050006551 від 14.02.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу з 25.08.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який до 01.01.2015 відносився до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Довідкою селищної ради та рішенням суду підтверджується факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС по 01.01.1993 - 4 роки 8 місяців 3 дні (з 26.04.1986 по 21.08.1986 - довідка; з 22.08.1986 по 09.11.1987, з 15.11.1989 по 27.04.1991 року - рішення суду; з 28.04.1991 по 01.01.1993 - довідка). Згідно з військовим квитком серія НОМЕР_1 позивач проходив строкову військову службу в період з 10.11.1987 по 14.11.1989. Отже, період з 10.11.1987 по 27.08.1989, що включений до довідки, може свідчити про прописку, проте не про фактичне його проживання, а тому цей період до підрахунку не береться. В цілому позивач проживає на такій території понад 26 років. 14.10.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте органом Пенсійного фонду відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, визначених ч. 2 ст. 55 вищевказаного Закону. Позивач вважає, що з отриманням статусу потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи, який підтверджується відповідним посвідченням категорії 4, він набув право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи». Крім того, зазначив, що для призначення такої пенсії він має необхідну кількість років страхового стажу. За наведених обставин, вважає, що відповідач-2 протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 28.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачами відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період. Для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років (у разі підтвердження права на відповідне зниження) необхідний страховий стаж повинен становити не менше 26 років. Страховий стаж позивача становить 33 роки 10 місяців 07 днів. Згідно з довідкою № 753 від 14.03.2024 відділу ЦНАП Володимирецької селищної ради, позивач зареєстрований в смт Володимирець з 04.04.1986 по 27.08.1989, з 28.04.1991 по теперішній час, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.08.2024 у справі №556/1604/24 встановлено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю в смт Володимирець Вараського району Рівненської області з 22.08.1986 по 09.11.1987, з 15.11.1989 по 27.04.1991. Відповідач-1 зазначив, що факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю в смт Володимирець Рівненської області з 22.08.1986 по 09.11.1987, з 15.11.1989 по 27.04.1991, не може бути підтверджений судовим рішенням. Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , виданою 10.12.1990, та записами диплому серії НОМЕР_3 позивач навчався з 01.09.1986 по 27.04.1991 в Рівненському автотранспортному технікумі (м. Рівне), що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 позивач проходив військову службу з 10.11.1987 по 14.11.1989, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Зазначив, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. За наданими документами про підтвердження факту проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, період становить 1 рік 11 місяців 5 днів. Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, як того вимагає Порядок №22-1, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ. Вважає, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач-2 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач-2 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідачем-1. Вважає, що при прийнятті спірного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 04.08.2003 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
За змістом довідки від 14.03.2024 №753, виданої Відділом ЦНАП Володимирецьої селищної ради Вараського району Рівненської області, позивач зареєстрований та постійно проживає в смт Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області у періоди з 04.04.1986 по 27.08.1989, з 28.04.1991 по теперішній час.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.08.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.01.2025) у цивільній справі №556/1604/24, яке набрало законної сили 27.09.2024, встановлено факт проживання позивача в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в періоди з 22.08.1986 по 09.11.1987 та з 15.11.1989 по 27.04.1991.
14.10.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
14.02.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення №172050006551, яким відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю. Вік заявника - 55 років. Необхідний страховий стаж для заявника становить 26 років, тобто, мінімальний стаж для призначення пенсії в 2024 році - 31 рік зменшений на 5 років. Загальний стаж 33 роки 10 місяців 07 днів. За доданими документами період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 01 рік 11 місяців 05 днів (станом на 01.01.1993). Додатковий коментар: при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період: - навчання з 22.08.1986 по 09.11.1987 та з 15.11.1989 по 27.04.1991 згідно рішення суду від 27.08.2024 № 556/1604/24 та довідки від 14.03.2024 №753 факт постійного проживання не підтверджується.
Вважаючи вказане рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (п. 2.22 розділу ІІ Порядку №22-1).
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_4 , видане 04.08.2003 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Згідно з п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 №44 (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.
За змістом п. 2 п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), яка чинна на сьогодні, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: “…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) надає позивачу право користуватися пільгою на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбаченою ст. 55 Закону №796-XII, за умови проживання станом на 01.01.1993 на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років (абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII).
Разом з тим, вищевказане посвідчення не підтверджує факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_5 дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, у разі підтвердження факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року.
Аналізуючи положення абзацу 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.05.2025 у справі № 460/658/24 виснував, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи). Наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Суд встановив, що згідно з довідкою від 14.03.2024 №753 позивач проживав у періоди з 04.04.1986 по 27.08.1989, з 28.04.1991 по теперішній час в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 смт Володимирець Володимирецького району Рівненської області відноситься до 4 зони посиленого радіологічного контролю.
При цьому, суд враховує, що пунктом 2 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII у статтю 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини другої статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ.
Таким чином, довідкою від 14.03.2024 №753 охоплюються періоди проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 27.08.1989 та з 28.04.1991 по 31.12.2014.
Разом з тим, дослідженням записів військового квитка від 10.11.1987 серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивач в період з 10.11.1987 по 14.11.1989 проходив військову службу.
У зв'язку з цим, суд не бере до уваги відомості про проживання позивача в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 10.11.1987 по 27.08.1989 (частина періоду проходження військової служби), оскільки ні матеріали пенсійної справи, ні матеріали судової справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів проходження позивачем військової служби на території зони посиленого радіологічного контролю. Отже, суд вважає, що вищевказана довідка органу місцевого самоврядування об'єктивно не підтверджує факту проживання позивача на території радіоактивного забруднення в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області у період з 10.11.1987 по 27.08.1989.
Як встановлено судом з матеріалів справи, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27.08.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.01.2025) у цивільній справі №556/1604/24, яке набрало законної сили 27.09.2024, встановлено факт проживання позивача в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в періоди з 22.08.1986 по 09.11.1987 та з 15.11.1989 по 27.04.1991.
Відповідно до статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5).
Оцінюючи доводи відповідачів про те, що при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період: навчання з 22.08.1986 по 09.11.1987 та з 15.11.1989 по 27.04.1991 згідно з рішенням суду від 27.08.2024 у справі № 556/1604/24 та довідки від 14.03.2024 №753, а тому факт постійного проживання не підтверджується, суд враховує таке.
У постанові від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 Верховний Суд зазначив, що «…виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини, суди попередніх інстанцій не здійснили перевірку факту постійного проживання позивача за місцем його реєстрації, а також не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи документам, зокрема, копії паспорту і трудової книжки ОСОБА_1 , які можуть містити інформацію, що підтверджує або спростовує факт постійного проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення».
Таким чином, адміністративний суд при розгляді справ цієї категорії має здійснити перевірку факту постійного проживання позивача за місцем його реєстрації, а також надати належну оцінку наявним у матеріалах справи документам, зокрема, копії паспорту і трудової книжки, які можуть містити інформацію, що підтверджує або спростовує факт постійного проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення.
Дослідженням наявної в матеріалах судової справи трудової книжки серії НОМЕР_6 (дата заповнення 10.12.1990) суд встановив, що у періоди з 22.08.1986 по 20.10.1987 (1 рік 1 місяць 29 днів) та з 29.11.1989 по 29.04.1991 (1 рік 5 місяців 1 день) позивач проходив навчання в Рівненському автотранспортному технікумі (записи №3 - №6).
Відповідно до довідки від 28.05.2024 №25/02-11, яка видана Відокремленим структурним підрозділом «Рівненський автотранспортний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування», ОСОБА_1 навчався в Рівненському автотранспортному технікумі на денній формі навчання.
У постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23 Верховний Суд вказав, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема “якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».
Отже, період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд зауважує, що Володимирецьким районним судом Рівненської області при розгляді цивільної справи №556/1604/24 не досліджувалися записи трудової книжки позивача, не надавалася оцінка записам трудової книжки №3 - №6 (щодо навчання позивача в Рівненському автотранспортному технікумі) та довідки від 28.05.2024 №25/02-11 (щодо форми навчання позивача).
Натомість з наданих в цій справі доказів судом встановлено, що в спірному періоді позивач у зв'язку з навчанням у місті Рівному не проживав (оскільки фізично там не знаходився) в зоні радіоактивного забруднення, а відтак суд, з урахуванням положень ч. 5 ст. 78 КАС України, вважає, що відповідачами, які не брали участі у справі цивільній, спростовані обставини, встановлені Володимирецьким районним судом Рівненської області у справі №556/1604/24, щодо проживання позивача в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в періоди з 22.08.1986 по 09.11.1987, з 15.11.1989 по 27.04.1991.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 21.08.1986 - 3 місяці 27 днів; з 28.04.1991 по 31.12.2014 - 23 роки 8 місяців 4 дні, що в сукупності становить 24 роки 0 місяців 1 день, з яких 2 роки 0 місяців 2 дні проживання - станом на 01.01.1993.
Оскільки станом на 01.01.1993 позивач не проживав і не працював у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, то правових підстав для зменшення пенсійного віку та призначення пенсії за абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII він не набув.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.
Таким чином, суд вважає, що відповідач-2 правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, не порушуючи прав та законних інтересів особи.
Суд зазначає, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що на час виникнення спірних правовідносин позивач не набув права на призначення пенсії за віком, отже його права та законні інтереси не були порушені відповідачем внаслідок прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094. ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Повний текст рішення складений 15 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко